65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2167/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Тодорові А.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;
від третьої особи УДКС в Одеській області: не з'явився;
від третьої особи РВ ФДМУ: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт” до відповідача ОСОБА_3 митниці ДФС за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 Управління Державної казначейської служби в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 відділення Фонду державного майна України по Одеській області про стягнення 235142,09грн.
Державне підприємство “Ізмаїльський морський торговельний порт” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 митниці ДФС заборгованості у сумі 235142,09грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №39Ф від 27.08.2010р. та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2018р. відкрито провадження у справі №916/2167/18, ухвалено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 Управління Державної казначейської служби в Одеській області, ОСОБА_5 відділення Фонду державного майна України по Одеській області та призначено підготовче засідання на 30.10.2018р. о 11:20.
29.10.2018р. за вх.суду№22026/18 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.
В підготовчому засіданні від 30.10.2018р. представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, позивач проти клопотання не заперечував.
В підготовчому засіданні від 30.10.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 20.11.2018р. о 12:10, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 20.11.2018р. о 12:10.
12.11.2018р. за вх.суду№23092/18 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
19.11.2018р. за вх.суду№23774/18 позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.
В підготовчому засіданні від 20.11.2018р. представник відповідача проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи не заперечував.
В підготовчому засіданні від 20.11.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 06.12.2018р. о 12:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 06.12.2018р. о 12:20.
29.11.2018р. за вх.суду№24728/18 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача.
У підготовчому засіданні від 06.12.2018р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2018р. задоволено клопотання позивача та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
В підготовчому засіданні від 06.12.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 27.12.2018р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 27.12.2018р. о 11:40.
27.12.2018р. за вх.суду№26712/18 відповідач надав до суду заперечення.
У підготовчому засіданні від 27.12.2018р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2018р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 09.01.2019р. о 12:30.
У судовому засіданні від 09.01.2019р. було оголошено про початок розгляду справи по суті.
В судовому засіданні від 09.01.2019р. було оголошено перерву по 30.01.2019р. о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 30.01.2019р. о 11:00.
В судовому засіданні від 30.01.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2167/18.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд встановив:
27.08.2010р. між ОСОБА_5 відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (далі Орендодавець, РВ ФДМУ) та Ізмаїльською митницею (правонаступник - Південна митниця Міндоходів, ОСОБА_3 митниця ДФС (далі відповідач, Орендар, Митниця) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі договір оренди) №39ф, відповідно до акту приймання - передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі позивач, ДП «ІЗМ МТП», Балансоутримувач, Порт), відбулась фактична передача державного нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень відсіку №1 складу ХАРД, розміщених на території ВПК-3 ДП «ІЗМ МТП», площею 1031,80кв.м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7 (фактична адреса м. Ізмаїл, вул. Дунайська, 2) в оренду ОСОБА_3 митниці ДФС.
Позивач зазначає, що під час дії договору оренди відповідач неодноразово реорганізовувався. Згідно наказу Державної митної служби від 14.10.2010р. №1218 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей» було припинено роботу Ізмаїльської митниці шляхом приєднання її до Південної митниці. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» було утворено як юридичні особи публічного права органи Міністерства доходів і зборів, у тому числі утворено Південну митницю Міндоходів шляхом приєднання Південної митниці до Південної митниці Міндоходів. Також визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової та Державної митної служби. Постановами КМУ від 01.03.2014 № 67 «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів» та від 21.05.2014 « 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» створено Державну фіскальну службу реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. Постановою КМУ від 06.08.2014р. №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів КМУ утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби, у тому числі - ОСОБА_3 митницю ДФС та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних органів ДФС у тому числі приєднано Південну митницю Міндоходів до ОСОБА_3 митниці ДФС. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_3 митниця ДФС є правонаступником Ізмаїльської митниці за договором і Орендарем нежитлових приміщень відсіку №1 складу ХАРД.
Відповідно до п. 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою: для зберігання затриманого автотранспорту Ізмаїльської митниці.
Згідно з п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика) зі змінами та доповненнями і становить 1 гривню у рік.
Пунктом 3.3 Договору оренди встановлено, що щорічна орендна плата сплачується до Державного бюджету у термін до 12 серпня року, наступного за звітним з наданням у триденний термін копії платіжного доручення Орендодавцеві.
Згідно з п. 17 Методики у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31.12.2019р.) - 70% орендної плати до державного бюджету, 30% державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Пунктом 5.9 договору оренди сторони встановили, що Орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 12 робочих днів після підписання даного договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.
Як зазначає позивач, на виконання п. 5.9 договору оренди, 27.08.2010р. між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Митницею було укладено договір №34 к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги. Обов'язковість укладання договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю встановлена п. 5.13 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000р. №1774. Орендар, починаючи з вересня 2011 року, ухилявся від оплати рахунків Балансоутримувача за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги №34 к від 23.05.2011р., про що свідчать судові справи №916/982/13 та №916/3164/14 за позовами ДП «ІЗМ МТП» до ОСОБА_3 митниці ДФС про стягнення заборгованості.
Позивач вказує, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати комунальних послуг, Фондом державного майна України не було продовжено дію договору оренди. Враховуючи ігнорування зі сторони відповідача листів Фонду та не підписання акту повернення майна, ДП «ІЗМ МТП» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про повернення складу ХАРД. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.11.2016р. у справі №916/2262/16 (залишеним без змін Постановою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 17.10.2017р.) виселено ОСОБА_3 митницю ДФС з нежитлових приміщень відсіку №1 складу ХАРД, розміщених на території ВПК-3 ДП „ІЗМ МТП площею 1031,80кв.м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дунайська, 2 (стара назва Щорса). Відповідно до п. 5.8 та 10.8 договору оренди у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу Об'єкт оренди у належному стані протягом трьох робочих днів. Згідно п. 10.9 договору майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акту приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання - передавання про повернення майна покладається на Орендодавця.
Як стверджує позивач, фактично, склад ХАРД був повернутий ДП «ІЗМ МТП» 11.05.2018р. за актом прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 27.08.2010р. нерухомого майна, що належить до державної власності (обліковий номер договору № 209840910174). Отже, користування складом ХАРД припинилось саме 11.05.2018р., а отже відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг до моменту повернення складу ХАРД. Відповідно до п. 4.1.1 договору розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від розміру витрат і
визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача. На разі змін цін та тарифів, в тому числі і централізованих, сума комунальних платежів змінюється на підставі діючих калькуляцій. Правомірність виставлення рахунків по діючим в «ІЗМ МТП» калькуляціям встановлено постановою Верховного суду України від 22.03.2017р. у справі №916/3164/14, якою було відмовлено ОСОБА_3 митниці ДФС у задоволенні заяви про перегляд судових рішень у цієї справі.
Як стверджує позивач, враховуючи те, що склад ХАРД використовувався відповідачем для зберігання затриманих предметів по протоколах про порушення митних правил та Митниця отримує компенсацію за таке зберігання від осіб, щодо яких складено адмінпротоколи, відповідач повинен відшкодовувати ДП «ІЗМ МТП» вартість експлуатаційних витрати та комунальних послуг за договором.
Щодо розрахунку витрат позивач зазначає, що витрати Порту по експлуатації будинку та території, що були використані відповідачем складаються із основної та додаткової заробітної плати персоналу, що підтримує об'єкт та територію у належному стані (прибиральників виробничих, службових приміщень та території, слюсарей-сантехників, електромонтерів, робітників з благоустрою та ін.); заробітної плати оперативно-розпорядницького персоналу (коменданту будівлі, вступника начальника виробничо - перевантажувального комплексу з господарської діяльності); вирахування єдиного соціального внеску; адміністративні відрахування; загальноцехові та загальновиробничі витрати, амортизації та інших витрат по складу ХАРД. Собівартість утримання 1кв. м. площі у місяць розраховується наступним чином: витрати понесені Портом підсумовуються, діляться на корисну площу, яку використовує відповідач та діляться на 12 місяців. Отримана собівартість утримання орендованої площі помножується на рентабельність і стримується вартість утримання 1кв. м. у місяць складу ХАРД ВПК - 3 для відповідача. Всі розрахунки затверджуються наказом Директора Порту у відповідних калькуляціях, які є плановими. Витрати Ізмаїльського порту по електроенергії, що була використана відповідачем, складаються із двох частин: перша частина - вартість самої електроенергії, отриманої Ізмаїльським портом від ВАТ «Одесаобленерго» за