ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/741/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Ярош А.І., Колоколова С.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
Секретар судового засідання - Соловйова Д.В.
за участю представників учасників справи:
від BYO LTD (БЙО ЛТД) - Григоренко Ю.С., посвідчення № 002787, від 16.03.2016;
від MAKINA SAN. VE TIC. LTD (Аренка Макіна ве Тідж. ЛТД) - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 року
у справі №916/741/18
за позовомMAKINA SAN. VE TIC. LTD (Аренка Макіна ве Тідж. ЛТД)
до відповідача: BYO LTD (БЙО ЛТД)
про стягнення 102078,78 дол. США, що еквівалентно 2677114,31 грн., -
(суддя першої інстанції: Малярчук І.А., час та місце ухвалення рішення: 27.08.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
В травні 2018 року ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD (Аренка Макіна ве Тідж. ЛТД) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до BYO LTD (БЙО ЛТД) про стягнення 102078,78 дол. США, що еквівалентно 2677114,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD зазначив, що між ним та відповідачем була укладена угода на ремонт двигунів судна та поставку на судно деталей, необхідних для ремонту двигунів, яка з боку позивача була виконана в повному обсязі, внаслідок чого виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 101520 дол.США, які оплачені частково лише в сумі 10000 дол.США. Позивач стверджує, що неоплаченою залишилась сума заборгованості в розмірі 91520 дол.США, на яку позивач нарахував 4142,81 дол.США 3% річних та 6415,97 дол.США пені.
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя - Малярчук І.А.) відмовлено в задоволенні позову ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD (Аренка Макіна ве Тідж. ЛТД) до BYO LTD (БЙО ЛТД) про стягнення 102078,78 дол. США, що еквівалентно 2677114,31 грн. відмовлено.
В обґрунтування оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зазначив, що укладаючи договір із позивачем щодо поставки запчастин та ремонту двигунів і генератора, ALBUS DENIZCILIC LTD.STI. діяв від свого імені, як менеджер із широким колом повноважень, що витікає із умов договору від 03.03.2015, у зв'язку з чим саме останній є зобов'язаним у даних правовідносинах.
Суд першої інстанції зазначив, що право вимоги за даним позовом до BYO LTD (БЙО ЛТД) не виникло, з огляду на що відмовив у задоволенні позову ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD про стягнення 102078,78 дол. США, що еквівалентно 2677114,31 грн., у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD (Аренка Макіна ве Тідж. ЛТД) звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що у правовідносинах щодо замовлення у позивача запчастин та ремонтних робіт, ALBUS DENIZCILIC LTD.STI. діяв саме на підставі Стандартного договору про надання послуг з управління судном Балтійської і міжнародної морської ради (BIMCO) «Шимпен 98» від 03.03.2015, адже в жодному листі ALBUS DENIZCILIC LTD.STI. не згадується вказаний договір, а останній підписувався не як «Оператор» або «Менеджер», а саме як «Агент». Більше того, наявність договору від 03.03.2015 не заважала ALBUS DENIZCILIC LTD.STI. укладати договір від імені та в інтересах BYO LTD (БЙО ЛТД).
Крім того, апелянт зазначає, що ALBUS DENIZCILIC LTD.STI. у відносинах з ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD не діяв від свого імені, оскільки поставка деталей на судно повинна була здійснюватися на ім'я капітана судна, а ALBUS DENIZCILIC LTD.STI. зазначений як «уповноважений представник».
Також апелянт звертає увагу, що не відповідає тексту договору від 03.03.2015 твердження Господарського суду Одеської області, про те, що ALBUS DENIZCILIC LTD.STI. наділений правами щодо комерційного управління судном, технічного управління, у т.ч. організації контролю ремонту судна без відповідного відшкодування судновласником йому усіх понесених витрат, що пов'язані з виконанням договору.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В. відкрито апеляційне провадження по справі №916/741/18 за апеляційною скаргою ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 року у справі №916/741/18.
Указом Президента України від 28.09.2018 року №295/2018 суддю Одеського апеляційного господарського суду Поліщук Л.В. переведено на роботу на посаду судді Південно-західного апеляційного господарського суду.
03.10.2018 року в газеті "Голос України" опубліковано повідомлення про початок роботи Південно-західного апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим Одеський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов'язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань в паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018 визначено колегію суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів-учасників колегії: Богацької Н.С., Колоколова С.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 апеляційну скаргу ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 року у справі №916/741/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів-учасників колегії: Богацької Н.С., Колоколова С.І., розгляд апеляційної скарги призначено на 03.12.2018.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 року розгляд справи №916/741/18 відкладено до 26.12.2018 на 12-30 год.
У зв'язку із перебуванням судді-учасника колегії Богацької Н.С. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №84 від 22.12.2018 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/741/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2018 визначено наступний склад суддів Південно-західного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Принцевська Н.М., судді-учасники колегії: Ярош А.І., Колоколов С.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 апеляційну скаргу ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 у справі №916/741/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів-учасників колегії: Ярош А.І., Колоколова С.І.,, розгляд справи призначено на 28.01.2019 на 11-30 год.
Крім того 26.11.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 у справі №916/741/18 без участі представника ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD.
29.11.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 у справі №916/741/18, в якому BYO LTD (БЙО ЛТД) заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання 28.01.2019 з'явився представник відповідача, який підтримав доводи, викладені ним письмово у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Згідно зі ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шестидесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ч.12 ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листів капітана порту Ренійської філії ДП «АМПУ» №21-29-33/10 від 22.02.2018, №21-29-33/19 від 16.03.2018, №21-29-33/20 від 22.03.2018 - т/х «МАМВА В», ІМО 9189706, станом на 22.03.2018 перебуває в акваторії Ренійського морського порту Рені; дата прибуття 24.03.2017, судновласник - BYO LTD, морський агент Насиров Д.
Класифікаційне свідоцтво №983597 від 04.11.2014, «Еквазіс» - папка даних про судно «МАМВА В» підтверджує той факт, що власником судна є BYO LTD. Крім того, до справи позивачем на підтвердження власної позиції подано роздруківки з Інтернет сайтів «Marinetraffic.com», «Fleetmon.com».
Із наявного у справі електронного листування вбачається наступне: ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. повідомило позивача про те, що діє як агент відносно судна «МАМВА В», а також вказало на уповноваженого представника DENIZCILIK LTD. STI., на що позивач електронними листами від 04.01.2016, 06.01.2016 надав власні цінові пропозиції стосовно ремонту двигуна і генератора; між сторонами велись перемовини, на що вказують електронні листи від 24.10.2016, від 02.02.2016, від 04.02.2016, від 07.02.2016, від 07.12.2016, від 07.05.2017, від 13.02.2017, від 26.11.2016, від 14.03.2016, від 15.03.2016, від 29.04.2016, у тому числі щодо відстрочення оплати за виконані позивачем роботи. При цьому, листування відбувалось між позивачем та ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. стосовно обладнання судна «МАМВА В».
На фактичне виконання позивачем робіт з ремонту двигуна та генератора на судні «МАМВА В» вказують наявні у справі звіти про проведення технічного обслуговування головного та допоміжних двигунів, звіт про здачу проведених робіт від 18.09.2016, що підписаний капітаном судна «МАМВА В» та представником позивача, де зазначено, що всі ремонтні роботи проведені, а результати здані.
Позивачем було виставлено ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. рахунки №006145 від 03.10.2016 на суму 11800 дол.США, №006146 від 03.10.2016 на суму 85000 дол.США, №006162 від 26.11.2016 на суму 2950 дол.США, №006190 від 10.02.2017 на суму 1770 дол.США.
03.03.2015 між ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. та BYO LTD було укладено стандартизований договір про надання послуг з управління судном «МАМВА В» Балтійської і міжнародної морської ради (ВІМСО), «Шипмен 98».
Відповідно до умов п.п. 7, 10, 6 договоруDENIZCILIK LTD. STI. належать повноваження по комерційному управлінню судном, продаж або придбання судна, технічне управління. У додатку А до вказаного договору ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. визначено оператором, а BYO LTD судновласником.
Підпунктом іі) п.3.2. частини II договору від 03.03.2015 сторони передбачили у оператора повноваження щодо організації і контролю ремонту судна. Поряд із цим, у п.7.2. сторони закреслили положення «Шипмен 98», що передбачають відшкодування судновласником оператору усіх витрат, понесених оператором згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.п.9.3., 9.5. частини II договору від 03.03.2015 сторони виключили положення стосовно виділення коштів судновласником оператору на аварійний ремонт, паливо, продовольство, а також виключили положення стосовно того, що оператор не має за жодних обставин здійснювати фінансування послуг з управління за власні кошти. Також, положення п.13 частини II договору від 03.03.2015 передбачають, що оператор розглядає та урегульовує всі претензії, що виникають у зв'язку з послугами з управління за цим договором, оператор порушує або оскаржує судові справи, позови або провадження у зв'язку зі справами згідно з цим договором.
Пунктом 22 додаткових положень до договору від 03.03.2015 сторони передбачили, що оператори беруть на себе зобов'язання укладати договори, угоди, надавати запити на послуги тощо, а також здійснювати платежі та покривати витрати від свого імені та за власний рахунок, доки вони діятимуть від свого імені стосовно всіх питань, які можуть виникнути у зв'язку з рейсами та діяльністю судна, включаючи екіпаж, технічне та комерційне управління у відносинах з будь-якою третьою стороною. Строк дії договору закінчився 25.07.2017 у зв'язку із його розірванням за угодою сторін від 25.07.2017.
Невиконання відповідачем угоди на ремонт двигунів судна та поставку на судно деталей, необхідних для ремонту двигунів, а саме - несплата 91520 дол.США, за надані послуги, призвела до нарахування 4142,81 дол.США 3%річних та 6415,97 дол.США пені та звернення ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.ч.1, 2 ст.205, ч.1 ст.207 ЦК України).
Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Положеннями ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України унормовано, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до п.п.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
За положеннями п.п.к), і) п.1 ч.1 ст.1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, ратифікованої згідно Закону України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" №3702-VI від 07.09.2011 „морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів.
Разом з тим, як зазначалося раніше та вбачається з матеріалів справи між ALBUS DENIZCILIK LTD. STI., що діє як агентство відносно судна «МАМВА В», та ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD шляхом електронного листування укладено договір щодо поставки запчастин та ремонту двигунів і генератора судна.
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. відбувалось листування з приводу ремонту двигунів та генератора на судні «МАМВА В» та сторони дійшли домовленості щодо ремонту зазначеного обладнання. Фактично роботи були виконані, про що свідчить звіт про здачу проведених робіт від 18.09.2016р., що підписаний капітаном судна «МАМВА В» та представником позивача.
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст.5, ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
За ч.1 ст.295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження (ч.1 ст. 296 Господарського кодексу України).
Угода, укладена від імені суб'єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб'єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення (ч.2 ст. 298 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.
Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Морський агент зобов'язаний: здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; діяти в межах своїх повноважень; не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем (ч.ч.1, 2 ст.117 КТМ України).
Відповідно до ст.118 Кодексу торговельного мореплавства України судновласник або інший довіритель зобов'язані: надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень. У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною і обов'язковою для довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження.
З матеріалів справи вбачається, що судновласником судна «МАМВА В» є BYO LTD, який за укладеним з ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. (оператором) договором від 03.03.2015 надав певні повноваження останньому щодо менеджменту судна, зокрема, він наділений правами щодо комерційного управління судном, технічного управління, у т.ч. організації і контролю ремонту судна без відповідного відшкодування судновласником йому усіх понесених витрат, що пов'язані з виконанням згаданого договору у випадку, зокрема, аварійного ремонту, постачання палива та продовольства.
Пунктом 22 додаткових положень до договору від 03.03.2015 сторони передбачили, що оператори беруть на себе зобов'язання укладати договори, угоди, надавати запити на послуги тощо, а також здійснювати платежі та покривати витрати від свого імені та за власний рахунок, доки вони діятимуть від свого імені стосовно всіх питань, які можуть виникнути у зв'язку з рейсами та діяльністю судна, включаючи екіпаж, технічне та комерційне управління у відносинах з будь-якою третьою стороною. Строк дії договору закінчився 25.07.2017 у зв'язку з його розірванням за угодою сторін від 25.07.2017.
Таким чином, BYO LTD є власником судна «МАМВА В», однак не є стороною договірних правовідносин, які виникли між позивачем та ALBUS DENIZCILIK LTD. STI.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що договірні зобов'язання перед ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD. виникли у агента - ALBUS DENIZCILIK LTD. STI., який діяв від свого імені, як менеджер із широким колом повноважень, що витікає із умов договору від 03.03.2015.
З огляду на вищезазначене, а також враховуючи умови укладеного між ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. та BYO LTD договору від 03.03.2015, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на те, що поставка нових агрегатів та запчастин, а також проведених ремонтних робіт збільшилася і вигодонабувачем цих поліпшень є власник судна.
Крім того, судовою колегією розглянуто та відхилено доводи апеляційної скарги стосовно того, що поставка деталей здійснювалась на ім'я капітана судна, який є представником власника, у зв'язку з тим, що вказана обставина не виключає можливість укладення договору поставки (підряду) між уповноваженим морським агентом (ALBUS DENIZCILIK LTD. STI.) та ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD.
З огляду на укладений між ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. та BYO LTD договір та наявну домовленість між ALBUS DENIZCILIK LTD. STI., судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої про відмову у задоволенні позову про стягнення 91520дол. США, що еквівалентно 2400200,13грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.04.2018.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, а висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних про стягнення заборгованості з BYO LTD є вірним та обґрунтованим.
Стосовно стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4142,81 дол.США, що еквівалентно станом на 20.04.2018 за курсом НБУ 108649,18 грн., пені в сумі 6415,97 дол.США, що еквівалентно станом на 20.04.2018 за курсом НБУ 168264,99 грн., судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що вимога про нарахування штрафних санкцій є похідною від вимоги про стягнення заборгованості з BYO LTD, в задоволенні якої судом правомірно відмовлено, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності можливості в даному випадку застосування до відповідача такої міри відповідальності, як нарахування пені та 3% річних.
Щодо доводів апелянта щодо порушенням судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті рішення, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Отже, у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що залучення третіх осіб у справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору є правом, а не обов'язком суду.
З огляду на зазначене, а також з огляду на відсутність під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання позивача про залучення ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. в якості третьої особи та обґрунтування яким чином рішення суду по даній справі може вплинути на права та обов'язки ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. після залучення судом підприємства в якості третьої особи, колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме - незалучення ALBUS DENIZCILIK LTD. STI. в якості третьої особи без самостійних вимог.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, доводи апеляційної скарги ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD. є необґрунтованими та таким, що спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD. задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 року у справі № залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ARENKA MAKINA SAN. VE TIC. LTD на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 року у справі №916/741/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 року у справі №916/741/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.02.2019 року.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: С.І. Колоколов
А.І. Ярош