"01" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2300/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/2300/18
за позовом Комунального підприємства “Білгород-Дністровськводоканал”
до відповідача: Акціонерного товариства “Одесаобленерго”
про стягнення 620 560,59 грн., -
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №15 від 22.12.2018р.
Суть спору: КП “Білгород-Дністровськводоканал” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з АТ “Одесаобленерго” 620 560,59 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договору про постачання електричної енергії №198 від 15.07.2005р., а саме відключенням відповідачем електричної енергії без будь-яких аварійних ситуацій. При цьому позивач посилається на те, що за період з серпня 2017 року по серпень 2018 року відповідачем було по КП «Білгород-Дністровськводоканал» відключено свердловини (8-а, 16, 16-а, 22. 28. 26) -150 разів, насосних станцій (Південна, Північна, Садова, Франко, Переможненська, Лісна, Маршала-Бірюзова) - 170 разів, (КНС -1, КНС - 2, КНС - 4, КНС - 9, КНС -11, Анісімова, Плавнева та очісні споруди) - 34 рази. Загальна кількість відключень за останній рік по підприємству склало 354 рази, загальна кількість часу втраченого робітниками на відключення за рік склало 1713 часів, що підтверджується калькуляцією затрат відключення.
У відзиві за вх.№24360/18 від 28.11.2018р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням при цьому на недоведеність позивачем позовних вимог, не підтвердження наданої позивачем калькуляції жодними доказами, ненадання позивачем жодного акту про порушення складеного у відповідності до п.4.4 договору.
Позивач у судові засідання не зявився та відповідь на відзив на позов до суду не надав. При цьому, про дату, час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення відповідачу судових ухвал.
У судовому засіданні 01.02.2019р. представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, визначених у відзиві.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 01.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарським судом встановлено:
15.07.2005р. між відкритим акціонерним товариством ЕК «Одесаобленерго» (нині - Акціонерне товариство “Одесаобленерго”, Постачальник електричної енергії, відповідач) та Комунальним підприємством “Білгород-Дністровськводоканал” (Споживач, позивач) укладений договір про постачання електричної енергії №198, згідно з яким Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.п.2.1.1,2.1.2 договору Постачальник електричної енергії зобов'язується: виконувати умови цього договору; постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 7 до цього договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії та потужності»); в межах дозволеної потужності 2218,2 кВт, розподіл якої по об'єктам, надано в таблиці «Перелік об'єктів Споживача»; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок, гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами на межі балансової належності.
Згідно з п.3.2.2 договору Споживач має право вимагати відшкодування збитків, завданих Споживачу внаслідок порушення Постачальником електричної енергії умов цього договору.
Відповідно до п.4.4 договору у разі виявлення однією із сторін договору порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акту має право внести до акту свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акту. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акту. У разі відмови сторони від підписання акту в акті робиться запис про відмову. У цьому випадку акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше двох уповноважених представників сторони договору, що складала акт.
Згідно з п.7.1 договору електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником електричної енергії без попередження у разі: виникнення аварійних ситуацій електроустановках Постачальника електричної енергії - на час, що не перевищує визначеного ПУЕ для струмоприймачів Споживача відповідної категорії.
Відповідно до п.9.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2005р. Договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не було заявлено про припинення дії або перегляд його умов.
Предметом позову у даній справі є стягнення з збитків, що спричинені позивачу відключенням відповідачем електричної енергії без будь-яких аварійних ситуацій.
В якості підтвердження обставин відключення відповідачем електроенергії, кількості відключень та кількості часу втраченого робітниками на відключення за період з серпня 2017 року по серпень 2018 року позивачем надано до суду калькуляцію затрат відключення.
Згідно з калькуляцією витрат відключення ПАТ «Одесаобленерго» за 2017-2018 рік:
- за період з серпня 2017 року по серпень 2018 року ПАТ «Одесаоблемерго» було по КП «Білгород-Дністровскводоканал» відключено свердловин (8-а, 16, 16-а, 22, 28, 26) -150 разів, насосних станцій (Південна, Північна, Садова, Франко, Переможенська, Лісна, Маршала-Бірюзова) - 170 разів, (КНС-1, КНС-2, КНС-4, КНС-9, КНС-11, Анісімова, Плавнева та очісні споруди) - 34 рази. Загальна кількість відключень за останній рік по підприємству склало 354 разів. Загальна кількість часу втраченого робітниками па аварійне відключення за рік склало 1713 часів;
- загальна сума витрат по затраченому часу на 354 відключень за рік склала 620 560,59 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір про постачання електричної енергії №198 від 15.07.2005р., згідно з яким відповідач зобов'язаний постачати позивач електричну енергію, а позивач її оплачувати відповідно до умов договору.
Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути суму збитків, які завдані позивачу відключенням електричної енергії без будь-яких аварійних ситуацій. При цьому позивач посилається на те, що за період з серпня 2017 року по серпень 2018 року відповідачем було відключено електроенергію по об'єктам позивача 354 рази на загальну кількість часу 1713 часів.
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ст.ст.224,225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 18.03.2015р. у справі №3-18гс15.
Як вище встановлено господарським судом, у п.4.4. укладеного між сторонами договорі містяться умови, згідно з якими обставини щодо порушення умов договору будь-якою стороною підтверджуються складеним у присутності обох сторін двостороннім актом. Обов'язок з попередження іншої сторони про необхідність складання акту покладений на сторону, яка виявила порушення своїх прав.
Тобто, у випадку відключення відповідачем електричної енергії без будь-яких аварійних ситуацій позивач зобов'язаний попередити відповідача про необхідність складання акту із зазначенням обставин порушення.
Натомість жодних актів про порушення позивачем до суду не надано, як не надано і доказів звернення до відповідача щодо необхідності складання таких актів.
Таким чином, доказів, які свідчать про порушення відповідачем умову договору позивачем до суду не надано.
Також позивачем не надано до суду доказів ані наявності шкоди (розміру витрат позивача, які виникли в результаті відключення електричної енергії), ані причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, ані вини відповідача.
Наявна в матеріалах справи калькуляція витрат відключення, яка складена позивачем, не приймається до уваги господарським судом, оскільки наведені у калькуляції розрахунки також не підтверджені первісними документами.
Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, наявності в діях відповідача складу господарського правопорушення, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків відсутні.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1.Відмовити Комунальному підприємству “Білгород-Дністровськводоканал” у задоволенні позову.
2.Судові витрати щодо сплати судового збору покласти на Комунальне підприємство “Білгород-Дністровськводоканал”.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 01 лютого 2019 р.
Суддя Г.Є. Смелянець