Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа № 826/1500/17
адміністративне провадження № К/9901/62560/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/1500/17
за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Качур І. А.) від 24 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є. І., Коротких А. Ю., Файдюка В. В.) від 20 серпня 2018 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Київської міської ради:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 12 липня 2016 року № 672/672 «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд»;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно Проекту рішення Київської міської ради від 29 лютого 2016 року № ПР-9139 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з ненаданням документу про сплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру; встановлено позивачу строк п'ять днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у повному обсязі.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить:
- звільнити її від сплати судового збору по зверненню з касаційною скаргою;
- скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду (а саме вирішення питання про відкриття провадження у справі).
5. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору; відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.
6. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
7. Станом на 31 січня 2019 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 108 КАС України, зазначив, що позивачем проігноровані вимоги ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року, оскільки не було усунуто в повному обсязі недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, а саме за дві вимоги немайнового характеру сплачено лише 200 грн. судового збору.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
- на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, позивачем, з дотриманням п'ятиденного строку для усунення недоліків, подано заяву про часткове усунення недоліків позовної заяви, а саме про сплату судового збору в сумі 200 грн. До того ж було заявлене прохання продовжити строк для повного виконання вимог ухвали від 02 лютого 2017 року до тридцяти календарних днів або ж на прийнятний строк, на розсуд суду, та взяти до уваги, що позивач зобов'язується в повному обсязі виконати вимоги ухвали від 02 лютого 2017 року щодо залишення моєї позовної заяви без руху шляхом доплати решти суми судового збору у сумі 440 грн. у межах продовженого строку;
- часткова оплата судового збору у сумі лише 200 грн. пояснюється відсутністю можливості повної суми грошових коштів для повної оплати судового збору, розмір якого становить в даному випадку 640 грн.;
- судом надано лише п'ятиденний строк для сплати судового збору по даній справі, що є надто малим часовим строком для позивача через нестачу власних коштів для сплати повної суми удового збору;
- заявлені позивачем позовні вимоги, у відповідності до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року № 2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», є однією позовною вимого, щодо якої розмір судового збору становить 640 грн.;
- 23 липня 2018 року була здійснена доплату судового збору у розмірі 440 грн. згідно банківської квитанції від 23 липня 2018 року № 0.0.1092237632.1, тобто сукупний розмір судового збору сплаченого позивачем щодо звернення до суду з позовною заявою становить 640 грн.
10. На підтвердження доводів касаційної скарги позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, а саме у справах «Zand v.Austria» від 12 жовтня 1978 року, «Креуз проти Польщі» від 16 червня 2001 року, та постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року по справі № 804/243/16 (К/9901/28477/18), від 04 липня 2018 року по справі № 686/114/16-ц (№ 61-16723св18), від 03 липня 2018 року по справі № 804/425/18 (К/9901/52154/18), від 11 липня 2018 року по справі № 653/2075/15-а (К/9901/49993/18).
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з наступного.
12. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
13. Згідно із ч. 3 ст. 106 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
14. Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
15. Пунктом 1 ч. 3 ст. 108 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
16. Суди попередніх інстанцій, залишаючи позовну заяву без руху, зазначили про ненадання позивачем доказів сплати судового збору за дві немайнові вимоги у розмірі 1280 грн.
17. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем надіслано заяву про часткове усунення недоліків, викладених в ухвалі від 02 лютого 2017 року про залишення без руху адміністративного позову, до якої позивач додала оригінал квитанції від 20 березня 2017 року № 183 про сплату судового збору в сумі 200 грн.
18. Крім того, у зазначеній заяві позивач просила продовжити строк для повного виконання вимог ухвали від 02 лютого 2017 року до тридцяти календарних днів або ж на прийнятний строк на розсуд суду та взяти до відома те, що зобов'язується в повному обсязі виконати вимоги ухвали від 02 лютого 2017 року щодо залишення позовної заяви без руху шляхом доплати решти суми судового збору у сумі 440 грн. у межах продовженого строку
19. Мотивуючи своє рішення про повернення позовної заяви, суди зазначили, що вона об'єднує дві вимоги немайнового характеру, проте позивачем судовий збір сплачено лише в розмірі 200 грн., тобто в неповному обсязі.
20. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, повертаючи позовну заяву, дійшли передчасних висновків з наступних підстав.
21. Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції чинній на момент звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
22. У п. 2 ч. 3 ст. 6 України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
23. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
24. Пунктами 1 і 2 ч. 2 ст. 162 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, а також про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
25. З аналізу наведених норм КАС України (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_2 з адміністративним позовом до суду та вирішення суддею питання про відкриття провадження в адміністративній справі) слідує, що визнання незаконним та скасування рішення відповідача «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» нерозривно пов'язане із зобов'язанням відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, , а отже, є однією вимогою немайнового характеру.
26. Отже, висновки суддів попередніх інстанцій про необхідність сплати позивачем судового збору в цій справі за дві позовні вимоги немайнового характеру є помилковими.
27. Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не надано можливість позивачу усунути недоліки позовної заяви, який не вчиняв пасивної поведінки та не ігнорував, як зазначав суд першої інстанції, вимог ухвали суду, а навпаки здійснював дії на її виконання.
28. Отже, повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
29. Колегія суддів вважає, що вказані обставини справи свідчать про необхідність надання позивачу можливості захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
30. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
31. За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя В. М. Кравчук
Суддя О. П. Стародуб