про відмову в забезпеченні адміністративного позову
м. Вінниця
04 лютого 2019 р. Справа № 120/4887/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову у адміністративній справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - монтажне управління - 6" (код ЄДРПОУ 01273527, адреса: вул. Чехова, 6, м. Вінниця, Вінницька область, 21034)
до: Управління Держпраці у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39845483, адреса: вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)
про: визнання протиправними та скасування постанов
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управлінпя-6» до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування постанов.
Так, 12 грудня 2018 року на підставі акту інспекційного відвідування від 16 листопада 2018 року №ВН 1777/209/AB Першим заступником начальника управління Держпраці у Вінницькій області Боковцем В.А. винесено Постанову №ВН 1777/209/АВ/П/ТД/ІП та Постанову №ВН 1777/209/АВ/П/ІП-ФС про накладення на ТОВ «Будівельно-монтажне управління - 6» штрафів.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями управління Держпраці у Вінницькій області, ТОВ «Будівельно-монтажне управління - 6» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування вищевказаних постанов.
08 січня 2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі №120/4887/18-а, розгляд справи здійснюється за правилами загального провадження.
31 січня 2019 року па адресу позивача надійшла постанова Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про відкриття виконавчого провадження ВП №57162795 від 23.01.2019 року з виконання постанови №1777/209/АВ/П/ТД/ІП від 12.12.2018 виданої Управлінням Держпраці у Вінницькій області про стягнення з ТОВ «Будівельно-монтажне управлінпя-6» штрафу у розмірі 893520,00 грн та стягнення виконавчого збору у розмірі 89352,00 грн.
Того ж дня, Замостянським відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, винесено Постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно позивача, з підстав невиконання виконавчого документа, а саме оскаржуваної постанови №1777/209/АВ/П/ТД/Ш від 12.12.2018 року виданої Управлінням Держпраці у Вінницькій області.
01.02.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у адміністративній справі шляхом:
- зупинення дії Постанови управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 1777/209/АВ/П/ТД/ІП та Постанови управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 1777/209/АВ/П/ІП-ФС до набрання законної сили рішення в адміністративні справі № 120/4887/18-а.
- зупинення стягнення штрафу на підставі Постанови управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 1777/209/АВ/П/ТД/ІП та Постанови управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 1777/209/АВ/П/ІП-ФС до набрання законної сили рішення в адміністративні справі № 120/4887/18-а
Заява мотивована тим, що у разі здійснення примусового виконання оскаржуваних постанов позивачеві може бути завдано значних матеріальних збитків, а його права на час розгляду справи можуть бути порушені. Представник позивача вважає, що в разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову для відновлення прав, свобод та інтересів, у випадку задоволення позовних вимог про скасування постанов про накладення штрафів, позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї документів, суд не вбачає необхідності викликати заявника для дачі пояснень/додаткових доказів та, відповідно, призначати судове засідання.
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходив з такого.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тому у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представника позивач лише констатує наявність вимоги про сплату штрафу та постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника та не наводить достатніх аргументів, фактів того, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Доказів, які б свідчили про очевидну протиправності такого рішення суб'єкта владних повноважень чи утруднення виконання рішення суду у подальшому суду представник позивач також не надає, а наведені у позовній заяві доводи сторони позивача підлягають перевірці у ході судового розгляду справи по суті.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, визначених ст. 150 КАС України, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України,
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 120/4887/18-а відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чернюк Алла Юріївна