тарифами, які затверджуються постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України; друга частина - собівартість передачі електроенергії технологічними електричними мережами і обладнанням Ізмаїльського порту, до яких належать кабельні та повітряні лінії, трансформаторні підстанції, пристрої релейного захисту та автоматики та інше високовольтне і низьковольтне обладнання, яке обслуговується електротехнічним персоналом енергогосподарства порту. Таким чином, розрахунки вартості передачі електричної енергії технологічними електричними мережами ДП «ІЗМ МТП» щомісяця перераховуються на підставі рахунків ВАТ «Одесаобленерго», фактичних витрат на утримання електромереж й електрообладнання та затверджуються директором ДП «ІЗМ МТП». Митниця повинна відшкодувати ДП «ІЗМ МТП» вартість експлуатаційних витрат та витрат за користування електроенергією за весь час користування складом ХАРД, а саме з жовтня 2015 по травень 2018 року по рахунках на загальну суму 188513,15грн., які ДП «ІЗМ МТП» щомісяця направляло на оплату, а саме: №139/87 від 30.10.2015р. на суму 9230,46грн. (жовтень 2015р.), №150/87 від 30.11.2015р. на суму 9228,44грн. (листопад 2015р.), №167/87 від 30.12.2015р. на суму 9224,75грн. (грудень 2015р.), №7/87 від 29.01.2016р. на суму 4548,64грн. (січень 2016р.), №21/87 від 29.02.2016р. на суму 4553,89грн. (лютий 2016р.), №31/87 від 31.03.2016р. на суму 4535,35грн. (березень 2016р.), №50/87 від 29.04.2016р. на суму 4578,90грн. (квітень 2016р.), №62/87 від 31.05.2016р. на суму 4579,02грн. (травень 2016р.), №67/87 від 30.06.2016р. на суму 4572,42грн. (червень 2016р.), №90/87 від 29.07.2016р. (липень 2016р.), №97/87 від 31.08.2016р. на суму 4609,01грн. (серпень 2016р.), №108/87 від 30.09.2016р. на суму 4640,44грн. (вересень 2016р.), №132/87 від 31.10.2016р. на суму 4622,98грн. (жовтень 2016р.), №143 від 30.11.2016р. на суму 4658,66грн. (листопад 2016р.), №154/87 від 30.12.2016р. на суму 4600,55грн. (грудень 2016р.), №7/87 від 31.01.2017р. на суму 5648,48грн. (січень 2017р.), №13/87 від 28.02.2017р. на суму 5663,00грн. (лютий 2017р.), №33/87 від 31.03.2017р. на суму 5612,80грн. (березень 2017р.), №42/87 від 30.04.2017р. на суму 5625,76грн. (квітень 2017р.), №56/87 від 31.05.2017р. на суму 5642,16грн. (травень 2017р.), №67/87 від 30.06.2017р. на суму 5637,91грн. (червень 2017р.), №80/87 від 31.07.2017р. на суму 5664,97грн. (липень 2017р.), №96/87 від 31.08.2017р. на суму 5703,96грн. (серпень 2017р.), №109/87 від 30.09.2017р. на суму 5691,47грн. (вересень 2017р.), №114/87 від 31.10.2017р. на суму 5679,88грн. (жовтень 2017р.), №137/87 від 30.11.2017р. на суму 5663,33грн. (листопад 2017р.), №146/87 від 31.12.2017р. на суму 5698,94грн. (грудень 2017р.), №14/87 від 31.01.2018р. на суму 8749,34грн. (січень 2018р.), №22/87 від 28.02.2018р. на суму 8748,29грн. (лютий 2018р.), №34/87 від 31.03.2018р. на суму 5653,99грн. (березень 2018р.), №56/87 від 30.04.2018р. на суму 5647,98грн. (квітень 2018р.), №72/87 від 14.06.2018р. на суму 6190,80грн. (перерахунок березня-квітня 2018р.), №67/87 від 06.08.2018р. на суму 2821,45грн. (травень 2018р.).
Як вказує позивач, вказані рахунки відповідачем не були сплачені у зв'язку з чим 12.05.2017р. ДП «ІЗМ МТП» направляло відповідачу вимогу №32-292-357 з пропозицією сплатити існуючу заборгованість, але відповіді та оплати від Митниці не поступало.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості експлуатаційних витрат та комунальних послуг за договором, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9869,88грн., а саме за рахунком №96/87 від 31.08.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 994,21грн., за рахунком №109/87 від 31.10.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 992,03грн., за рахунком №114/87 від 31.10.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 990,01грн., за рахунком №137/87 від 30.11.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 987,12грн., за рахунком №146/87 від 31.12.2017р. за період 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 993,34грн., за рахунком №14/87 від 31.01.2018р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 1525,03грн., за рахунком №22/87 від 28.02.2018р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 1524,84грн., за рахунком №34/87 від 31.03.2018р. за період з 01.05.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 827,49грн., за рахунком №56/87 від 30.04.2018р. за період з 01.06.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 663,53грн., за рахунком №72/87 від 14.06.2018р. за період з 01.08.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 372,30грн.
