Справа № 487/2073/17
Провадження № 1-кп/487/60/19
01.02.2019 року Заводського районного суду м. Миколаєва у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-
В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, посилаючись на обгрунтованість підозри у вчиненні умисного злочину, який віднесено законом до злочинів середньої тяжкості, відповідно до сталої практики ЄСПЛ та Розділу 2 Коституції України щодо існування реальних ознак наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невиновності, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тримання особи під вартою. А також наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: запобіганням можливостей переховуватися від суду, також обвинуваченому відоме місце проживання потерпілого і свідків, у зв'язку з чим перебуваючи на свободі може здійснити на них вплив та можливостей вчинення іншого кримінального правопорушення, оскілький ОСОБА_4 ніде не працює, не одружений, немає на утриманні дітей, тобто немає стійких соціальних зв'язків, тому перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність та переховуватися від суду. Тому біль м'яки види запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним ризикам.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив вирішити клопотання на розсуд суду.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Судом встановлено, що ухвалою від 20.12.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Судовий розгляд по справі триває, але у обвинуваченого 17.02.2019 року закінчується строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 177 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, запобіжні заходи у кримінальному провадженні можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються у їх сукупності та обґрунтованість підстав для продовження запобіжного заходу, а саме: обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінуємого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочину середньої тяжкості, наявність ризиків, передбачених ч. 1 п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, які продовжують існувати до теперішнього часу, а саме: переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, оскільки не одружений, дітей на утриманні немає, тобто немає стійких соціальних зв'язків, крім того, може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення, у зв'язку з тим, що не працює, тобто не має постійного офіційного джерела доходу, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному, місце проживання яких йому відомо.
Отже, суд вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти зазначеним ризикам.
Таким чином, суд приходить до переконання, про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення безперервного розгляду провадження в суді та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяють застосування у відношенні нього вказаного виду запобіжного заходу.
На підставі викладеного суд приходить до переконання про наявність підстав для продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 177, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утримання в державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор» на 60 днів - до 17-00 годин 01.04.2019 року.
Копію ухвали надіслати начальнику СІЗО м. Миколаєва.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1