Справа № 357/1048/19
2-а/357/65/19
іменем України
31 січня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О.В.,
предстаника позивача - Литвиненка А.А.,
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України,-
29.01.2019 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом, мотивуючи тим, що 19.01.2019 року в м. Біла Церква Київської області по вул. Привокзальна, 3-а співробітниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, був виявлений громадянин, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України безнаявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування його на території України на визначений термін.
В ході проведення перевірки було встановлено, що 14 березня 2018 року за позовом Білоцерківського РВ УДМС України в Київській області стосовно громадянина ОСОБА_2 «про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до Чернігівського ПТПІ ДМС України», ОСОБА_2 був затриманий на визначений термін та поміщений до Чернігівського ПТПІ ДМС України.
По спливу терміну затримання 6 (шість) місяців, відповідно до ст. 289 КАСУ, працівниками УДМС України в Київській області було підготовлено та направлено адміністративний позов про продовження затримання. Однак, суд враховуючи доводи та факти надані суду адвокатом гр. ОСОБА_2 прийняв рішення відмовити у позовних вимогах, оскільки адвокат гр. ОСОБА_2 надав суду доводи, а саме спираючись на рішення суду про встановлення юридичного факту його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року і по даний час.
Під час тримання гр. ОСОБА_2 в Чернігівському ПТПІ ДМС України, адвокатом зазначеного іноземця було підготовлено та подано адміністративний позов про встановлення юридичного факту його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року і по даний час.
Суд, в ході судового засідання у справі № 357/5174/18 позовні вимоги позивача задовольнив у повному обсязі.
Працівниками УДМС в Київській області було підготовлено та направлено апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду, у якій йдеться про скасування рішення суду та винесення нового рішення у справі №357/5174/18-ц. Колегія судів, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, прийняла рішення про задоволення апеляційної скарги УДМС України в Київській області. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2018 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення, оскільки колегія суддів вирішила, що Білоцерківський міськрайонний суд до такого висновку дійшов помилково.
Громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заявив, що не потребує перекладача, також вільно володіє російською мовою та повідомив, що національний паспорт на його ім'я громадянина Республіки Вірменія він втратив при невідомих обставинах.
Однак, як вбачається з пояснень відповідача, документи, які б підтверджували його законне перебування на території України відсутні, що унеможливлює ідентифікацію особи відповідача.
Крім того, ОСОБА_2 не має законного джерела існування, власності, та родинних зв'язків на території України, що є прямим порушенням імперативної вимоги Закону.
Отже, оскільки гр. ОСОБА_2 знаходиться на території без документів, які б надавали право законного перебування на території України та вважається таким, що не законно перебуває на території України, а саме нелегальним мігрантом, просили суд прийняти рішення про затримання з метою ідентифікації, з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та допустити негайне виконання постанови суду.
У судовому засіданні представник позивача Литвиненко А.А., який діє на підставі довіреності від 24.01.2019 року за вих. № 8101/48-19 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та наполягав на її задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, яка діє на підставі Ордеру, серія КС № 298022 в судовому засіданні заперечували проти адміністративного позову, просили суд відмовити позивачу у його задоволенні. Крім того, представник відповідача додала, що доводи позивача не відповідають дійсності, оскільки особу відповідача встановлено, що підтверджується і судовим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 13 вересня 2018 року.Наголосила на тому, що не має необхідності в поміщенні ОСОБА_2 до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою ідентифікації. До того ж, відповідач мешкає тривалий час за певною адресою, проживає у цивільному шлюбі та має доньку. Неодноразово звертався до міграційної служби для отримання паспорту.
Заслухавши пояснення представника позивача Литвиненко А.А., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, суд приходить до наступного.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, встановлено, що 14.03.2018 року завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Білоцерківського РВ Управління Державної міграційної служби України в Київській області Іщенком А.П. складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 203 КУпАП щодо ОСОБА_2, громадянина Вірменії, якого виявлено об 11.20 год. 14.03.2018 року по вул. Привокзальній, 3 у м. Біла Церква.
У подальшому,начальник Білоцерківського РВ УДМС України в Київській області Ашурова Л.Ю. розглянула адміністративну справу щодо відповідача та постановила притягнути його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП до штрафу 510 грн. за те, що він порушує правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, проживаючи без документів на право проживання в Україні.
Того ж дня, 14.03.2018 року головним спеціалістом сектору організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Білоцерківського РВ Управління Державної міграційної служби України в Київській області Корнієнком С.М. складено протокол про адміністративне затримання серії МКО №001355 за ч. 2 ст. 263 КУпАП про адміністративне затримання громадянина Вірменії ОСОБА_2
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 14.03.2018 року, ОСОБА_2 затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації до 14.09.2018 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2018 року у задоволенні позову Управління ДМС України в Київській області до громадянина ОСОБА_2 про продовження строку затримання було відмовлено.
На підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 було звільнено 14.09.2018 року з Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з 14.03.2018 року, про що в матеріалах справи свідчить лист Державної міграційної служби України, спрямованого директору Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства , які незаконно перебувають на території України та відповідне повідомлення про необхідність звільнення іноземця або особи без громадянства з ПТПІ.
