Провадження №2/760/433/18
Справа №760/6339/17
16 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Ковальської К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів за не виконання умов договору, -
Позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 1300 доларів США, що станом на 04.04.2017 становить 35 131, 98 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 жовтня 2016 року відповідач під розпису отримав у позивача гроші в розмірі 1300 доларів США за надання юридичних послуг у сфері міграційного права, але жодних юридичних послуг позивач від відповідача не отримав.
Позивач пояснив, що на прохання повернути гроші позивачу, відповідач відмовляється та на даний час відповідач суму боргу не повернув.
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просив його задовольнити.
Ухвалою судді від 24.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, за наявними матеріалами. Зазначив, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Про причину неявки суд до відома не поставив.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку сторони позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Врахувавши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, посилався на те, що на прохання повернути кошти, відповідач відмовляється, тому просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за розпискою від 01 жовтня 2016 року в розмірі 1300 доларів США, що станом на 04.04.2017 становить 35 131, 98 грн., на що суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтями 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України встановлено, що угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Главою 63 ЦК України визначено загальні положення стосовно зобов'язань з надання послуг. Л
Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання юридичних послуг, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даних договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів (ч. 2 ст. 509, п. 1) ч. 2 ст. 11 ЦК України).
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Судом встановлено, що 01.10.2016 ОСОБА_2 було підписано розписку, згідно якої останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1300 дол. США за надання юридичних послуг у сфері міграційного права.
Суд зазначає, що зазначена вище розписка від 01 жовтня 2016 року підписана відповідачем без будь - яких зауважень і застережень, в судовому порядку не визнана недійсною.
Судом встановлено, що позивач надав гроші за надання юридичних послуг, а відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1300 доларів США та станом на день подання позову відповідач послуги позивачу не надав, суму коштів позивачу не повернув, що стороною відповідача не спростовано.
За умовами ч. З ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини,^? які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цни Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом з'явитися в суд і спростувати доводи позивача не скористався, будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України відповідачем не надано і клопотань перед судом про їх витребування не заявлено, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути суму в доларах США, а саме: 1300 дол. США, що еквівалентно станом на 04.04.2017 35 131,98 грн., на що суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно- правовим актом.
Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" гідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
У зв'язку з цим, при задоволенні позову про стягнення грошових сум, суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.
У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Станом на день ухвалення рішення курс долара США до української гривні становить: 100 доларів США = 2792.8166.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 1300 * 27,92 = 36 296, 00 грн.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів за не виконання умов договору підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 650, 00 гривень.
Керуючись ст.ст. 6, 202, 205, 207, 509, 526, 530, 533, 549, 610, 612, 629, 901, 902 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263- 265, 268, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів за не виконання умов договору - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, (ІПН: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_2 ) кошти в розмірі 35 131, 98 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, (ІПН: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_2 )судовий збір у розмірі 650, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І. А. Усатова