Крім того позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних у сумі 8543,65грн. та інфляційні у сумі 28213,05грн. за період з 01.12.2015р. по 01.10.2018р.
Щодо стягнення орендної плати у сумі 2,36грн. позивач посилається на те, що відповідно п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2019р.) - 70% орендної плати до державного бюджету, 30% державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Відповідно до п.3.1. договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами та доповненнями і становить 1 гривню на рік.
Однак відповідачем орендна плата у розмірі 30% позивачу не сплачувалась у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 2,36грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 235142,09грн. у тому числі 2,36грн. заборгованості за договором оренди, 188513,15грн. заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 9869,88грн. пені, 8543,65грн. 3% річних, 28213,05грн. інфляційних.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що рішенням суду в господарській справі №916/2262/16 встановлено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.08.2010р. припинив свою зв'язку з закінченням строку 27.06.2016р. Отже, у зв'язку із припиненням дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.08.2010р., припинив дію договір №34-к від 23.05.2011р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майната комунальні послуги, оскільки відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору №34-к 23.05.2011р. його предметом було відшкодування Орендарем витрат Балансоутримувача на утримання саме орендованого майна.
Відповідач вказує, що підставою для прийняття господарським судом Одеської області рішення від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14, ОСОБА_3 апеляційним господарським судом постанови від 23.02.2016р. №916/3164/14, Вищим господарським судом постанови від 03.08.2016р. у справі №916/3164/14, Верховним Судом України постанови від 22.03.2017р. у справі №916/3164/14 було наявність договору №34-к від 23.05.2011 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, який на той час не припинив свою дію. Але у зв'язку з тим, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.08.2010, договір від 23.05.2011 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, припинили свою дію, правовідносини у справі № 916/2167/18 не є аналогічними до правовідносин у справі 916/3164/14, і тому не може бути прийняте до уваги посилання позивача на правові висновки, викладені в судових рішеннях у справі №916/3164/14.
Як зазначає відповідач, після припинення 27.06.2016р. дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.08.2010р., договір від 23.05.2011р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем. Підрозділом 2 "Недоговірні зобов'язання" розділу III "Окремі види зобов'язань Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV передбачені випадки виникнення зобов'язань без укладання договору, а саме: публічна обіцянка винагороди (глава 78); вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення (глава 79); рятування здоров'я та життя фізичній особі, майна фізичної особи або юридичної особи (глава 80); створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи (глава 81); відшкодування шкоди (глава 82); набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (глава 83). В позові не зазначена жодна із визначених підрозділом 2 "Недоговірні зобов'язання" розділу III "Окремі види зобов'язання Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435- ІV підстав для виникнення зобов'язань відповідача перед позивачем, а тому правові підстави для позову відсутні.
Також відповідач вказує, що відповідно до пункту 2.2 договору від 23.05.2011р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, ціна договору становить 14936,83грн. у тому числі: відшкодування експлуатаційних витрат складає 14040,72 грн., відшкодування витрат за використану електроенергію 896,11грн. Отже, ОСОБА_3 митниця ДФС могла проводити платежі за договором від 23.05.2011р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна комунальні послуги тільки відповідно до ціни договору, визначеної пунктом 2.2 договору від 23.05.2011р. - 14936,83грн. Пунктом 8.2. договору №34к від 23.05.2011р. передбачено, що зміни або доповнення до договору (в тому числі і в додаток, який є невід'ємною частиною договору) допускаються за взаємною згодою сторін. Пунктом 9.6 договору № 34к про відшкодування витрат балансоутримувача утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги від 23.05.2011р. передбачено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками. Додаткова угода до договору від 23.05.2011р., якою б збільшувалась ціна договору відсутня. Не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на пункт 4.1.1. договору від 23.05.2011р., оскільки ним передбачена можливість зміни на підставі діючих калькуляцій сум комунальних платежів, та не передбачена можливість зміни ціни договору на підставі діючих калькуляцій без укладання додаткової угоди. Крім того, пунктом 4.1.3 договору від 23.05.2011р. передбачався обов'язок балансоутримувача забезпечити інформування Орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги. До позову не додано доказів виконання позивачем обов'язку, передбаченого пунктом4.1.3. договору від 23.05.2011р., - інформування ОСОБА_3 митниці ДФС про зміну витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги за період з жовтня 2015р. по травень 2018р., а також доказів зміни ціни на електроенергію за період з жовтня 2015р. по травень 2018р. Крім того до позову не додані докази зняття показів засобів обліку електроенергії, актів про використану електричну енергію.
