04.02.2019 року м. Дніпро Справа № 904/3216/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І. М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І. Л., Подобєда І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2018 р.
( суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 17.09.2018 р. )
у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",
м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат",
м. Кам'янське
про стягнення 93 769,56 грн., -
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" і просить суд стягнути плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у розмірі 93 769,56 грн. та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у січні 2018 р. залізницею було прийнято до перевезення вагони з вантажем на адресу одержувача - Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат". Після прибуття спірних вагонів на станцію призначення, вони були затримані на коліях станції Кам'янське в очікуванні подачі під вантажні операції. За цим фактом станцією затримки у порядку, передбаченому п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами було складено акти загальної форми ГУ-23. За весь час затримки вагонів було нараховано плату за користування спірними вагонами та збір за зберігання вантажу за відомостями форми ГУ-46 та накопичувальній картці форми ФДУ-92. Отже, станцією призначення було оформлено всі необхідні документи, на підставі яких розраховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, які Позивач просить стягнути з Відповідача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2018 р. позов задоволено повністю - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 23 190,00 грн., збір за зберігання вантажу у сумі 70 579,56 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки аргументам Відповідача, щодо неналежного виконання Позивачем умов договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії, в наслідок чого, судом помилково не застосовано до спірних правовідносин положення ст. ст. 526, 626, 628, 629 ЦК України п. 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, та допущено не вірне застосування положень ст. ст. 2, 42, 71, 119, 121 Статуту залізниць України, п. 4 Правил видачі вантажів, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Апелянт звертає увагу на тому, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення ПАТ «ДМК» про прибуття вантажів на його адресу, що у відповідності до ст. 42 Статуту залізниць України та п. 4 Правил видачі вантажів звільняє одержувача від внесення плати з користування вагонами та збору за зберігання вантажу до моменту передачі такого повідомлення.
Скаржник зазначає на тому, що під час виникнення спірних ситуацій із затримкою вагонів суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що колії № 9 та 10 станції Кам'янське в порушення умов договору на експлуатацію під'їзної колії використовуються залізницею для відстоювання непридатних вагонів для перевезення. Залізницею не було належним чином повідомлено одержувача вантажу про прибуття вантажів на його адресу. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту повідомлення ПАТ «ДМК» про прибуття вантажів на його адресу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначив, що доводи Відповідача стосовно того, що Позивач не надав доказів повідомлення (дати та часу) відповідача про прибуття вагонів є безпідставними та необгрунтовними, оскільки відмітка в графі 49 електронної накладної є реєстрацією повідомлень про прибуття вагонів в електронному вигляді. До матеріалів справи позивачем надавались копії накладних, в яких в графі 49 зазначено про повідомлення одержувача з зазначенням часу повідомлення та даний запис засвідчений ЕЦП працівника залізниці. Позивач також зазначає на тому, що Відповідач має змогу бути повідомленим про прибуття вантажів за допомогою Програмного комплексу за який він сплачує кошти ТОВ «КПД-УЗ». Вагони №№ 60360013, 54785035, 62078530, 53485389, 53454195, 53517215, 52736642, 56690787, 56617787, 56839368, 56681729 прибули на станцію Кам'янське лише 11.01.2018 р., відповідно до накладних № № 47721410, 47721436, тому комбінат ніяким чином не міг бути готовий забрати 10.01.2018 р. об 07 год. 40 хв. вагони, яких взагалі не було на станції.
За твердженням Позивача факт підписання вищевказаних актів загальної форми свідчить про те, що Відповідач був повідомлений про затримку спірних вагонів, так як підписавши спірні акти загальної форми, він підтвердив наявність вагонів на коліях станції та їх затримку в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта в очікуванні локомотива ДМК. Плата за користування по відомостям № № 13019016, 13019015, 13019014 та збір за зберігання вантажів по накопичувальним карткам № 13019003, 13019001, 13019002 нараховані на підставі складених актів загальної форми № № 191, 192, 204, 231, 232, 233, які підписані представниками Відповідача без зауважень.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2018 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2018 р. у справі № 904/3216/18 залишено без руху, та надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору.
Недоліки апеляційної скарги усунуто, а саме: надано суду докази сплати судового збору.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018 р. відновлено строк подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі № 904/3216/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2018 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 р. у справі № 904/3216/18, на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України, у зв'язку з поновленням строку на подання апеляційної скарги.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.12.2017 р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" ( Залізниця ), правонаступником якого є Позивач ( Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"), та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" ( Власник колії ), було укладено Договір № ПР/М-17-1/22-754/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", яка примикає до станції Кам"янське Придніпровської залізниці, відповідно до п. 1 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику та примикає: по станції Камянське - до колії № V стрілкою № 4; - до колії № VІ стрілкою № 2; по станції Правда: - стрілкою № 20, яка знаходиться на балансі власника колії, до парної горловини станції; - стрілкою № 30 станції Східна власника колії до колії № 1 станції; стрілкою № 301 маневрового району Правда станції Північна до колії № 11 станції.
Згідно з п. 4 Договору, рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії.
За змістом п. 11 Договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Відповідно до п. 15 Договору, власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, за ставками наведеними в Тарифному керівництві № 1; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
Згідно з п. 5 Договору, передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: по станції Камянське: - маршрути з однорідними вантажами, в тому числі в орендованих та власних вагонах ПАТ "ДМКД" через інтервал часу -5,0 год.; - маршрути з різними вантажами, окремі групи вагонів через інтервал часу - 1 год. 50 хвил.; - порожні вагони через інтервал - 1 год. 50 хвил; по станції Правда - усі вагони через інтервал часу - 2,0 год.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці: - на одну із передавальний колій № № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Камянське; - на передавальну колію № 11 станції Правда. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношеннях виконується на одній з передавальних колій № № 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10 станції Камянське і на передавальній колії № 11 станції Правда. Подальший рух вагонів виконується локомотивами власника колії ( п. 6 Договору).
Залізницею було прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача ПАТ "Дніпровський меткомбінат" за накладними № 47697305, № 53685160, № 47721410, № 47721436 (а.с.23-26).
Однак, на шляху прямування ці вагони були затримані через зайнятість колій на станції призначення Камянське, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу Відповідачем на свою під'їзну колію.
За фактом затримки вагонів на станції Камянське складено Акти загальної форми ГУ-23 № 231, № 232, № 233 (а.с.17-19).
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46: № № 13019014, 13019015, 13019016 ( а. с.10-13 ) у розмірі 23 190,00 грн. та збір за зберігання вантажу нарахованого згідно накопичувальних карток за формою ФДУ-92 № № 13019001, 13019002, 13019003. ( а. с. 14-16 ) у розмірі 70 579,56 грн.
Відповідно до ст. 129 Статуту підставою для матеріальної відповідальності вантажоодержувача засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Отже, предметом спору є вимога ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" про стягнення з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" плати за користування вагонами у розмірі 23 190,00 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 70 579,56 грн.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновки місцевого господарського суду що Позивач правомірно нарахував Відповідачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, оскільки Відповідач був своєчасно повідомлений про готовність Залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, і які він не прийняв, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 307 ГК України, встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Положеннями абз. 1 ст. 42 Статуту залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Ст. 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Також, ст. 71 Статуту визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Згідно ч. ч. 1, 2 та 7-9 ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
П. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо) ". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо) ( п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. ).
Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
За приписами п. 3 розділу ІІ Правил користування облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.
П. 4 розділу ІІ Правил користування передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Правил користування час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
П. 10 розділу ІІІ Правил користування встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил користування загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Згідно п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р., акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Як слушно зауважив суд першої інстанції акти складені у відповідності до вимог п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458, п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855, містять інформацію про причину затримки вагонів на станції призначення та час початку і закінчення затримки з вини Відповідача.
Отже, станцією призначення були оформлені відповідні документи, у тому числі Акти форми ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції, відповідно до Тарифного керівництва № 1, нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ф. ГУ-46 у розмірі 23 190,00 грн.
Також, місцевим господарським судом встановлено, що затримка спірних вагонів на станції призначення була через наявність на коліях станції призначення Камянське своєчасно неприйнятих Відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу. Залізниця своєчасно повідомила Відповідача про свою готовність передати вагони на під'їзну колію Відповідача, щодо яких складено вищевказані Акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника. Відповідні записи-повідомлення відображені у Книгах форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Камянське.
В силу ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
П. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури від 29.01.2015 р. № 17 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 14.02.2015 р. за 168/26613 встановлено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Відповідно до вимог п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено: перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - "Порожній власний (орендований) вагон. З-під... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, вагонної компанії або орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".
Порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. До того ж, п. 5.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів. Таким чином, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів без участі залізниці.
Відповідач не надав суду першої інстанції, доказів в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станції та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування. Так, факти скупчення вагонів через несвоєчасне забирання Відповідачем з колій станції призначення на свою під'їзну колію вантажів, які прибули на його адресу, підтверджується актами загальної форми ГУ-23 та є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46, 47 Статуту, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.
Підставою для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є доведений залізницею факт затримки на підходах до станції призначення, порожніх власних вагонів, які прямували на адресу Відповідача по перевізним документам ( п. 6.4 Збірника № 16 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України ), через скупченість вагонів на зазначеній станції призначення по причині не своєчасного забирання з колій станції одержувачем ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" вантажів, які вже прибули на його адресу.
Плата за користування вагонами у розмірі 23 190,00 грн. була нарахована на підставі Актів ф.ГУ-23а, ф.ГУ-23 та відомостей ф.ГУ-46. Збір за зберігання вантажу нарахован згідно накопичувальних карток за формою ФДУ-92 у розмірі 70 579,56 грн.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права ( ч. 7 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ).
При розгляді цієї справи судом врахований правовий висновок, зазначений в постанові Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17, щодо законності одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, оскільки вони є різними видами платежів, порядок визначення та нарахування яких регулюється різними нормативними актами, а саме Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Правилами зберігання вантажів.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2018 р. у справі № 904/3216/18 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат".
Поновити дію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 р. у справі № 904/3216/18, зупинену ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018 р. у справі № 904/3216/18.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І. Л. Кузнецова
Суддя І.М. Подобєд