вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"29" січня 2019 р. Справа№ 927/604/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Вінницька Т.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 16.10.2018 (повний текст складено 23.10.2018)
у справі № 927/604/18 (суддя Федоренко Ю.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства
«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Енергетична компанія Теплоресурс»
про стягнення 275 113, 23 грн
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Теплоресурс» (далі - ТОВ «Енергетична компанія Теплоресурс», відповідач) про стягнення 275 113, 23 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу №3294/15-БО-39 від 26.12.2014 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, відтак просило стягнути з відповідача на користь позивача 186 296,62 грн пені, 10 507,43 грн 3% річних та 78 309,18 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що ТОВ «Енергетична компанія Теплоресурс» є теплогенеруючою організацією і на нього поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, приписами ст. 7 якого врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, зокрема, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. На переконання відповідача, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості.
У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив, позивач зазначив, що в даному випадку положення ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не підлягають застосуванню, оскільки відповідачем не надано доказів про включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2018 у справі № 927/604/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за неправильного застосування норм матеріального та порушення вимог процесуального права, а саме Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» та ст.ст. 7, 86, 236, 283 ГПК України відповідно. За твердженнями позивача, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не враховано жодного доводу, аргументу чи доказу позивача, не визначено причин та доказів такого не врахування. На переконання апелянта, застосування судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 7 вищезгаданого Закону є неправомірним. На думку апелянта, виходячи з аналізу ст. 3 згаданого Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості, яка включає в себе й списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, які включені до реєстру, однак матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів включення відповідача до відповідного реєстру, а тому списання його заборгованості та застосування ч. 3 ст. 7 цього Закону є неправомірним.
В судове засідання апеляційної інстанції 29.01.2019 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Енергетична компанія Теплоресурс» здійснюється діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі: ліцензії серії АЕ №287148 на виробництво теплової енергії (крім теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційнихї установках з використанням нетрадиційних або відновлювальних джерелах енергії); ліцензії серії АЕ № 287150 на транспортування теплової енергії, ліцензії серії АЕ № 287149 на постачання теплової енергії.
26.12.2014 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач, продавець за договором) та ТОВ «Енергетична компанія Теплоресурс» (відповідач, покупець за договором) укладено Договір № 3294/15-БО-39 купівлі-продажу природного газу (далі -Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього договору.
Відповідно п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами покупця).
Продавець згідно п. 2.1 Договору передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 690 тис. куб. м.
За змістом п. 3.3 Договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.
Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди №9 від 22.10.2015).
Положеннями п. 5.1 Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір згідно п. 11 набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками й діє в частині поставки газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки в силу приписів ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено матеріалами справи, у період з січня по грудень 2015 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за Договором на загальну суму 4 621 138,43 грн, що підтверджується трьохсторонніми актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 698 021,37 грн, від 28.02.2015 на суму 596 447,44 грн, від 31.03.2015 на суму 839 448,72 грн, від 30.04.2015 на суму 294 496,96 грн, від 31.05.2015 на суму 99 402,91грн, від 30.06.2015 суму 114 431,38 грн, від 31.07.2015 на суму 106 779,18грн, від 31.08.2015 на суму 83 909,34 грн, від 30.09.2015 на суму 88 222,39 грн, від 31.10.2015 на суму 417 552,64 грн, від 30.11.2015 на суму 591 649,58 грн, від 31.12.2015 на суму 690 776,52 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін, а також газотранспортного підприємства ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз».
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За матеріалами справи станом на 12.01.2016 відповідач розрахувався в повному обсязі за поставлений природний газ у спірному періоді, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, а також наданими відповідачем банківськими виписками.
Проте зобов'язання, які взяв на себе за умовами Договору відповідач щодо оплати вартості поставленого газу у встановлений договором строк були порушені внаслідок несвоєчасного здійснення розрахунку, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих щодо періодів заборгованості, визначених з 15-го числа місяця, що слідує за місяцем поставки газу, за виключенням суми боргу, погашеної відповідачем шляхом виконання спільних протокольних рішень та договорів про проведення взаєморозрахунків.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 його умов, останній у безспірному порядку зобов'язався сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та 3 % річних, апеляційний суд дійшов висновку, що такі нарахування позивачем виконано арифметично правильно й відповідно до чинного законодавства, проте вони не підлягають стягненню.
Процедура врегулювання заборгованості на підставі п. 1 ст. 1 Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016, це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Преамбулою Закону України № 1730-VIII встановлено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Учасниками процедури врегулювання заборгованості, як визначено ст.1 згаданого Закону, є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
За приписами ч. 3 ст. 7 Закон України №1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
З огляду на систему наведених положень чинного законодавства, застосування положень ч. 3 ст. 7 згаданого Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в межах своєї компетенції).
Як встановлено матеріалами справи, заборгованість за поставлений природний газ, що використовувалась відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 Договору), погашена ним в повному обсязі станом на 12 січня 2016 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти на підставі ч.3 ст.7 згаданого Закону підлягають списанню з дня набрання чинності Законом.
За змістом ст. ст. 4, 5, 6 цього Закону до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, в той час як ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII визначено, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності Законом.
Таким чином, до заборгованості, яка виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть застосовуватись передбачені цим Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Виконання вимог ч. 3 ст.7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості. Відповідно доводи позивача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.
Аналогічні висновки щодо застосування вимог ч. 3 ст. 7 вищезгаданого Закону викладені Верховним Судом у постановах від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 22.02.18 у справі №922/4355/14, а також в постанові Верховного Суду від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16. Відтак посилання позивача (апелянта) на ряд постанов Вищого господарського суду України за 2017 з протилежною правовою позицією, за вищенаведеного переліку практики Верховного Суду є безпідставними та необґрунтованими, отже відхиляються апеляційним судом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування положень права, викладених в постановах Верховного Суду ( ч. 4 ст. 236 ГПК України).
За таких обставин, апеляційний суд вважає. що правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних немає й в задоволенні позову має бути відмовлено.
Доводи апелянта (позивача) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування вимог матеріального (Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії») та порушення норм процесуального права (ст.ст. 7, 86, 236, 283 ГПК України) не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2018 у справі № 927/604/18 - без змін.
Матеріали справи № 927/604/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.02.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко