28.01.2019 м.Дніпро Справа № 908/2349/14
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Дарміна М.О.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від відповідача: Фролков В.А., ордер КС №361230 від 14.01.2019, керівник;
від позивача: Цецик І.М., відомості з ЄДРПОУ від 15.02.2017, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2018 у справі №908/2349/14 (суддя Ярешко О.В., повний текст ухвали складено 23.10.2018)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром", м.Київ
до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", с.Таврія, Веселівський район, Запорізька область
про стягнення 6 150 098 грн. 71 коп.,
08.10.2018 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" (надалі - ТОВ "ТД "Украгропром") на неправомірні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С., якою скаржник просив суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С., що полягають у порушенні способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 20.09.2018 у виконавчому провадженні 47302457;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С., що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні 47302457 від 20.09.2018 про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу № 908/2349/14 від 16.01.2015;
- зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С. чи/або іншу посадову особу вказаного органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника);
- скасувати постанову про повернення стягувачу виконавчого документа від 20.09.2018 у виконавчому провадженні 47302457.
В обґрунтування скарги послалось на ті обставини, що 21.04.2015 вищезазначеним органом ДВС відкрите виконавче провадження № 47302457 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 у справі №908/2349/14 про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь ТОВ "ТД "Украгропром" 3 075 049 грн. 39 коп. суми попередньої плати, 3 075 049 грн. 39 коп. штрафу, 73 080 грн. судового збору, що у подальшому приєднане до зведеного виконавчого провадження №44561389 відносно того ж боржника. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половніковим Р.С. від 20.09.2018 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачу, яка обґрунтована тим, що 12.07.2018 в ході проведення виконавчих дій старший державний виконавець Половніков Р.С.виніс постанову про опис та арешт нерухомого майна боржника в кількості 17 об'єктів, потім отримав від суб'єкта оціночної діяльності інформацію про вартість виконання робіт по оцінці арештованого майна, яка становить 177 000 грн., та 17.07.2018 звернувся з листом до стягувачів зведеного виконавчого провадження щодо здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження, однак станом на 19.09.2018 додаткового авансування витрат на депозитний рахунок органу ДВС не надходило. На той час на виконанні зведеного виконавчого провадження перебувало 22 провадження про стягнення 12 608 782 грн. 05 коп. Тобто, не отримавши від ТОВ «ТД «Украгропром» додаткового авансування витрат, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа від 20.09.2018, яку супровідним листом разом з оригіналом наказу №908/2349/14 від 16.01.2015 надіслано на адресу стягувача, однак цей лист відправлено фактично 21.09.2018. Скаржник вважає вимогу державного виконавця щодо здійснення авансування витрат виконавчого провадження протиправною та повернення йому судового наказу безпідставним.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.10.2018 у справі №908/2349/14 (суддя Ярешко О.В.) у задоволенні скарги ТОВ "ТД "Украгропром" в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С., що полягають у порушенні способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 20.09.2018 у виконавчому провадженні ВП 47302457 відмовлено; в іншій частині провадження з розгляду скарги ТОВ "ТД "Украгропром" на неправомірні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С. закрито.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "ТД "Украгропром" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Центральний апеляційний господарський суд її скасувати, його скаргу задовольнити.
Апелянт зазначає, що:
- відповідно до змісту оскаржуваної ухвали закриття провадження у справі за скаргою судом обґрунтовано тим, що постанова про повернення виконавчого документа від 20.09.2018 у виконавчому провадженні 47302457 була винесена у зведеному виконавчому провадженні, а тому відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц, згідно ч.1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд скарг на дії державного виконавця, вчинених в межах зведеного виконавчого провадження, не підлягають розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки їх слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства; з вказаною позицією апелянт не погоджується та вказує, що постанова про повернення виконавчого документа від 20.09.2018 у виконавчому провадженні 47302457 винесена не у зведеному виконавчому провадженні; перед постановою про повернення виконавчого документа старшим державним виконавцем органу ДВС винесено постанову від 20.09.2018 про виведення виконавчого провадження 47302457 із зведеного виконавчого провадження 44561389;
- маючи невиконане грошове зобов'язання з 2014 року, оплативши судовий збір за подання позову, авансовий внесок за відкриття виконавчого провадження, на завершальній стадії судового провадження стягувач не лише не отримав коштів на виконання судового рішення, а на стадії примусового виконання судового рішення стикається з ситуацією повернення виконавчого документа у зв'язку з відмовою здійснити фінансування забороненої законом, а тому сумнівної операції по примусовій реалізації нерухомого майна державного підприємства;
- навіть у разі встановлення відсутності у боржника майна, за рахунок якого можливо забезпечити стягнення, державний виконавець не повинен повертати виконавчий документ, а на виконання положень ч.3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» керівник відповідного органу ДВС мав би подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затверджених Кабінетом Міністрів України, про що повідомити в установленому порядку стягувача.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційний господарський суд оскаржувану ухвалу скасувати та винести ухвалу про закриття апеляційного провадження з посиланням на практику Верховного суду в аналогічних, за його твердженням, правовідносинах. Вважає, що оскільки Законом України "Про виконавче провадження" не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у такому випадку застосовується частина перша статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2015 на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі №908/2349/14 Господарським судом Запорізької області виданий наказ про стягнення з Державного підприємства "Дослідного господарства "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" 3 075 049 грн. 39 коп. суми попередньої плати, 3 075 049 грн. 39 коп. штрафу, 73 080 грн. судового збору.
Як встановлено ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2017 у справі №908/2349/14, Державне підприємство "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" перейменовано на Державне підприємство "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" згідно статуту, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 27.12.2016.
21.04.2015 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження №47302457 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 № 908/2349/14, про що винесено відповідну постанову.
Постановою заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 15.07.2015 передано матеріали зведеного виконавчого провадження відділу Державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції у відношенні боржника Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, до складу якого входить 47 виконавчих проваджень на загальну суму стягнення 2 738 726 грн. 10 коп.
24.07.2015 виконавче провадження №47302457 було приєднане до зведеного виконавчого провадження №44561389, виконання якого здійснює Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.
При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №44561389 винесені постанови:
- 29.09.2015 про арешт коштів боржника;
- 31.03.2016 про арешт коштів боржника, що перебувають в касах та сховищах боржника, або надходять до них;
- 12.04.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (накладено арешт на земельні ділянки боржника, а також на майбутній врожай та майнові права на зазначених земельних ділянках; заборонено здійснювати відчуження та передачу у користування земельних ділянок, які належить боржнику);
- 12.07.2018 - дві постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника;
- 12.07.2018 складений акт державного виконавця, в якому зазначено, що у ході проведення виконавчих дій за адресою боржника виконавцем не виявлено рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення на момент складання акту;
- 06.06.2016 винесено постанову у ВП №47302457 про оголошення розшуку майна боржника.
Листом від 16.07.2018 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання Жирова А.К., яким просив повідомити вартість проведення оцінки майна, яке виконавцем було описано та арештовано 12.07.2018.
На вказаний лист ФОП Жировим А.К. було надано відповідь стосовно вартості робіт із незалежної оцінки арештованого майна, яка склала 177 000 грн.
У липні 2018 року на адресу стягувачів у зведеному виконавчому, серед яких зазначено й позивача, державним виконавцем було направлено листа про необхідність перерахування ними додаткового авансування витрат на виконавче провадження у сумі 177 000 грн.
20.09.2018 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С. (ВП №47302457) виконавчий документ - наказ Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 №908/2349/14 повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Оскаржуючи постанову старшого державного виконавця Половнікова Р.С. про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.09.2018 у виконавчому провадженні №47302457, позивач (стягувач) вказував, що вимога державного виконавця щодо здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження є протиправною, оскільки відповідно до Статуту підприємство боржника засноване на основі державної власності та перебуває у відданні Національної академії аграрних наук України. Частка держави у підприємстві становить 100%, відповідно на нерухоме майно боржника поширюється дія встановленого Законом України від 29.11.2001 №2864-ІІІ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторію - заборона примусової реалізації об'єктів нерухомого майна. Кошти, отримані державною виконавчою службою від примусової реалізації вказаного нерухомого майна боржника не можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед ТОВ "Торговий дім "Украгропром", що виключає об'єктивну необхідність здійснення додаткового авансування товариством витрат виконавчого провадження на вказані цілі. Позивач вважає, що виконавцем не вчинено всіх передбачених законодавством заходів для перевірки наявності у боржника майна. Є майно, щодо якого державним виконавцем накладено арешт, щодо якого тривають судові провадження у адміністративних судах. Позивач також посилався на порушення строків надсилання йому постанови про повернення виконавчого документа.
Відповідно до ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язок державного виконавця з вжиття всіх можливих заходів (у тому числі примусового характеру) щодо своєчасного і повного виконання рішення випливає зі змісту Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження".
За відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і у п. 1.1. статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", підтверджено, що боржник є державним підприємством, 100% статутного капіталу якого належить державі Україна в особі Національної академії аграрних наук України.
Статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 2 Закону).
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.2 ст. 4 Закону).
Разом з тим, ч.3 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п.п. 2-4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Підстави повернення виконавчого документа стягувачу наведені у статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Так відповідно до п.4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Відповідно до ч.4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами Господарського процесуального кодексу України, та його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі VI цього Кодексу "Судовий контроль за виконанням судових рішень". Окрім того, ч.3 ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення покладено на суд.
Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторонам виконавчого провадження надано право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби також передбачено частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 30 цього ж Закону виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Отже, при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких указані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження вимагається наявність підстав для завершення виконавчого провадження, а таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову.
Водночас цим законом не передбачено порядку розгляду скарг щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Як було зазначено вище та вбачається з матеріалів оскарження, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половніковим Р.С. винесено постанову від 21.04.2015 про відкриття виконавчого провадження №47302457 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/2349/14 від 16.01.2015 та постанову від 24.07.2015 про приєднання виконавчого провадження №47302457до зведеного виконавчого провадження №44561389, в межах якого здійснюється виконання низки виконавчих документів, які видані як судами господарської так і цивільної юрисдикції, зокрема Веселівським районним судом Запорізької області, а також Веселівським відділенням Мелітопольської ОДПІ.
А отже, зведене виконавче провадження №44561389 об'єднує виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій.
У зведеному виконавчому провадженні виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження не визначено.
У статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Згідно ч.1 цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У ч.5 цієї ж статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Тобто ч.5 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.
Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у такому випадку застосовується ч.1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц, від 17.10.2018 у справі №927/395/13.
Отже, оскарження діяльності державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки позивач просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С. в межах виконавчого провадження №47302457, яке одночасно було виведено з підстав повернення виконавчого повернення означеного виконавчого документа із зведеного виконавчого провадження №44561389 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для прийняття скарги до розгляду.
З'ясувавши в процесі розгляду справи вище зазначені обставини щодо наявності зведеного виконавчого провадження, в якому виконуються як рішення господарських судів, так судів цивільної юрисдикції, суд першої інстанції повинен був врахувати правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц, від 17.10.2018 у справі №927/395/13, закрити провадження із розгляду скарги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідні доводи позивача не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, оскільки визнання правомірними чи неправомірними дій державного виконавця, які є предметом розгляду у даній справі за скаргою позивача, у будь-якому випадку буде мати правові наслідки не тільки для позивача, а й для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження №44561389, оскільки у разі відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/2349/14 від 16.01.2015 таке провадження має бути знову приєднане до зведеного виконавчого провадження.
Окрім того, зі змісту постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 20.09.2018 про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження вбачається, що підставою такої дії є факт повернення виконавчого документу стягувачу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм процесуального права, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розгляду скарги позивача на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С., які вчинялись в межах зведеного виконавчого провадження №44561389 по суті.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України оскаржена ухвала першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у цій справі з розгляду скарги позивача на дії державного виконавця підлягає закриттю.
Разом з тим, не підлягає задоволенню і апеляційна скарга, оскільки апелянтом також не враховані вище наведені приписи законодавства та оскаржується ухвала суду першої інстанції по суті, а не з процесуальних порушень.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений апелянтом судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1 762 грн. може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 269, 275, 278, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
У задоволенні апеляційної скарги "Торговий дім "Украгропром" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2018 у справі №908/2349/14 відмовити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2018 у справі №908/2349/14 скасувати.
Провадження у справі щодо розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С. закрити.
Роз'яснити учасникам справи, що вказані вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя М.О. Дармін
(Повний текст постанови складено 04.02.2019).