29 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2632/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Кушніра І. В., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Овчарик В. М.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Ізвєкова К. В. (за довіреністю №261 від 17.12.2018),
третьої особи - не з'явився,
прокуратури - Зарудяної Н. О. (за посвідченням №047542 від 10.08.2017),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 (головуючий - Медуниця О. Є., судді: Барбашова С. В., Зубченко І. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Харківського національного медичного університету,
за участю прокуратури Харківської області,
про зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (далі - ТОВ "Інверс-Тім", Товариство) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ по Харківській області), третя особа - Харківський національний медичний університет (далі - ХНМУ, Університет), про зобов'язання відповідача виконати наказ РВ ФДМУ по Харківській області №1177 від 07.07.2015 "Про укладання договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 з ТОВ "Інверс-Тім" (далі - наказ №1177 від 07.07.2015) в частині укладання зазначеного договору з урахуванням норм частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" №1060-ХІІ від 23.05.1991 (в редакції, чинній до 28.09.2017) та частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що наказ №1177 від 07.07.2015 є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався, а тому повинен бути виконаний відповідачем.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2017 (суддя Хотенець П. В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 (головуючий - Россолов В. В., судді: Гетьман Р. А., Сіверін В. І.), позов задоволено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані тими обставинами, що рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2016 у справі №922/1469/16, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір оренди №5936-Н від 13.07.2015, а не наказ №1177 від 07.07.2015. Вказаний наказ не скасовано і він є чинним до теперішнього часу, що створює для ТОВ "Інверс-Тім" право виступати стороною договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2018 (головуючий - Кушнір І. В., судді: Краснов Є. В., Мачульський Г. М.) рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Зазначена постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили: доводи відповідача та прокурора про неможливість виконання наказу №1177 від 07.07.2015, встановлену судовими рішеннями у справі №922/1469/16; з яких саме правових та фактичних підстав у справі №922/1469/16 визнано недійсним договір оренди №5936-Н від 13.07.2015; чи здійснювалася оцінка законності передачі в оренду саме спірного об'єкта оренди, визначеного в наказі №1177 від 07.07.2015; чи здійснювалася оцінка законності вказаного наказу; чи мають обставини, встановлені рішенням суду в справі №922/1469/16, преюдиціальне значення для даної справи.
7. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 11.09.2018 (суддя Смірнова О. В.) позов задоволено. Зобов'язано РВ ФДМУ по Харківській області виконати свій наказ №1177 від 07.07.2015 в частині укладання з ТОВ "Інверс-Тім" договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, з урахуванням норм Закону України "Про освіту" (в редакції Закону №2145-VIIІ від 05.09.2017) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
8. Рішення мотивоване тим, що наказ №1177 від 07.07.2015 прийнято уповноваженим органом виконавчої влади у межах своєї компетенції, у судовому порядку недійсним не визнавався, а тому є обов'язковим до виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами. При цьому суд зазначив, що у зв'язку з прийняттям нового Закону України "Про освіту", з 28.09.2017 втратив чинність Закон України "Про освіту" №1060-ХІІ від 23.05.1991, на підставі якого було визнано недійсним договір оренди, а тому станом на час розгляду цієї справи встановлені рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/1469/16 обставини щодо порушення вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції , чинній до 28.09.2017) при укладенні договору оренди не мають преюдиціального значення для справи.
9. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2018 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
10. Ця постанова мотивована положеннями частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній до 28.09.2017), частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017), пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та статей 75, 277, 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що наказ №1177 від 07.07.2015 містить конкретний припис, звернений до Товариства - передати йому в оренду нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, і цей припис вже був реалізований шляхом укладення між сторонами договору оренди №5936 від 13.07.2015, який в подальшому визнано недійсним в судовому порядку, відтак зазначений наказ є ненормативним (індивідуально-правовим) актом, який регулював правовідносини між сторонами, але вичерпав свою дію після укладення договору оренди №5936 від 13.07.2015, чим спростовуються доводи позивача про можливість неодноразового застосування наказу №1177 від 07.07.2015.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Інверс-Тім" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2018.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 80, 81 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017), статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 9 Закону України "Про Фонд державного майна України", статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) прокурором при зверненні з апеляційною скаргою не обґрунтовуються підстави представництва інтересів держави, наслідком чого мало стати повернення апеляційної скарги; 2)апеляційним судом було застосовано Закон України "Про освіту" №1060-ХІІ від 23.05.1991, який не підлягає застосуванню, тоді як на підставі положень Закону України "Про освіту" в новій редакції, чинній з 28.09.2017, частина майна, яке не використовується в освітньому процесі може бути використана з метою фінансування державно-приватного партнерства у сфері освіти; 3) жодним учасником справи не надано доказів на підтвердження використання спірних нежитлових приміщень в освітній діяльності; 4) наказ №1177 від 07.07.2015 є нормативним, а не індивідуальним правовим актом, тому може застосовуватися неодноразово.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. РВ ФДМУ по Харківській області, Генеральна прокуратура України та Університет у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. Наказом РВ ФДМУ по Харківській області №1177 від 07.07.2015 вирішено передати в оренду ТОВ "Інверс-Тім", якого визнано орендарем згідно протоколу №2 засідання конкурсної комісії від 23.06.2015) нежитлові приміщення загальною площею 334,35кв.м. (далі - спірні приміщення) - кімнати з №1 по №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6. Балансоутримувачем зазначеного приміщення є Університет.
15. На виконання вказаного наказу 13.07.2015 РВ ФДМУ по Харківській області (орендодавець) та Товариством (орендарем) укладено договір оренди №5936, за умовами пункту 1.2 якого майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
16. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2016 у справі №922/1469/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016, визнано недійсним укладений між сторонами договір оренди №5936-Н від 13.07.2015, у зв'язку з чим припинені зобов'язання за цим договором на майбутнє.
17. Зазначене судове рішення мотивоване укладенням договору оренди №5936-Н від 13.07.2015 з порушенням вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній до 28.09.2017), відповідно до якої об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, а спірним договором фактично змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його використання під кафе, тобто для проведення орендарем господарської (підприємницької) діяльності.
Позиція Верховного Суду
18. 28.01.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Інверс-Тім" (у формі електронного листа-повідомлення) про відкладення розгляду справи на 15 днів з причин необхідності надання сторонам можливості дійти примирення щодо спірних питань та неотримання Товариством відзиву від прокуратури Харківської області, яке (клопотання) колегією суддів відхиляється у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки в матеріалах справи наявні докази надсилання Генеральною прокуратурою України відзиву на касаційну скаргу на адресу ТОВ "Інверс-Тім" та водночас з відзиву РВ ФДМУ по Харківській області на касаційну скаргу не вбачається жодних відомостей щодо наміру відповідача укласти з позивачем мирову угоду з метою врегулювання спору.
19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
20. В силу приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно з частинами 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
22. Як вбачається з матеріалів справи, предметом цього спору є по суті спонукання РВ ФДМУ по Харківській області як орендодавця державного майна до повторного укладення з Товариством договору оренди нежитлових приміщень вищого навчального закладу, оскільки попередній договір (договір оренди №5936-Н від 13.07.2015), який було укладено між сторонами на виконання наказу №1177 від 07.07.2015, визнано недійсним у судовому порядку як такий, що укладений з порушенням вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній до 28.09.2017) щодо заборони використання майна навчальних і наукових закладів, які фінансуються з бюджету, не за цільовим призначенням, тобто не в цілях навчально-виховного процесу.
23. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
24. Відповідно до частини 5 статі 310 та частини 1 статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
25. Виконуючи вміщені у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 вказівки щодо необхідності здійснення оцінки законності передачі в оренду спірного об'єкта оренди, визначеного в наказі №1177 від 07.07.2015, законності вказаного наказу, а також щодо наявності преюдиціального значення у обставин, встановлених судовими рішеннями в справі №922/1469/16, судом апеляційної інстанції встановлено таке.
26. Судовим рішенням у справі №922/1469/16, яке набрало законної сили, встановлено, що укладення з позивачем договору оренди приміщень, зазначених в наказі відповідача №1177 від 07.07.2015, суперечить вимогам чинного законодавства та є незаконним. В наведеному рішенні суд не надавав безпосередню оцінку законності наказу РВ ФДМУ по Харківській області №1177 від 07.07.2015 з огляду на те, що вказане питання не було предметом позовних вимог.
27. Разом з тим підставою для звернення прокурора до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди стало порушення норм законодавства при передачі відповідачем в оренду індивідуального визначеного нерухомого майна, що перебуває в державній власності. Тобто предметом дослідження суду в межах розгляду справи №922/1469/16 були обставини законності передачі спірного майна Товариству в оренду. При цьому укладення з позивачем договору оренди, який визнано недійсним в судовому порядку, відбулося саме на підставі розпорядчого документу відповідача - наказу №1177 від 07.07.2015.
28. Враховуючи, що судовим рішенням у справі №922/1469/16 в цілому встановлено незаконність передачі в оренду ТОВ "Інверс-Тім" нерухомого державного майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, апеляційний суд вірно зазначив, що така обставина відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України має преюдиціальне значення для цієї справи, а тому й наказ №1177 про укладення договору оренди на час його видачі також не можна вважати законним.
29. Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом, отже, висновок суду апеляційної інстанції, що спірні приміщення передані в оренду всупереч забороні встановленій чинним законодавством, є обґрунтованим. Згідно з частиною 4 статті 61 Закону України "Про освіту" (у редакції, чинній до 28.09.2017) майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень. Проте надання в оренду таких приміщень, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).
30. Наведеним повністю спростовуються твердження скаржника та висновок суду першої інстанції про обов'язковість виконання відповідачем чинного наказу №1177 від 07.07.2015 з огляду на недоведеність використання Університетом спірних нежитлових приміщень в освітній діяльності.
31. Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
32. З огляду на те, що наказ №1177 від 07.07.2015 містить конкретний (індивідуальний) припис, звернений до Товариства - передати йому в оренду нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, і цей припис вже був реалізований шляхом укладення між сторонами договору оренди №5936 від 13.07.2015, який в подальшому визнано недійсним в судовому порядку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що зазначений наказ є ненормативним (індивідуально-правовим) актом, який регулював правовідносини між сторонами, але вичерпав свою дію виконанням, тобто після укладення договору оренди №5936 від 13.07.2015.
33. Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
34. При цьому колегія суддів враховує, що наказ №1177 від 07.07.2015 як правовий акт індивідуальної дії не відповідає імперативним приписам частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній до 28.09.2017) як правового акта вищої юридичної сили, чинного на час видачі цього наказу, а тому останній правомірно не застосовано судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору.
35. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду щодо безпідставності доводів Товариства про те, що наказ №1177 від 07.07.2015 є нормативним, а не індивідуальним правовим актом, тому може застосовуватися неодноразово.
36. Касаційна інстанція відхиляє передчасні посилання скаржника та суду першої інстанції на положення частини 6 статті 80 та статті 81 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII (в редакції, чинній з 28.09.2017) в обґрунтування висновків про те, що частина майна, яке не використовується в освітньому процесі, може бути використана з метою фінансування державно-приватного партнерства у сфері освіти, оскільки, по-перше, зазначений закон набрав чинності з 28.09.2017, тобто не діяв як на час видачі відповідачем наказу №1177 від 07.07.2015, так і на час звернення Товариства з позовом у цій справі, а тому згідно з частиною 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії до спірних правовідносин. По-друге, згаданий наказ не містить жодних вказівок на передачу майна в оренду Товариству в рамках державно-приватного партнерства, а оскільки згідно з пунктом 1.3 Статуту ХНМУ майно Університету є державною власністю, то стосовно цього майна наразі діє передбачена законом заборона надання його в оренду в рамках державно-приватного партнерства, а саме відповідно до пункту 1 частини 6 статті 81 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017) передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.
37. Крім того, апеляційний суд вірно зауважив, що відповідно до частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017) об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням. Таким чином вимога щодо обов'язкового використання об'єктів освіти і науки за цільовим призначенням закріплена законодавчо в обох редакціях Закону України "Про освіту", обставина незаконності укладення договору оренди встановлена судовим рішенням у справі №922/1469/16, а тому виконання наказу №1177 від 07.07.2015 в будь-якому разі є незаконним.
38. Верховний Суд також зазначає про обґрунтованість викладених в апеляційній скарзі доводів прокуратури Харківської області щодо порушення місцевим господарським судом при розгляді справи норм частини 3 статті 46 і частини 2 статті 237 ГПК України, згідно з якими позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання, а при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
39. Адже незважаючи на те, що Товариство у позовній заяві просило суд зобов'язати РВ ФДМУ по Харківській області виконати свій наказ з урахуванням норм частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" №1060-ХІІ від 23.05.1991, тобто в редакції, чинній до 28.09.2017, та до закінчення підготовчого провадження (до 29.08.2018) не змінювало підстав позову, суд першої інстанції в порушення норм процесуального закону вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення про зобов'язання відповідача виконати наказ №1177 від 07.07.2015 з урахуванням норм Закону України "Про освіту" (в редакції Закону від 05.09.2017 №2145-VIII), який набрав чинності з 28.09.2017.
40. Касаційна інстанція не приймає до уваги безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на частину 2 статті 9 Закону України "Про Фонд державного майна України", відповідно до якої накази Фонду державного майна України, видані у межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами, оскільки у цій статті йдеться саме про нормативно-правові акти Фонду державного майна України як центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, а не про накази регіональних відділень чи представництв Фонду державного майна України, які (накази) є правовими актами індивідуальної дії.
41. Водночас твердження скаржника про відсутність обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави, наслідком чого мало було стати повернення апеляційної скарги, спростовуються тими обставинами, що прокуратура Харківської області вступила у справу №922/2632/17 на підставі статті 29 ГПК України (в редакції,чинній до 15.12.2017) шляхом подачі заяви від 07.09.2017, у якій зазначено, що підставою для представництва прокуратурою у даному випадку є порушення інтересів держави в особі РВ ФДМУ по Харківській області, яке полягає у спонуканні укладання договору оренди, який суперечить вимогам чинного законодавства.
42. З огляду на викладене та зважаючи на належне виконання саме судом апеляційної інстанції вказівок, вміщених у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про необґрунтованість позовних вимог.
43. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами відповідача, третьої особи та Генеральної прокуратури України, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
45. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Щодо судових витрат
46. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 у справі №922/2632/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ю. Я. Чумак
Судді: І. В. Кушнір
К. М. Пільков