Постанова від 31.01.2019 по справі 462/3211/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа №462/3211/16-а

адміністративне провадження №К/9901/988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (головуючий суддя Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі №462/3211/16-а за позовом ОСОБА_1 до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку йому пенсії та зобов'язати провести перерахунок та виплатити йому пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29 червня 2016 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/815 від 18 березня 2016 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) на підставі довідки, виданої прокуратурою Львівської області № 18/815 від 18 березня 2016 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 29 червня 2016 року у справі №462/3211/16-а повернуто особі, яка її подала.

25 жовтня 2016 року позивач подав заяву, в якій просив, з урахуванням уточнень, переглянути за нововиявленими обставинами постанову Залізничного районного суду м. Львова від 29 червня 2016 року у справі №462/3211/16-а, зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова провести перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції на час призначення пенсії у розмірі 89% на підставі довідки виданої прокуратурою Львівської області №18/1139 від 04 липня 2016 року, починаючи з 01 квітня 2016 року, тобто з дня відмови від перерахунку пенсії.

Вказана заява мотивована тим, що 04 липня 2016 року позивач отримав нову довідку прокуратури Львівської області №18/1139, в якій зазначено, що довідку №18/850-вих16 від 18 березня 2016 року слід вважати недійсною, а сума для перерахунку пенсії становить 16193,72 грн. Разом з тим, станом на 04 липня 2016 року судом вже було прийнято відповідне рішення від 29 червня 2016 року по його позову. З огляду на те, що ні позивач при пред'явленні позову, ні суддя при прийнятті рішення не знали і не могли знати про заміну довідки, такі обставини є достатньою підставою для перегляду постанови Залізничного районного суду міста Львова від 29 червня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2017 року заяву задоволено повністю. Постанову Залізничного районного суду міста Львова від 29 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії за вислугою років скасовано.

При винесенні вказаної ухвали суд першої інстанції встановив, що наведені позивачем обставини є нововиявленими у розумінні статті 361 ЦПК України.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1139 від 04 липня 2016 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) на підставі довідки виданої прокуратурою Львівської області №18/1139 від 04 липня 2016 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Львова оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова задоволено. Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2017 року у справі № 462/3211/16-а скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Залізничного районного суду міста Львова від 03 квітня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про втрату чинності частинами 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» не відповідають дійсності, оскільки вказані положення не зазнали змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та №1156- VІІ, а змінилась лише нумерація частин статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Вважає, що приписи пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не поширюються на правовідносини, що виникають у зв'язку з перерахунком пенсії. Наголошено на тому, що суд першої інстанції при перегляді за нововиявленими обставинами постанови Залізничного районного суду м. Львова від 29 червня 2016 року перевищив свої повноваження, скасовуючи її повністю, оскільки позивач не просив змінювати її в частині визнання неправомірними дій пенсійного органу, а просив лише переглянути розмір заробітної плати з 12140,33 грн. на 16193,72 грн. При цьому зауважено, що вказана постанова набула законної сили.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на правильність висновку суду апеляційної інстанції, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги і залишити постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29 червня 2016 року, яка набрала законної сили, позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/815 від 18 березня 2016 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) на підставі довідки, виданої прокуратурою Львівської області № 18/815 від 18 березня 2016 року.

Згідно з довідкою, виданою ОСОБА_1 прокуратурою Львівської області від 04 липня 2016 року №18/1139, заробітна плата на посаді начальника відділу, з якої йому призначено пенсію, станом на 01 грудня 2015 року становить 16193,72 грн., у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 року.

Задовольняючи вимоги заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції послався на те, що відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач діяв неправомірно, оскільки на час призначення пенсії позивача діяли норми Закону України «Про прокуратуру» про перерахунок пенсії, а прийняті зміни до законодавства стосуються осіб, яким пенсія призначається, а позивачу слід здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області від 04 липня 2016 року №18/1139.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (квітень 2016 року та липень 2016 року) частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Надаючи оцінку встановленим судами обставин справи, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає про неповноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, з огляду на наступне.

За приписами частини першої статті 245 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних судових рішень) постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно частини 2 статті 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

- істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

- встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

- встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

- встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Слід зазначити, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Крім того, відповідно до статті 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Обмеження строком можливості подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами застосовується для досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права.

Отже, відповідно до положень КАС України, чинних на момент винесення рішення судом апеляційної інстанції, процес перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами полягає у з'ясуванні питання, чи є наведені заявником обставини нововиявленими у розумінні статті 245 КАС України та чи дотримано строк звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, визначений статтею 247 КАС України. З'ясування вказаних обставин судом є первинним, оскільки лише у разі наявності нововиявлених обставин попереднє судове рішення може бути скасовано та прийнято нове рішення.

Слід зауважити, що висновки суду стосовно прийнятності зазначених, на думку заявника, нововиявлених обставин та відповідне рішення по суті вимог мають бути викладені в одному процесуальному документі суду, оскільки є нерозривно пов'язаними.

Разом з тим, як вбачається з постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, судом апеляційної інстанції не було надано жодної правової оцінки тому, чи можна вважати отриману позивачем довідку прокуратури Львівської області від 04 липня 2016 року нововиявленою обставиною у розумінні приписів статті 245 КАС України, як і не досліджувалось питання дотримання строків звернення до суду із відповідною заявою, встановлених статтею 247 КАС України, хоча вказані обставини є передумовою для можливості переглянути справу по суті вимог після набрання судовим рішенням законної сили.

Більш того, судове рішення взагалі не містить висновків суду щодо наслідків розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про перегляд постанови Зарічного районного суду міста Львова від 29 червня 2016 року (щодо наявності підстав для її задоволення чи відмови у задоволенні останньої).

Судом апеляційної інстанції також не було надано і правову оцінку висновкам суду першої інстанції за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в тому числі, і викладеним в ухвалі Залізничного районного суду міста Львова від 03 квітня 2017 року у справі №462/3211/16-а, якою задоволено заяву ОСОБА_1 та скасовано постанову Залізничного районного суду міста Львова від 29 червня 2016 року.

Фактично судом апеляційної інстанції в межах справи № 462/3211/16-а було здійснено апеляційний перегляд не рішення суду першої інстанції за заявою за нововиявленими обставинами, а постанови за новими позовними вимогами ОСОБА_1, що свідчить про порушення судом норм процесуального права та не встановлення всіх обставин справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення, у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості згідно частини другої статті 341 КАС України встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини четвертої наведеної статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема, судом не було встановлено обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, у зв'язку з чим справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду потрібно надати правову оцінку тому, чи можна вважати отриману позивачем довідку прокуратури Львівської області від 04 липня 2016 року нововиявленою обставиною у розумінні приписів статті 245 КАС України, дослідити питання дотримання строків звернення до суду із відповідною заявою, встановлених статтею 247 КАС України, а також надати відповідну правову оцінку рішенню суду першої інстанції за наслідками розгляду останнім поданої позивачем заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №462/3211/16-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду

Попередній документ
79556786
Наступний документ
79556788
Інформація про рішення:
№ рішення: 79556787
№ справи: 462/3211/16-а
Дата рішення: 31.01.2019
Дата публікації: 04.02.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (25.11.2021)
Дата надходження: 25.11.2021
Предмет позову: визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
17.03.2020 12:30 Залізничний районний суд м.Львова
12.08.2020 16:00 Залізничний районний суд м.Львова
01.02.2021 10:30 Залізничний районний суд м.Львова
11.05.2021 11:00 Восьмий апеляційний адміністративний суд
15.06.2021 09:00 Залізничний районний суд м.Львова
08.09.2021 15:10 Восьмий апеляційний адміністративний суд
21.09.2021 12:00 Залізничний районний суд м.Львова
02.11.2021 12:00 Залізничний районний суд м.Львова
14.12.2021 13:30 Восьмий апеляційний адміністративний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ГУЛЯК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
НОС СТЕПАН ПЕТРОВИЧ
ПАЛЮХ НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА
ХОБОР Р Б
суддя-доповідач:
ГУЛЯК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
НОС СТЕПАН ПЕТРОВИЧ
ПАЛЮХ НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА
ХОБОР Р Б
боржник:
Управління ПФУ в Залізничному р-ні м. Львова
відповідач (боржник):
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області
Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова
заявник:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області
ГУ ПФ України у Львівській області
Управління ПФУ в Залізничному р-ні м. Львова
заявник апеляційної інстанції:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області
стягувач (заінтересована особа):
Курій Василь Степанович
суддя-учасник колегії:
ГУДИМ Л Я
ІЛЬЧИШИН НАДІЯ ВАСИЛІВНА
КОВАЛЬ РОМАН ЙОСИПОВИЧ
СЕНИК РОМАН ПЕТРОВИЧ
СУДОВА-ХОМЮК НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА
ШЕВЧУК С М
ШИНКАР ТЕТЯНА ІГОРІВНА