Встановлено, що 29 січня 2019 року в м. Біла Церква Київської області по вул. Привокзальна, 3-а співробітниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, був виявлений громадянин, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без наявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування його на території України на визначений термін.
У зв'язку з чим, 29.01.2019 року були відібрані пояснення у останнього та в цей день складено протокол № 000186 про адміністративне затримання за частиною 2 статті 263 КУпАП, про що в матеріалах справи свідчать зазначені документи.
Звертаючись до суду з вищевказаним адміністративним позовом, позивач наголошує на необхідності затримання громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та з подальшим поміщенням останнього до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що: « 1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом; f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».
Тобто Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод відмежовує «затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну» (перша частина цього положення) та «затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» (друга частина цього положення).
Водночас, перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(§ 42 рішення Європейського суду з прав людини «Ливада проти України»).
Відповідно до частини 11 статті 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
На підставі частини 13 статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Пункт 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що: 1) у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу); 2) у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
В ході судового розгляду встановлено, що Управління ДМС України в Київській області листами від 14.03.2018 року та 19.07.2018 року зверталось до Посольства Вірменії щодо встановлення особи та документування громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України. Згідно відповіді Посольства Вірменії від 24.07.2018 року, гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, 08.12.1992 року отримав паспорт СРСР зразка серії НОМЕР_1 від паспортного відділу м. Спітака Республіки Вірменія. Останній з приводу визнання його громадянином Вірменії та документування паспортом громадянина Вірменії до паспортно-візового управління поліції не звертався, а тому документувати його паспортом громадянина Вірменії не вбачається можливим.
Також, судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11.07.2018 року було задоволено заяву ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту постійного проживання на території України. Дане рішення постановою Київського апеляційного суду від 29.11.2018 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 було відмовлено.
Однак, з наявної в матеріалах справи ухвали Верховного Суду від 17 січня 2019 року убачається, що відкрито касаційне провадження у цивільній справі за за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - Білоцерківський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Крім того, з відповіді на запит начальника Управління Державної міграційної служби України в Київській області Посольство Республіки Вірменії в Україні повідомило, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 08.12.1992 року отримав паспорт СРСР зразка, серії НОМЕР_1 від паспортного відділу Спитака Поліції Республіки Вірменія. Посольство Республіки Вірменії в Україні підтвердило, що згідно даних паспортно-візового управління Поліції і в архіві державного реєстру населення Республіки Вірменії інформації відносно прописки/виписки ОСОБА_2 не має. Одночасно повідомили, що ОСОБА_2 з приводу отримання громадянства Республіки Вірменії і за документом паспортом громадянина Республіки Вірменії в паспортне-візове управління Поліції не звертався.
Суд враховує рішення ЄСПЛ з питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Європейський суд з прав людини у справі "Амюр проти Франції" (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі "Дугуз проти Греції"(рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України затримання треба розуміти і як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний заходи, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність людини (абзац п'ятий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року №12-рп/2003).
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин /фактів/, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч.1 ст. 73 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2018 року, яким у задоволенні позову Управління ДМС України в Київській області до громадянина ОСОБА_2 про продовження строку затримання відмовлено убачається, що суд врахував, що на даний час особу відповідача встановлено, позивачем не доведено відсутність співпраці з боку відповідача по справі ОСОБА_2, який є особою без громадянства та має намір отримати громадянство України, але будучи затриманим, з об'єктивних причин не має такої можливості.
Також, в зазначеному рішенні суду зазначено, що визначеною законодавством умовою продовження строку затримання є недодержання інформації з країн громадянської належності іноземця або країн походження особи, а відповідно до листа Посольства Вірменії від 24.07.2018 року, позивач отримав всю наявну інформацію у Посольства Вірменії.
Зазначене судове рішення не було оскаржено, що не спростовано сторонами по справі у судовому засіданні та набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Інших переконливих належних та допустимих доказів необхідності затримання відповідача з метою ідентифікації з боку позивача до суду не надано та в судовому засіданні під час розгляду адміністративної справи не встановлено.
Крім того, посилання позивача на те, що ОСОБА_2 не має законного джерела існування, власності, та родинних зв'язків на території України, що є прямим порушенням імперативної вимоги Закону не знайшли свого підтвердження підчас розгляду адміністративного позову, а навпаки спростовано долученими до матеріалів справи з боку представника відповідача документами, а саме: цивільно-правовим договором № 1/18 про надання послуг від 04 січня 2018 року, кошторисом на виконання ремонтних робіт, актами прийому наданих послуг, свідоцтвом про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, актом № 1 від 01 березня 2018 року про фактичне місце проживання.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки, особу відповідача вже було встановлено, позивачем не доведено відсутність співпраці з боку відповідача, а навпаки підтверджено у судовому засіданніта повно і всебічно проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є таким, щоне підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючисьст.ст. 2, 6, 8, 9, 25, 72, 73, 74, 75, 77, 90, 122, 159, 241-246, 250, 251, 286, 289, 371 КАС України, Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року №12-рп/2003, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Положенням «Про Державну міграційну службу України», затверджене ПКМУ від 20.08.2014 року №360, Інструкцією «Про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150, суд,-
У задоволенні позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов