Іменем України
31 січня 2019 року
Київ
справа №816/4337/15
адміністративне провадження №К/9901/27109/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного підприємства «Кочет»
на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року (суддя С.С. Бойко)
та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року (колегія у складі суддів: М.І. Старосуд, М.М. Яковенко, О.П. Лях)
у справі№ 816/4337/15
за позовомПриватного підприємства «Кочет»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
третя особа:Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
провизнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Приватне підприємство «Кочет» (далі ПП «Кочет») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про залишення скарг без розгляду від 18 вересня 2015 року № 3461/10/16-31-10-04-11 та зобов'язання прийняти скарги платника податків від 15 липня 2015 року № 24 та від 18 липня 2015 року № 27 до розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено рішення «Про залишення скарг без розгляду», оскільки податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2015 року № 0003602202/1650 отримано позивачем 09 липня 2015 року, а скарги на вказане рішення подані відповідачу 15 липня 2015 року та 18 липня 2015 року, тобто в межах десятиденного строку, передбаченого статті 56 Податкового кодексу України.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи оскаржене рішення, Головне управління ДФС у Полтавській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову та апеляційної скарги.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області 01 липня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003602202/1650, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 62360,00 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області зі скаргами, проте рішенням відповідача від 18 вересня 2015 року № 3461/10/16-31-10-04-11 скарги залишено без розгляду у зв'язку з порушенням встановленого законодавством 10-денного строку для подання скарг.
Відповідно до норм пунктів 56.1, 56.2 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пунктом 56.6 статті 56 Податкового Кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно з пункту 56.16 статті 56 Податкового Кодексу України, днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Як встановлено судами попередніх інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2015 року № 0003602202/1650 отримано представником позивача - Пономаренко В.М. 07 липня 2015 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме з цієї дати має обраховуватися десятиденний строк для подання скарги, встановлений пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно вказане податкове повідомлення-рішення може бути оскаржене позивачем в адміністративному порядку в строк по 17 липня 2015 року включно.
При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, скарги позивача від 15 липня 2015 року та від 18 липня 2015 року до контролюючого органу вищого рівня на податкове повідомлення-рішення № 0003602202/1650 були здані позивачем на відділення поштового зв'язку відповідно 18 липня 2015 року та 20 липня 2015 року, тобто з пропуском 10-ти календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 56.7 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.
За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, Верховний Суд вважає безпідставними посилання позивача на інформацію з електронної бази даних ДППЗ «Укрпошта», як на доказ отримання податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 01 липня 2015 року № 0003602202/1650 саме 09 липня 2015 року, оскільки вказане рішення отримано представником позивача - Пономаренко В.М. 07 липня 2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення і, окрім того, згідно інформації Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» зазначене поштове відправлення вручено саме 07 липня 2015 року головному бухгалтеру підприємства Пономаренко В.М., про що свідчить підпис у книзі реєстрації поштових відправлень. Однак, з вини начальника відділення поштового зв'язку № 3 м. Кременчук інформація на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта» про вручення вказаного відправлення 09 липня 2015 року створена помилково.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що відповідачем правомірно прийнято рішення про залишення скарг позивача без розгляду.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Кочет» залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду