вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"31" січня 2019 р. Cправа № 902/694/18
Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Ензифарм" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, буд. 3)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Ферма "Органік Плюс" (21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 37)
про стягнення 6 654, 58 грн. (з урахуванням заяви від 21.11.2018 р. про уточнення позовних вимог).
За участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.
Представники сторін
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Ензифарм" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Ферма "Органік Плюс" про стягнення 45 477, 88 грн., з яких: 40 256, 00 грн. - борг, 1 353, 27 грн. - 3% річних, 3 868, 61 грн. - інфляційні втрати за період 12.09.2017 р. - 25.10.2018 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 17/08-17Р від 17.08.2017 р. в частині проведення розрахунків за отримані біологічні препарати.
Ухвалою від 31.10.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/694/18; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 28.11.2018 р.
26.11.2018 р. до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, мотивована тим, що відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 40256,00 грн. Згідно поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 6654, 58 грн., з яких: 5 225,22 грн. - інфляційні втрати та 1 429, 36 грн. - 3% річних.
В зв'язку з перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. на лікуванні, підготовче засідання, призначене на 28.11.2018 р., не відбулось.
Ухвалою від 03.12.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 16.01.2019 р.
20.12.2018 р. від директора відповідача до суду надійшла заява № 121/12-18 від 20.12.2018 р. про визнання позову, в якій повністю визнає заявлені уточнені позовні вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог. Також згідно ч.1 ст.130 ГПК вважає, що розмір стягнення судового збору з відповідача має становити 50 % від сплаченої позивачем суми судового збору, тобто 881,00 грн.
14.01.2019 р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи документами, у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання.
Підготовче засідання призначене на 15.01.2019 р. не відбулося в зв'язку із перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. на лікарняному, тому ухвалою від 25.01.2019 р. було призначено підготовче засідання на 31.01.2019 р.
В судове засідання на визначену судом дату - 31.01.2019 р. представники сторін не з'явилися. Сторони про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Відповідно до ч. 3, ч.6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Суд викликає або повідомляє у випадках термінової необхідності учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленнями через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оскільки копії ухвали від 25.01.2019 р. направлялися сторонам окрім адрес вказаних в позовній заяві, витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на електронну адресу, то суд приходить до висновку, що вжив усіх належних заходів для повідомлення сторін про розгляд справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників позивача та відповідача.
Розглянувши у підготовчому засіданні заяву позивача, яка надійшла до суду 26.11.2018 р. про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Вказана заява мотивована тим, що відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 40 256, 00 грн. Згідно поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 5 225, 22 грн. - інфляційних втрат за період 12.09.2017 р. - 18.11.2018 р. та 1 429, 36 грн. 3% річних за період 12.09.2017 р. - 18.11.2018 р.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Проаналізувавши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд розцінює вказану заяву, як заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних і 3% річних та дійшов до висновку про те, що вказана заява не суперечить вимогам норм чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду на підставі положень ст. 207 ГПК України.
Таким чином, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних і 3 % річних, нова ціна позову складає 6 654, 58 грн.
Отже, судом розглядаються збільшенні позовні вимоги про стягнення 6 654, 58 грн., з яких: 5 225, 22 грн. - інфляційних втрат за період 12.09.2017 р. - 18.11.2018 р. та 1 429, 36 грн. 3% річних за період 12.09.2017 р. - 18.11.2018 р.
Розглянувши в підготовчому засіданні, заяву № 121/12-18 від 20.12.2018 р. про визнання позову, за підписом директора відповідача Боднарчук М.В., господарський суд дійшов до висновку, що директор, наділений повноваженнями на визнання позову і таке визнання відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.
При визнанні відповідачем позову суд зважає на наступне.
Пунктом 1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.
Згідно ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17.08.2017 р. між позивачем (в Договорі - "Постачальник") та відповідачем (в Договорі - "Покупець") було укладено договір поставки № 17/08-17Р.
Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати) у власність бiологiчнi препарати (iншi біопрепарати, добрива та продукцію) Торгової марки «Жива Земля», (надалi - Товар) в кількості, в асортиментi та за ціною, зазначеною у Специфікаціях на поставку Товару, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язався своєчасно прийняти Товар та оплатити його вартість в строк на умовах, визначених даним Договором.
Відповідно до п.п.2.1., 2.2. Умови, строк поставки Товару, його асортимент, кількість, вартість зазначаються у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного Договору. Поставка Товару здійснюється партіями на умовах поставки, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термiнiв «INCOTERMS» у редакції 2010 року, якi зазначені у Специфікаціях (Додатках) на кожну окрему партiю.
При передачі Товару Постачальник зобов'язаний передати всю необхідну документацiю на Товар, а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та підписати всi необхiднi документи, що підтверджують передачу Товару. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженим представником Покупця та/або дата, зазначена в товарно - супроводжувальних документах Перевізника у вiдповiдностi з умовами поставки (п.2.3. Договору).
За умовами п. 2.3.1. договору передбачено обов'язок постачальника при передачі товару (одночасно з ним), передавати покупцю: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну; видаткову накладну, пiдписану уповноваженим представником постачальника та скрiплена печаткою постачальника; сертифікат якостi (вiдповiдностi) на товар.
Відповідно до п. 4.1. Договору вартiсть одиницi Товару та загальна вартість цієї кількості Товару визначається у пiдписанiй Сторонами Специфікації, що є його невід'ємною частиною Договору.
Згідно п. 4.2. Договору загальна сума Договору визначається підписаними Сторонами всіма Специфікаціями.
Сторони домовилися, що оплата Товару за даним Договором здійснюється в національній валюті України - гривнях. Покупець проводить оплату вартостi Товару на умовах та в строки, якi зазначаються в Специфікаціях, якi є невід'ємною частиною до даного Договору. Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу лише на банківський рахунок Постачальника, що зазначений в Договорі. Для змiни банківського рахунку Постачальника Сторони мають пiдписати вiдповiдну додаткову угоду про зміну банківських реквiзитiв. Письмові повiдомлення про змiну реквізитів без підписання додаткової угоди не мають юридичної сили. Оплата вважається здiйсненою пiсля зарахування відповідних коштів на рахунок Постачальника (п.п.5.1., 5.2., 5.3. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому Договору, сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України.
Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., але в будь - якому разі - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п.10.1. Договору).
17.08.2017 р. сторони уклали Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору поставки № 17/08-17Р від 17.08.2017 р.). Відповідно до якої загальна вартiсть Товару складає - 56256 грн. 00 коп., в т.ч. ПДП - 9376 грн. 00 коп. Строк поставки Товару згiдно даного Додатку №1 (Cпeцифiкaції) - до 08.09.2017 року. Поставка Товару здійснюється на умовах СРТ (згідно «INCOTERMS» 2010) на склад Покупця. Покупець проводить оплату в розмiрi 100 % за Товар по рахунку - фактурі протягом 5 (п'яти) календарних днiв з дня отримання Товару.
На виконання умов Договору, Специфікації № 1 позивач поставив відповідачеві, а останній прийняв товар на загальну суму 56 256, 00 грн. Вказане стверджується видатковою накладною № 434 від 06.09.2017 р. на суму 56 256, 00 грн., товарно - транспортною накладною № Р434 від 06.09.2017 р.
При цьому суд зважає, що в матеріалах справи відсутні будь - які претензії відповідача щодо якості товару.
Оскільки відповідач не провів оплату за отриманий товар, позивач 05.09.2018 р. надіслав відповідачу лист - вимогу № 86 від 05.09.2018 р. щодо оплати отриманого товару.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем до подачі позову проведено часткові розрахунки за Договором на загальну суму 16 000, 00 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 64 від 07.06.2018 р. на суму 6 000, 00 грн., № 105 від 10.09.2018 р. на суму 10 000, 00 грн.
Несплата відповідачем 40256, 00 грн. за отриманий від позивача товар стала причиною звернення позивача до суду.
Таким чином, на момент подачі позову до суду, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становив 40 256, 00 грн.
Після подачі позову, 19.11.2018 р. відповідач сплатив позивачу борг в сумі 40 256, 00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 203 від 19.11.2018 р.
Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідач оплатив борг в сумі 40 256, 00 грн., то суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині стягнення 40 256, 00 грн. боргу згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 6654, 58 грн., з яких: 5225, 22 грн. - інфляційні втрати за період 12.09.2017 р. - 18.11.2018 р. та 1429, 36 грн. - 3% річних за період 12.09.2017 р. - 18.11.2018 р.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому Договору, сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3% річних за визначені в розрахунку періоди, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 129, ч.1 ст.130 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 13, 46, 73 - 79, 86, 91, 120, 123, 129, 130, 185, 191, 202, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 - 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Ферма "Органік Плюс" (21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 37, код ЄДРПОУ 40196140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Ензифарм" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38023218) 5225, 22 грн. - інфляційних втрат, 1429, 36 грн. - 3% річних 881, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 40 256, 00 грн. основного боргу - закрити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Ензифарм" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38023218) 881, 00 грн. судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 800 від 22.10.2018 р., яке знаходиться в матеріалах справи № 902/694/18.
6. Примірник рішення, скріплений гербовою печаткою суду, є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Ензифарм" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38023218) із Державного бюджету 881, 00 грн. судового збору.
7. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
8. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, окрім того, позивачу надіслати примірник рішення, скріплений гербовою печаткою суду.
Повне рішення складено 04 лютого 2019 р.
Суддя Колбасов Ф.Ф.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, буд. 3)
3 - відповідачу (21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 37)