ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.01.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1035/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, вул. Є.Коновальця, буд.7/9, м. Київ,03150
до відповідача: фізична особа-підприємець Мосійчук Леся Степанівна АДРЕСА_1
третя особа що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз" м.Івано-Франківськ, вул. Є.Ленкавського, буд. 20,76010
про стягнення заборгованості в сумі 2 245 грн 53 к.
представники сторін не з"явились
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернувся з позовом до відповідачів - фізична особа-підприємець Мосійчук Л.С. та фізична особа-підприємець Кавецька Н.С. про стягнення 2245,53грн. безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач отримав грошові кошти в сумі 2245, 53грн., без достатніх правових підстав. У позовній заяві позивач посилається на попередню оплату за природний газ, проведену на підставі рахунку-фактуру № 00002721 від 25.02.2015, до суду позивач звернувся 27.11.2018.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2018 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.Ухвалою суду від 18.12.2018 відмовлено фізичній особі-підприємцю Мосійчук Л.С. в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; закрито провадження у справі в частині позовних вимог, пред"явлених до ФОП Кавецька Н.С. про стягнення 2245,53грн. в порядку ст. 231 ГПК України; відкладено розгляд справи по суті на 22.01.2019 .
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву б/н ( вх. 19706/18 від 17.12.2018) , у якому зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову, зазначає що відповідача Мосійчук Л.С. є неналежним відповідачем по справі та просить суд застосувати строк позовної давності у спірних правовідносин.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз" направила суду пояснення по справі (вх.19992/18 від 20.12.2018) та просить суд розглянути позов за відсутності його представника.
Сторони процесу, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до розгляду справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 165 названого Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01 січня 2013 року між ПАТ «Івано-Франківськгаз» та фізичною особою-підприємцем Кавецькою Наталією Степанівною було укладено Договір № 2013/ТП-ПР-К-ІФ-4799 на постачання природного газу за регульованим тарифом до об'єкту (не житлового приміщення) площею 24 424 м2, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 17 м. Івано-Франківськ та Договір № 18-ТО від 01.01.2013 року на технічне обслуговування систем газопостачання, що знаходяться за вищевказаною адресою і перебувають на балансі на той час підприємця Кавецької Н.С.
Відповідно до пункту 4.6 розділу 4 вказаного Договору Договір № 2013/ТП-ПР-к-ІФ-4799 на постачання природного газу за регульованим тарифом: «Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу, згідно з додатком 2».
Пунктом 4.6.1 даного Договору встановлено: «Для промислових споживачів та інших суд об'єктів господарювання авансові платежі оплачуються споживачем Постачальнику на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого Постачальником обсягом газу на розрахунковий період за 5 календарних днів до початку місяця поставки газу».
06.09.2013 року між ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» та ФОП Кавецькою Н.С. було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі Договір оренди-1), відповідно до якого Кавецькою Н.С. (Орендодавцем) було передано в оренду ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» (Орендару) нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Грушевського,17 м. Івано-Франківськ. Даний договір оренди було укладено строком з 06.09.2013 року по 06.08.2016 року
Відповідно до пункту 4.4 вищевказаного Договору оренди, платежі за електроенергію, водопостачання, газопостачання, телефонний зв'язок, послуги ЖЕО, каналізацію, пожежну та охоронну системи проводяться Орендарем (ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА») самостійно, відповідно до фактичного споживання по показниках лічильників та діючих тарифів по прямих договорах з відповідними організаціями. До моменту укладення окремих договорів, усі витрати за отримані комунальні послуги, компенсуються Орендарем Орендодавцю на підставі наданих Орендодавцем рахунків.
На підставі вищевказаних Договору оренди нежитлового приміщення від 06.09.2013 року, Договору № 2013/ТП-ПР-К-ІФ-4799 на постачання природного газу за регульованим тарифом і Договору № 18-ТО від 01.01.2013 року на технічне обслуговування систем газопостачання, 02 січня 2014 року між ПАТ «Івано-Франківськгаз» (КРЕДИТОР), ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» (ПОРУЧИТЕЛЬ) та ФОП Кавецькою Н.С.(БОРЖНИК) було укладено трьохсторонній Додатковий договір поруки № 05-13-14/04а від 02.01.2014 року (далі -Договір поруки-1).
Відповідно до умов, передбачених пунктом 1.1 даного Договору поруки-1, Поручитель зобов 'язується перед Кредитором своєчасно здійснювати поточні оплати за споживання та транспортування природного газу Боржнику згідно договору № 2013/ТП-ПР-к-ІФ-4799 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.2013 року Договору № 18-ТО від 01.01.2013 року на технічне обслуговування систем газопостачання,
а в разі допущення заборгованості по вказаних оплатах, сплачувати штрафні та фінансові санкції, передбачені вищевказаними договорами
09 березня 2015 року на адресу Івано-Франківського відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз» (на той час Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Івано-Франківськгаз») надійшла заява ФОП Кавецької Н.С. про розірвання Договору № 2013/ТП-ПР-К-ІФ-4799 на постачання при родного газу
за регульованим тарифом та укладення вказаного договору з ФОП Мосійчук Л.С.
За результатами звірки розрахунків по оплаті за природний газ за договором № 2013/ТП-ПР-К-ІФ-4799 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.2013 року за споживачем Кавецькою Н.С. рахується переплата в сумі 2 245,53 грн. та заборгованість у розмірі 253, 48грн. окремо.
В березні 2015 року між ПАТ «Івано-Франківськгаз» та фізичною особою-підприєм-цем Мосійчук Лесею Степанівною було укладено Договір № 2015/ТП-ПР-К-ІФ-4799 від 01.03.2015 року на постачання природного газу за регульованим тарифом до об'єкту (не житлового приміщення) площею 24 424 м2, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, буд.17 м. Івано-Франківськ та Договір № 4799-ТО від 01.03.2015 року на технічне обслуговування систем газопостачання, що знаходяться за вищевказаною адресою і перебувають на балансі ФОП Мосійчук Л.С..
На підставі вищевказаних Договору оренди нежитлового приміщення від 06.09.2013р., Договору № 2015/ТП-ПР-К-ІФ-4799 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.03.2015 року і Договору № 4799-ТО від 01.03.2015 року на технічне обслуговування систем газопостачання, 02 січня 2014 року між ПАТ «Івано-Франківськгаз» (КРЕДИТОР), ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» (ПОРУЧИТЕЛЬ) та ФОП Кавецькою Н.С.(БОРЖНИК) було укладено трьохсторонній додатковий договір поруки № 05-14-15/11 від 01.03.2015 року (далі - Договір поруки -2).
Відповідно до умов , передбачених пунктом 1.1 даного Договору поруки -2, Поручитель зобов 'язується перед Кредитором своєчасно здійснювати поточні оплати за споживання та транспортування природного газу Боржнику згідно договору № 2015/ТП-ПР-к-ІФ-4799 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.03.2015 року і Договору № 4799-ТО від 01.03.2015 року на технічне обслуговування систем газопостачання, а в разі допущення заборгованості по вказаних оплатах, сплачувати кредитору штрафні та фінансові санкції, передбачені вищевказаними договорами.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку, які маються в робочій базі « 1С Бухгалтерія» ПАТ «Івано-Франківськгаз» :
- 13.07.2015 року переплату за постачання природного газу в сумі 2 245,53 грн. за умовами договору № 2013/ТП-ПР-К-ІФ-4799 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.2013 року перенесено з ФОП Кавецької Н.С. на ФОП Мосійчук Л.С.;
- 24.09.2015 року на підставі заяви, поданої ФОП Мосійчук Л.С, від 23.09.2015 року про повернення їй коштів в сумі 1 795,03грн. у зв'язку з розірванням договору № 2015/ТП-ПР-к-ІФ-4799 від 01.03.2015 року на постачання природного газу за регульованим тарифом , ФОП Мосійчук Л.С. повернуто грошові кошти в сумі 1 795,03 (одна тисяча сімдесят п'ять)гривень 03 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером від 24.09.2015 року (копія якого разом із заявою Мосійчук Л.С. долучено до пояснень по справі ІІІ особи)
29.09.2015 року грошові кошти в сумі 450,50 (чотириста п'ятдесят) гривень 50 коп. за заявою Мосійчук Л.С. перераховано в рахунок оплати за технічне обслуговування систем газопостачання, що знаходяться за адресою: вул.Грушевського,17 м. Івано-Франківськ і перебувають на балансі ФОП Мосійчук Л.С. за III квартал 2015 року , що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року між ПАТ «Івано-Франківськгаз» та Кавецька-Мосійчук за договором № 4799-ТО, підписаним представниками Івано-Франківського УЕГГ ПАТ «Івано-Франківськгаз» та Мосійчук Л.С.( копія даного Акту додано до пояснень ІІІ особи).
На підставі викладених обставин, підтверджених копіями відповідних документів, станом на 01.03.2015 року за договором № 2015/ТП-ПР-К-ІФ-4799 від 01.03.2015 року на постачання природного газу за регульованим тарифом малась переплата в сумі 2 245,53 грн., з якої:
1) за заявою ФОП Мосійчук Л.С. 450,50 грн. перераховано в рахунок оплати за технічне обслуговування систем газопостачання, що знаходяться на об'єкті за адресою: вул.Грушевського, 17 м. Івано-Франківськ і перебувають на її балансі, за III квартал 2015 р.;
2) грошові кошти в сумі 1 795,03 (одна тисяча сімдесят п'ять) гривень 03 коп. повернуто Мосійчук Л.С. на підставі її заяви від 23.09.2015 року про повернення їй коштів в сумі 1 795,03грн. у зв'язку з розірванням договору № 2015/ТП-ПР-К-ІФ-4799 від 01.03.2015 року на постачання природного газу за регульованим тарифом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України).
Судом встановлено, що між сторонами, а саме - Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (поручитель), фізичною особою-підприємцем Мосійчук Л.С (боржник) та ПАТ Івано-Франківськагз, Івано-Франківське міське управління по експлуатації газового господарства ( кредитор) укладено договір поруки № 05-14-15/11 від 01.03.3015 року..
Відповідно до п.1.1 вказаного Договору 1.1. поручитель зобов'язується перед кредитором своєчасно здійснювати поточні оплати за споживання та транспортування природного газу боржнику згідно договору № 2015 / ТІЇ- ПР -К -ІФ -4799 від 01.03.2015 року на постачання природного газу за регульованим тарифом ( для промислових підприємств та комунально-побутових організацій) та договору № 4799 -ТО від 01.03.2015 на технічне обслуговування систем газопостачання , що перебувають на балансі боржника , а в разі допущення заборгованості по вказаних оплатах, сплачувати кредитору штрафні санкції, передбачені вищевказаними договорами. Згідно п. 1.2. підставою вказаного договору поруки є дійсні вимоги кредитора до боржника по поточних оплатах за споживання та транспортування природного газу, передбачених вищевказаними договірними зобов'язаннями між ними.
З цього приводу суд зазначає, що незалежно від того, який, на думку сторін, був укладений договір, вирішальним для застосування ст. 1212 ЦК України є відсутність правовідносин між сторонами. Отже, суд за наявними в матеріалах справи доказами встановлює саме цей факт.
Таким чином, матеріали справи свідчать і позивач у позовній заяві та відповідач у відзиві на позов підтверджують те, що між сторонами існували договірні відносини.
При прийнятті рішення суд враховує, що конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна. Майно не можна вважати набутим та збереженим без достатніх правових підстав, якщо в момент його набуття (збереження) це відбулося хоч і не прямо передбаченим, але в усякому разі - не забороненим цивільним законодавством способом з метою досягнення учасниками відповідних правовідносин певного правового результату в майбутньому, якщо в подальшому цей результат настав.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт безпідставного набуття відповідачем майна (грошових коштів). Навпаки, позивачем не заперечується факт перерахування коштів, тобто фактично грошові кошти були сплачені за виконання договірних зобов'язань, а отже за наявності правової підстави (правочину).
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Статтями 76 і 77 ГПК України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Під час розгляду справи позивачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження факту того, що грошові кошти в сумі 2245, 53грн. є безпідставно набутим відповідачем майном. Навпаки, судом встановлено, що такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано у порядку ст. 1212 ЦК України.
Таким чином, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та відмовляє в позові у повному обсязі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З врахуванням відмови у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору у відповідності до приписів ст.129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 01.02.2019
Суддя Шкіндер П.А.