24 січня 2019 року
Київ
справа №640/18757/18
касаційне провадження №К/9901/1712/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №640/18757/18 за заявою Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТСЕРВІС-2017» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,
Головне управління ДФС у м. Києві 12.11.2018 звернулося до адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТСЕРВІС-2017».
Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 13.11.2018 залишив вказану заяву без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (до заяви не долучено документу про сплату судового збору) та встановив строк для усунення недоліків до 16 год. 30 хв. 14.11.2018.
На виконання вимог зазначеної ухвали податковим органом надано суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого Головне управління ДФС у м. Києві посилалося на відсутність фінансової можливості виконати процесуальний обов'язок зі сплати судового збору.
Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 14.11.2018 відмовив Головному управлінню ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з необґрунтованістю наведених податковим органом підстав. Цією ж ухвалою суд першої інстанції повернув заяву податковому органу на підставі абзацу 2 частини третьої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення заяви без руху.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.12.2018 залишив ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2018 без змін.
Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Зокрема, вказує на те, що частина третя статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України серед переліку вимог до заяви органу доходів і зборів не визначає такої вимоги як долучення документу про сплату судового збору. Разом з тим, податковий орган наголошує на тому, що суд касаційної інстанції у своєму рішенні вже висловлював позицію щодо відсутності серед об'єктів сплавляння судового збору такого об'єкту як внесення подання у порядку, встановленому статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яке є тотожним поданню заяви у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, чинній з 15.12.2017.
Перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судами таких норм є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування відсутні з огляду на таке.
Спір у цій справі відноситься до категорії термінових адміністративних справ, розгляд яких здійснюється у порядку, передбаченому §2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина перша статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, подана до суду органом доходів і зборів заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є особливою формою позовної заяви.
Частина третя статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог до позовної заяви визначає надання документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула вказаного Закону).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таким чином, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Серед визначених у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
Крім того, органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, звільнених від сплати судового збору.
Системний аналіз вищенаведених положень у сукупності дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, є долучення до такої заяви документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною десятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши, що Головне управління ДФС у м. Києві звернулося із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТСЕРВІС-2017» без долучення документу про сплату судового збору, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення заяви без руху з встановленням способу та строку усунення таких недоліків.
В ухвалі від 13.11.2018 про залишення заяви без руху містяться посилання на всі положення Закону України «Про судовий збір», виходячи з яких обчислено суму судового збору, що підлягає сплаті при поданні заяви в цій справі. Правильність розрахунку судового збору податковим органом у касаційній скарзі не заперечується.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення заяви без руху у визначений такою ухвалою строк є безумовною підставою для постановлення судом ухвали про повернення такої заяви.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності повернення заяви, у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений ухвалою про залишення її без руху строк, такими, що відповідають правильному застосуванню положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд враховує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для відстрочення сплати судового збору, з огляду на те, що органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.
Крім того, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими посилання позивача на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності сплати судового збору за подання органом доходів і зборів заяви у категорії термінових адміністративних справ правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.12.2018 у справі 826/4553/17 (К/9901/38123/18). Так, спірні правовідносини у справі, за насідками розгляду якої ухвалене зазначене судове рішення, виникли за іншого нормативно-правового регулювання.
Таким чином, наведені позивачем доводи касаційної скарги не спростовують висновку про очевидне правильне застосування норм процесуального закону при вирішенні питання про повернення заяви судом першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Головному управлінню ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №640/18757/18 за заявою Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТСЕРВІС-2017» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк