вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"29" січня 2019 р. Справа№ 911/3454/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Хрипуна О.О.
Агрикової О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача 1: Павлюк І.Я. довіреність № 153/5/11-19 від 14.01.19
від позивача 2: не з'явився
від позивача 3: не з'явився
від відповідача 1: Червінчик Є.Е., адвокат, представник згідно Ордеру серії КС №481652 від 28.11.18
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
від третьої особи 3: не з'явився
прокурор: Галась О.М., посвідчення №031869 від 02.05.15
розглянувши матеріали апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області
на рішення Господарського суду Київської області від 04 травня 2018 року (дата складення повного тексту 21.05.2018 р.)
у справі № 911/3454/17 (суддя Янюк О.С.)
за позовом Першого заступника прокурора Київської області
в інтересах держави в особі:
1. Державного агентства водних ресурсів України
2. Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області
3. Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось
до:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс"
2. Головного територіального управління юстиції у Київській області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:
1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області
2. Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області
3. Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району Київської області
про скасування рішення та знесення самочинно побудованого майна, -
Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України, Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області та Басейнового управління водних ресурсів річки Рось звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою про скасування рішення та знесення самочинно побудованого майна (т.І, а.с. 4-18).
Рішенням Господарського суду Київської області від 04 травня 2018 року у справі № 911/3454/17 у задоволенні позову відмовлено (т.ІІ, а.с.210-221).
Перший заступник прокурора Київської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 04 травня 2018 року у справі № 911/3454/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (т.ІІІ, а.с.18-27).
20 липня 2018 ріку від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (т.І, а.с. 63-68).
30 липня 2018 ріку від позивача-3 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (т.І, а.с. 77-81).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2018 року, апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області у справі № 911/3454/17 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.
22 жовтня 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3454/17, розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2018 у справі № 911/3454/17 призначено на 20 листопада 2018 року.
16 листопада 2018 року від Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача (з посиланням на Наказ Державного агентства водних ресурсів України №594 від 17.08.2018, п. 1 якого наказано перейменувати Басейнове управління водних ресурсів річки Рось (код ЄДРПОУ 03562263 у Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось, а п. 3.1 - здійснити державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу), письмову пояснення та Клопотання про розгляд справи без участі (за його відсутності).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, для розгляду справи № 911/3454/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Сулім В.В., Хрипун О.О.
20 листопада 2018 року, ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/3454/17 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2018 року у справі № 911/3454/17 - прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Сулім В.В., Хрипун О.О.
20 листопада 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 08.01.2018 р.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2019 р., у зв'язку з перебуванням судді Сулім В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду справи №911/3454/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.
08 січня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/3454/17 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 04 травня 2018 року у справі № 911/3454/17 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/3454/17 від 08 січня 2019 року змінено назву позивача-3 у відповідності з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 03562263 на Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось замість Басейнового управління водних ресурсів річки Рось та оголошено перерву до у судовому засіданні до 22 січня 2019 року.
21 січня 2019 року від ТОВ "ВВ-Альянс" надійшла заява про зупинення провадження, у якій викладено прохання зупинити провадження у справі №911/3454/17 до набрання законної сили вироку Білоцерківського міськрайонного суду у справі №357/2235/18.
22 січня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у судовому засіданні оголошено перерву до 29 січня 2019 року.
Представник ТОВ "ВВ-Альянс" у судовому засіданні 29 січня 2019 року підтримав заяву про зупинення провадження.
Прокурор у судовому засіданні 29 січня 2019 року проти задоволення заяви про запиненн провадження - заперечував.
Представник Державного агентства водних ресурсів України у судовому засіданні 29 січня 2019 року вирішення заяви про запинення провадження залишив на розсуд суду.
Розглянувши заяву про зупинення провадження колегія суддів зазначає наступне.
Вказану заяву мотивовано тим, що в позовних вимогах вирок у кримінальному провадженні (щодо привласненням директором відповідача-2 споруди насосної станції шляхом реєстрації права власності за відповідачем-2), що перебуває в провадженні Білоцерківського міськрайнного суду буде підтверджувати або спростовувати законність дій директора ТОВ "ВВ-Альянс" щодо здійснення державної реєстрації об'єкта нерухомості, який є об'єктом спору у господарській справі та відповідно впливати на рішення господарського суду, що унеможливлює подальший розгляд Північним Апеляційним господарським судом справи та є підставою для зупинення.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу має містити в т.ч. у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу.
При цьому ч. 1 ст. 263 ГПК України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
У пункті 5 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 р. у справі №911/3454/17, якою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду зазначено, що: "Учасники справи до 15 листопада 2018 року мають право подати до суду відзив на апеляційну скаргу та інші клопотання. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції."
За змістом ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 22 ст. 118 ГПК України).
Враховуючи викладене та те, що клопотання про допит свідка та про витребування сертифікатів на товар, а також заяву про зупинення провадження у справі №910/23283/17 подано відповідачем з порушенням передбаченого процесуальним законом строку та без відповідних клопотань на його поновлення, колегія суддів приходить до висновку про залишення зазначених клопотань без розгляду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у клопотанні не обґрунтовано того, що визначена відповідачем-1 підстава відноситься до передбачених ст. 227 ГПК України випадків щодо яких встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі та випадків, визначених ст. 228 ГПК України, якою визначено право суду щодо зупинення провадження у справі з урахуванням того, що відповідачем-1 не обґрунтовано об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, з урахуванням того, що зібрані у даній справ докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні заяви про зупинення провадження слід відмовити.
Також, у судовому засіданні 29 січня 2019 року прокурор надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник Державного агентства водних ресурсів України у судовому засіданні 29 січня 2019 року надав пояснення, у яких просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.09.2014 за індексним №15952191, відповідно до якого зареєстровано право власності за ТОВ "ВВ-Альянс" на нежитлові будівлі та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
Представник ТОВ "ВВ-Альянс" у судовому засіданні 29 січня 2019 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представники Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось, Головного територіального управління юстиції у Київській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району Київської області у судове засідання 29 січня 2019 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", чином, що підтверджується реєстром на відправлення кореспонденції з повідомленням у комплексі з інформацією з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень, а також тим, що ухвалу від 22.01.2019 р. про оголошення перерви на 29.01.2019 р. оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.01.2019 р. за посиланням / http://reyestr.court.gov.ua/Review/79368235/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників позивачів-2, -3, відповідача-2 та третіх осіб-1, -2, -3 не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, а також клопотання Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивачів-2, -3, відповідача-2 та третіх осіб-1, -2, -3.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.
05 вересня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (далі - третя особа-1), як орендодавцем та ТО "ВВ-Альянс" (далі - відповідач), як орендарем укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1242 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення - споруда насосної станції із збірних залізобетонних плит площею 224,4м2: службове приміщення площею 43,9м2; під'їзна дорога площею 0,25м2; площадка насосної станції - 1шт; східці - 19шт; підпірна стінка висотою 1,5м 70 пог.м.; ливнеспуск 56пог.м., ворота 4х2 - 1шт; берегоукріплення 250 пог.м., розміщене за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Пилипча, що перебуває на балансі Басейнового управління (балансоутримувач) (т.І, а.с. 50-55).
Майно передається в оренду з метою розміщення готелю (п. 1.2 Договору).
Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору).
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).
Це Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 05.09.2011 по 04.08.2014 включно (п. 10.1 Договору).
05 вересня 2011 року за погодженням з балансоутримувачем, орендодавцем передано, а орендарем прийнято визначене Договором державне майно (у задовільному стані) в оренду, що підтверджується Актом приймання-передачі державного майна (т.І, а.с.57).
18 листопада 2011 року Виконавчим комітетом Пилипчанської сільської ради видано Свідоцтво САЕ №422735 про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Леніна, 33-б, у якому зазначено форма власності "державна", власники "Держава Україна в особі Державного комітету України по водному господарству правовий режим майна: право оперативного управління, Басейнове управління водних ресурсів р. Рось" (т.І, а.с.81-82).
22 вересня 2014 року Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області (далі - Реєстраційна служба) зареєстровано право власності ТОВ "ВВ-Альянс" на майно (об'єкта "готель", що знаходиться за адресо: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Леніна, 33В, з якого Готель "А" площею 721,6 кв.м, "мангальна" "Б" площею 122,9 кв.м., теплогенераторна "В" площею 21,2 кв.м., будівля КПП "Г" площею 4,8 кв.м.) та видано Свідоцтво №27103650 від 22.09.2014 про право власності, виданого, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб'єкта (т.І, а.с. 44-46).
У період з 27.07.2017 по 09.08.2017 ДАБІ проведено плановий захід державного контролю щодо дотримання ТОВ "ВВ-Альянс" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, за результатами якого було складено Акт №Т-0908/2, у якому зазначено, що під час проведення вказаних заходів встановлено факт наведення ТОВ "ВВ-Альянс" недостовірних даних у відповідних деклараціях; по факту відповідний об'єкт не завершений будівництвом та не готовий до експлуатації; виконано будівельні роботи з реконструкції насосної станції зі зміною функціонального призначення, зміною геометричних розмірів будівлі та зміною геометричних розмірів фундаментів будівлі; виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі шляхом прибудови та надбудови приміщень, що призвело до зміни геометричних розмірів будівлі та фундаментів; виконано будівельні роботи з будівництва одноповерхової нежитлової будівлі. Встановлено, що будівельні роботи відповідач-1 виконав на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, оскільки цільове призначення земельної ділянки - для розміщення гідротехнічних споруд (т.І, а.с. 108-123).
22 серпня 2017 року ДАБІ прийнято наказ №348, яким з огляду на встановлені порушення наказано скасувати реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт від 20.03.2013 №КС082130790526 та про готовність об'єкта до експлуатації від 07.03.2014 №КС143140660101(т.ІІ, а.с. 82-84).
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст.ст. 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст.ст.122, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 376, 391 Цивільного кодексу України тим, що ТОВ "ВВ-Альянс" в порушення вимог законодавства та договору оренди без згоди орендодавця, з порушенням вимог містобудівного законодавства провело реконструкцію відповідного орендованого майна шляхом його руйнування та здійснило самочинне будівництво готелю на відповідній земельній ділянці. Прокурор зазначає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до якого зареєстроване право власності відповідача-1 на відповідне майно є незаконним та підлягає скасуванню, а самочинно побудоване майно знесенню. Крім того, зазначає, що про необхідність захисту прав та інтересів держави у судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2017 році за результатами розгляду листа РВ Фонду держмайна від 11.11.2016 та матеріалів відповідного кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань у 2015 році. За доводами прокурора строк позовної давності пропущений з поважних причин, а відтак викладено прохання його поновити захистивши право.
Враховуючи викладене, прокурор просив: визнати поважними причини пропуску прокурором строків позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 22.09.2014 за індексним номером 15952191, відповідно до якого зареєстровано право власності за ТОВ "ВВ-Альянс", на нежитлові будівлі літера "А", літера "Б", літера "В", літера "Г", загальною площею 870,5 кв.м; які знаходяться за адресою: вулиця Леніна (вулиця Соборна), 33 В, с. Пилипча, Білоцерківський район, Київська область; Зобов'язати ТОВ "ВВ-Альянс" знести самочинно збудований об'єкт нерухомості, загальною площею 870,5 кв.м, а саме (будівля Готель, літера "А", загальною площею 721,6 кв.м, будівля Мангальна, літера "Б" - загальна площа 122,9 кв.м, будівля Теплогенераторна, літера "В", - загальна площа 21,2 кв.м, будівля КПП, літера "Г" - загальна площа 4,8 кв.м), який знаходяться за адресою: вулиця Леніна (вулиця Соборна), 33 В, с. Пилипча, Білоцерківський район, Київська область.
Прокурор звертається в інтересах Державного агентства водних ресурсів, як власника державного майна щодо захисту його порушених прав, РДА та Управління - щодо усунення відповідачем-1 порушень вимог ст. 89 Водного кодексу України, 20, 61 ЗК України щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, знесення самочинно збудованого об'єкту.
У апеляційній скарзі прокурор зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про пропуск строку позовної давності щодо вимог про скасування державної реєстрації, а також невірно застосувавши ст. 376 ЦК України, дійшов хибного висновку про те, що здійснене відповідачем-1 будівництво не є самочинним. При цьому, за доводами прокурора (які обґрунтовані з посиланням на ст. 95, 102-1 ЗК України), судом проігноровано його доводи про порушення інтересів держави в особі Білоцерківської райдержадміністрації в частині неналежного використання земель водного фонду державної форми власності та те, що розмір прибережної смуги р. Рось становить 50 метрів, що також підтверджує той факт, що будівництво нерухомого майна здійснено у прибережній захисній смузі з порушенням вимог ст.ст. 88, 89 ВК України.
Крім цього, прокурор заперечує висновки суду першої інстанції в частині застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позовної давності.
Також прокурор вказує, що судом не встановлено моменту, з якого для Басейнового управління водних ресурсів річки Рось та Білоцерківської райдержадміністрації почав перебіг строк позовної давності. Також прокурором зазначено, що реконструкція орендованого майна з метою розміщення готелю є незаконною та такою, що була здійснена з порушенням умов договору оренди, вимог ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 773 ЦК України без згоди наймодавця.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги у відзиві на неї відповідач-1 зазначає, що судом обґрунтовано зазначено про те, що із позовом прокурор в інтересах позивачів звернувся з порушенням строку позовної давності. Про завершення будівництва готелю, на думку відповідача, позивачі були обізнані ще у 2014 році, також відповідач зазначає, що в разі належного здійснення прокуратурою Білоцерківського району, яка є структурним підрозділом прокуратури Київської області, нагляду за додержанням і застосуванням законів, з урахуванням звернень громадян, які надходили до прокуратури у 2014 році щодо порушення ТОВ "ВВ- Альянс" вимог чинного законодавства, прокурор міг вжити заходів прокурорського реагування, в тому числі зверненням до суду з позовом у 2014 році.
Відповідач зазначає, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, надані відповідачу структурним підрозділом Білоцерківської районної державної адміністрації на підставі згоди балансоутримувача майна - Басейного управління збережених ресурсів річки Рось, і на підставі яких розроблено робочий проект будівництва готелю і в подальшому Інспекцією державного архітетектурно-будівельного контролю у Київській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації. На думку відповідача, факт реєстрації цих декларацій та не вжиття заходів до їх скасування протягом 3 місяців вказує на відсутність ознак самочинності на момент завершення будівництва.
Також з посиланням на розроблений на замовлення Басейнового управління водних ресурсів річки Рось проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, відповідач зазначає, що будівля готелю розташована за межами прибережної захисної смуги, на землях водного фонду, на яких не заборонено будівництво готелю для культурно-оздоровчих, спортивних і туристичних цілей. Також, відповідач зазначає, що Держагенство водних ресурсів та Басейнове управління річки Рось заперечували проти знесення вказаного готельного комплексу.
Заперечуючи проти викладених у відзиві на апеляційну скаргу доводів, позивач-3 у відповіді на відзив зазначає, що прокурору стало відомо про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку у 2015 році з матеріалів кримінального провадження № 42015110000000337, внесеному 01.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також про те, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном. За доводами позивача-2, Басейнове управління водних ресурсів річки Рось не може користуватися земельною ділянкою площею 1,1704 га, (державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 001436 від 21.08.2002) що йому належить на праві постійного користування, а Державне агентство водних ресурсів України не може розпоряджатись цим майном в якості власника цього майна.
Разом з тим, позивач-3 погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про знесення об'єктів самочинного будівництва, з посиланням на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Абзацом 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Відновлення орендованого Майна здійснюється Орендарем відповідно до пунктів 5.5., 5.8., 6.4. цього Договору (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 4.4 Договору, для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання Орендарю згоди Орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006 N 1523 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006 за N 1123/12997.
Відповідно до п. 5.7 Договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого Майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення: поліпшень орендованого Майна і не тягне за собою зобов'язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо Орендар подає заяву па погодження Орендодавцем здійснення невід'ємних поліпшень орендованого Майна, він зобов'язанні надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень.
Листом №344 від 08.05.2011 р. Басейнове управління водних ресурсів р. Рось повідомило начальника відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської райдержадміністрації про відсутність заперечень на отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію нежитлових приміщень під готель згідно договору №1242 від 05.09.2011 р., що знаходиться на земельній ділянці згідно державного акту ІІ-КВ №001436 (т.І, а.с. 198).
21 травня 2012 року відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської райдержадміністрації видано відповідачу-1 Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №19 від 11.05.2012 р. реконструкція існуючих нежилих будівель під готель по вул. Леніна №33-б в с. Пилипча, Білоцерківського району, Київської області. У вказаних умовах міститься посилання на Акт серії ІІ-КВ №001436 від 21.08.2002, реєстр №1 та згода Басейнового управління водних ресурсів р. Рось від 08.05.2011 р. №344. Також вказано про необхідність погодження генплану з Басейновим управління водних ресурсів р. Рось (т.І, а.с. 199-204).
Відповідно до п. 3.21 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій.
Відповідно до Свідоцтва САЕ №422735 майно від 18.11.2011 р. про право власності на нерухоме, що знаходиться за адресою Київська обл., Білоцерківський районн, с. Пилипча, вул. Леніна, 33-б, площа розташованих нежитлових будівель складає: "А" - 380,5 кв.м., "Б" - 33,7 кв.м. (т.І, а.с.81-82).
Висновком Білоцерківського філіалу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту про загальний технічний стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі насосної станції по вул. Леніна, 33Б в с. Пилипча Білоцерківського району Київської області підтверджується, що ТОВ "ВВ-Альянс" передано в оренду, насосну станцію, яка складається із: наземної частини, яка у свою чергу складається із 18-ти залізобетонних ребристих панелей - стінкових та покрівельних, які з'єднані між собою за допомогою електрозварювальних та арматурних деталей; підземною частини, яка також складається з залізобетонних ребристих панелей, які змонтовані на монолітній плиті днища (т.І, а.с. 211-220).
Змістом Акту приймання передачі від 12.08.2015 та звітом робочої групи РВ Фонду держмайна про результати проведеної перевірки щодо використання державного майна та виконання умов Договору підтверджується те, що відповідачем-1 демонтовано лише верхню частину насосної станції та передано її на зберігання до балансоутримувача - Басейнового управління водних ресурсів річки Рось (т.І, а.с. 58-61, 221).
20 березня 2013 року у ДАБІ зареєстровано декларацію ТОВ "ВВ-Альянс" про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція існуючих нежитлових будівель під готель" за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Леніна, 33-б, відповідно до якої загальна площа будівлі відповідно до проектної документації становить 871,07м2, з яких: готель літ. "А" -721,6 м2, мангальна літ. "Б" - 122,9 м2, теплогенераторна літ. "В" - 21,2 м2, КПП лат "Г" -4,8 м2 (т.І, а.с. 94-96). Аналогічні відомості щодо характеристик реконструйованого нерухомого майна зазначено у зареєстрованій 07.03.2014 р. у ДАБІ відповідачем-1 декларації про готовність об'єкта до експлуатації (т. 1 а.с. 97-99).
01 квітня 2016 року на підставі наказу Фонду держмайна України від 14.05.2012 №655 "Щодо виконання контрольних функцій Фонду держмайна України у сфері оренди" робочою групою РВ Фонду держмайна проведено контрольні заходи (перевірки) щодо використання державного майна та виконання Договору за результатами яких було складено Звіт, у якому зазначено, що ТОВ "ВВ-Альянс" без згоди РВ Фонду держмайна та в порушення умов п.п. 4.4, 5.1, 5.7, 6.3 договору змінило технічні характеристики частини орендованого державного майна (т.І а.с. 58-61).
Вказані документи містять відомості збільшення площ наземних частин нежитлових будівель та не містять доказів вжиття заходів щодо зміни, розширення, технічного переобладнання відповідачем підземної частини конструкцій.
Ураховуючи викладене та те, що відповідачем-1 було здійснено будівництво готелю на місцезнаходженні верхньої частини насосної станції, а підземна частина була збережена останнім, то наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що ТОВ "ВВ-Альянс" проведено саме реконструкцію орендованого майна, шляхом поліпшень, які не можна відокремити без шкоди для вказаного майна. Доказів протилежного учасниками справи надано не було.
До прав орендаря, серед іншого, п.п. 6.3 та 6.4 Договору віднесено: за згодою Орендодавця проводити заміну, реконструкцію, розширенню, технічне переозброєння орендованого Майна, що зумовлює підвищення його вартості. Ініціювати списання орендованого Майна Балансоутримувачем.
Частиною 1 ст. 5 та ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями, зокрема, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а орендарями згідно з цим Законом можуть бути, зокрема, юридичні особи та громадяни України.
20 квітня 2016 року РВ Фонду держмайна звернулось до ТОВ "ВВ-Альянс" зі листом-вимогою №14-09-1586, у якому просило надати дозвільні документи, на підставі яких було змінено технічні характеристики орендованого державного майна (т.І, а.с. 63). Вказаний лист відповідач-1 отримав 25.04.2016, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (т.І, а.с.62), доказів реагування на вказаний лист - матеріали справи не містять.
Доказів отримання згоди орендаря на здійснення реконструкції орендованого майна - матеріали справи не містять, що в свою чергу свідчить про порушення ТОВ "ВВ-Альянс" умов Договору та положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку із чим державна реєстрація права власності на відповідне нерухоме майно є протиправною.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем-1 подано Заяву щодо строків позовної давності, яку мотивовано тим, що державну реєстрацію прав на нерухоме майно проведено 22.09.2014 р., а прокурор посилається на матеріали кримінального провадження, внесеного 01.07.2015, що свідчить про обізнаність прокуратури із вчиненим відповідачем-1 порушенням зі вказаної дати (т.І, а.с. 160-162).
Щодо Заяви про застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.
Аналогічну правову позицію викладено постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017, №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та Верховного Суду у справі № 910/4250/17 від 05.04.2018 р.
Крім того у постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 р. у справі № 6-17цс17 викладено правову позицію, відповідно до якої: "порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права."
Враховуючи викладене, прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора із позовом про захист інтересів держави, в особі Держагенства водних ресурсів, Білоцерківської РДА та Басейнового управління, у справі, що розглядається, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду, з огляду на що викладене у позовній заяві прохання прокурора "визнати поважними причини пропуску строків позовної давності для звернення до суду та поновити його, захистивши право" - не може бути задоволено, а посилання прокурора на те, що йому стало відомо про допущені порушення відповідачем-1 лише в 2017 році, за результатами розгляду листа РВ Фонду держмайна від 11.11.2016; дослідження матеріалів відповідного кримінального провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01.07.2015; аналізу інформації наданої Басейновим управлінням 02.08.2017, Держагенством водних ресурсів 17.03.2017 та ДАБІ 23.08.2017 є безпідставними.
Оспорюване рішення про державну реєстрацію прийнято Реєстраційною службою 22.09.2014 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Із даним позовом (в т.ч. про скасування рішення про державну реєстрацію) прокурор на захист інтересів держави в інтересах позивачів звернувся до суду 22.11.2017 р., що підтверджується вхідним штампом суду на титульному аркуші позовної заяви.
При цьому позовна заява не містить обґрунтувань того, з якого саме моменту стало відомо, або могло стати відомо про порушення прав саме позивачів, в інтересах яких пред'явлено позов у справі №911/3454/17, а також неможливості Позивач дізнатися про порушення своїх цивільних прав позивачами з дати державної реєстрації такого права.
Крім того, доказів порушення саме позивачами питання про поновлення строку позовної давності за вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію - матеріали справи також не містять.
Відповідач-1 звернувся до Басейнового управління водних ресурсів р. Рось з листом №11 від 01.08.2014 р., у якому виклав клопотання в порядку п. 6.4 договору "розпочати процедуру списання орендованого майна" "для отримання права власності на реконструкцію готельного комплексу на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації" (т.ІІ, а.с. 140).
Вказане свідчить про те, що Басейнового управління водних ресурсів р. Рось, зокрема, міг довідатись про порушення свого права відповідачем-1 ще у 2014 році.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів.
При цьому, прокурор міг дізнатись про порушення ТОВ "ВВ-Альянс" вимог Закону, про що свідчить наявний у матеріалах справи лист №438-вих від 17.03.2014 прокуратури Білоцерківського району Київської області, яка безпосередньо підпорядковується прокуратурі Київської області (т.ІІ, а.с. 151).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за додержанням ТОВ "ВВ-Альянс" відповідного законодавства, позбавляє прокурора права посилатися на відсутність можливості дізнатися про здійснення відповідної реєстрації права власності відповідачем-1.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За приписами ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрації від 22.09.2014, заявлені з порушенням строку позовної давності, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що із проханням вжити заходів прокурорського реагування з посиланням на те, що ТОВ "ВВ-Альянс" здійснило самочинне будівництво на відповідні земельній ділянці, на якій знаходилось державне майно, яке на праві державної власності належить Басейновому управлінню до прокурора звернулось РВ Фонду держмайна (т.І а.с. 48-49), яке у якості позивачів прокурором не визначено.
Щодо вимоги прокурора про знесення самочинно збудованого нерухомого майна слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", поняття "будівництво" включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Державний комітет України по водному господарству листом "№733 та від 02.03.2011 №132" "Про погодження оренди" повідомив БУВР р. Рось про те, що зважаючи на те, що об'єкт має 100% знос та 2000 року не використовується за призначенням, але потребує коштів на збереження та охорону, з метою ефективного використання державного майна та коштів на його утримання, не заперечує щодо передачі насосної станції в оренду (т.І, а.с.222).
18 лютого 2014 року Начальником БУВР р. Рось затверджено Протокол інвентаризаційної комісії від 12.02.2014 р. щодо інвентаризації майна, що знаходиться на території Насосної станції Білоцерківської міжгосподарської зрошувальної системи, яку відповідно до договору оренди від 05.09.2011 р. передано в оренду відповідачу-1 з метою розміщення готелю, у вказаному акті зазначено, що службове приміщення добудоване орендарем, цілісність насосної станції порушена шляхом демонтажу залізобетонних конструкцій та добудови до неї приміщення (т.ІІ, а.с. 96-97).
На момент укладання Договору між ТОВ "ВВ-Альянс" та РВ Фонду держмайна останніми було погоджено, що відповідне орендоване майно передається відповідачу-1 з метою розміщення готелю (п. 1.2 Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Викладене свідчить про те, що відповідачу було передано в оренду, розміщене на відповідній земельній ділянці майно, для розміщення готелю.
Аналогічну інформацію відповідачем-1 вказано також у Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
При цьому, реєстрації поданої відповідачем-1 декларації про готовність об'єкта до експлуатації свідчить про те, що ТОВ "ВВ-Альянс" не було порушено будівельні норми та стандарти про здійсненні відповідного будівництва.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на порушення відповідачем-2 умов договору оренди державного майна (станції) та при цьому вказує на порушення ним права власності держави на земельну ділянку на якому вказане майно розташоване.
У постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18) викладено правову позицію, відповідно до якої: "Державний акт - це документ, що посвідчує право на земельну ділянку, із визнанням недійсним якого без внесення до державного реєстру відповідного запису щодо належного власника або землекористувача, спір про право може бути не вирішеним. У випадку коли позивач стверджує про порушення свого права постійного користування частиною земельної ділянки особою, яка володіє нею шляхом державної реєстрації за собою права власності (права користування) цієї спірної частини, право позивача може бути захищено шляхом подання позову про визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України), витребування нерухомості з володіння, усунення перешкод у користуванні майном (статті 387, 388, 391, 396 ЦК України) чи іншим способом відповідно до закону.
Разом з тим, у позовній заяві прокурор, звертаючись в інтересах позивачів щодо усунення відповідачем порушень відповідачем-1 вимог водного і земельного законодавства щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначення, не просить захистити право держави шляхом витребування земельної ділянки на якій, на його думку відповідачем-1 безпідставно побудоване нерухоме майно, із володіння вказаної особи, а заявлено про знесення цього майна.
При цьому, у постанові Верховного Суду України від 27.09.2017 р. у справі №6-718цс17 зазначено, що: "За положенням спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина 7 статті 376 ЦК України).
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності".
Водночас, як вбачається із письмових пояснень Басейнового управління, останній заперечує проти знесення самочинного будівництва. У свою чергу, Держагентство водних також заперечує проти знесення та просить суд повернути орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Держагенства водних ресурсів, Білоцерківської РДА та Басейнового управління.
При цьому, відповідно до приписів ст.ст. 10, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотною умовою договору оренди є: термін, на який укладається договір оренди. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
У п. 10.1 Договору, сторонами погоджено, що останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, тобто, до 04.08.2014.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Пунктом 10.4 Договору передбачено, що пролонгація Договору оформлюється додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору додаткової угоди до нього, що свідчить про те, що Договір припинив свою дію 04.08.2014.
Листом від 24.09.2014 р. №10-14-4813 РВ ФДМУ по Київській області повідомив ТОВ "ВВ-Альянс" та Басейнове управління водних ресурсів р. Рось про відсутність підстав для продовження дії договору з огляду на неналежне виконання його умов орендарем (т.І, а.с. 173).
Листом від 12.02.2016 р. №13-09-466 РВ ФДМУ по Київській області повідомив Басейнове управління водних ресурсів р. Рось про те, що строк чинності укладеного з відповідачем-2 договору скінчився 04.08.2014, додатковий договір у відповідності до п. 10.4 Договору не укладався (т.І, а.с. 172).
При цьому, за змістом п. 5.4 Договору орендар зобов'язується забезпечувати збереження орендованого Майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
Крім того, відповідно до п. 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення цього майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
У п. 5.10 Договору визначено, що орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору оренди повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Викладене свідчить про те, що в результаті припинення дії договору у відповідача-1 виник обов'язок з повернення орендованого майна підприємству/товариству, указаному орендодавцем, у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, що додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання знести самочинне будівництво, оскільки задоволення вимоги щодо його знесення не призведе до відновлення початкових прав позивачів, суд не вбачає підстав для задоволення відповідної вимоги прокурора.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010), а також те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2018 у справі № 911/3454/17 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2018 у справі № 911/3454/17 задоволенню не підлягає.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 04 травня 2018 року у справі №911/3454/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04 травня 2018 року у справі №911/3454/17 залишити без змін.
3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті збору за подання скарги покласти на Прокуратуру Київської області.
4. Справу №911/3454/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.О. Хрипун
О.В. Агрикова
Дата складення повного тексту - 31.01.2019 р.