Відповідач стверджує, що позивачем не надано до позовної заяви оригіналів або належним чином завірених копій актів виконаних робіт за період з жовтня 2015р. по травень 2018р., оригіналів доказів або належним чином завірених копій надіслання позивачем відповідачу актів виконаних робіт за період з жовтня 2015р. по травень 2018р.
Крім того відповідач вказує, що договір оренди державного нерухомого майна був укладений між відповідачем та Фондом державного майна України, яким не передбачалось перерахування орендної плати безпосередньо балансоутримувачу.
Відповідач стверджує, що Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи. Також частиною 2 статті 556 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI передбачено, що у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку. Оскільки зазначені норми є нормами прямої дії, органи доходів і зборів наділені правом на безоплатне розміщення структурних підрозділів у службових та побутових приміщеннях підприємств, незалежно від форми власності та підпорядкування, та користування обладнанням, засобами та каналами зв'язку без відшкодування витрат за користування таким майном (утримання, комунальні послуги тощо).
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач у своїй відповіді на відзив відповідача зазначає, що у своєму відзиві Митниця заявляє про припинення договору від 23.05.2011р. №34к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, однак це твердження не відповідає дійсності оскільки договором від 23.05.2011р. №34к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги чітко встановлені підстави розірвання або припинення договору і жоден пункт договору не ставить чинність даного договору в залежність від наявності діючого договору оренди. Так, пункт 8.3 договору встановлює, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках передбачених чинним законодавством. Відповідно до п. 8.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Отже, строк дії договору, у разі відсутності заяви сторони, направленої у встановлений строк, продовжується на наступний рік. Жодних заяв про припинення договору від відповідача не надходило. Також, позивач не направляв жодних заяв про припинення дії цього договору. Крім того, п. 8.6 договору встановлює підстави припинення чинності договору внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено, загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду, в інших випадках передбачених чинним законодавством України. Жодних із перелічених вище підстав, які встановлюють припинення або розірвання договору не відбувалось, а отже договір є діючим, та його умови підлягають повному виконанню сторонами.
Позивач вказує, що посилання відповідача на справу №916/3155/14 яка слугувала підставою для Митниці для звернення із заявою про перегляд судового рішення у Верховний суд України не може прийматися до уваги оскільки позивачу у справі 916/3155/14 було відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення витрат утримання орендованого майна у зв'язку із відсутність договору на таке відшкодування. У справі №916/3155/14 зроблено висновок про припинення договору про відшкодування витрат балансоутримувачу у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, однак, такий висновок судом було зроблено у зв'язку із тим, що сторони уклали новий договір оренди на те саме майно, але не уклали договір відшкодування. Крім того, у справі, на яку посилається відповідач, основною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог було те, що у орендованому приміщенні Митниця здійснює митне оформлення товарів, тобто дана справа не є тотожною даній справі. Такий самий висновок було зроблено і Верховним судом України у перегляді справи №916/3164/14, судом було перевірено обидві справи та зазначено про те, що правомірно задовольнили вимоги ДП «ІЗМ МТП» у зв'язку із тим, що орендоване приміщення використовується не для проведення митних формальностей, а для зберігання автотранспорту. У даному випадку, митний орган орендував приміщення для зберігання автотранспорту, який було вилучено, а отже, у складі ХАРД жодних митних формальностей митними органами не проводилось, відповідно, жодного обов'язку щодо безоплатного надання приміщення у ДП «ІЗМ МТП» не виникає.
Що стосується суми виставлених ДП «ІЗМ МТП» рахунків позивач зазначає, що відповідно до п. 4.1.1 договору розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. На разі змін цін та тарифів, в тому числі і централізованих сума комунальних платежів змінюється на підставі діючих калькуляцій. П. 4.1.3 договору визначено обов'язок ДП «ІЗМ МТП» інформувати при зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги. Так, на виконання приписів п. 4.1.3 договору, позивач разом із кожним рахунком, який направлявся відповідачу надавав розрахунок витрат, в якому було зазначено новий тариф та акти приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) по кожному рахунку у двох примірниках, (усі повідомлення про вручення зазначених документів були надані у додатку до позовної заяви). Крім того, доказом направлення відповідачу актів приймання - передачі виконаних робіт є вимога від 12.05.2017р. №32-292-357 у додатках до якої також зазначено про направлення актів приймання-передачі актів виконаних робіт відповідачу. Що стосується рахунків на електропостачання позивач вказує, що ДП «ІЗМ МТП» були надані до позовної заяви рахунки електропостачальної компанії, а саме ПАТ «Одесаобленерго», та докази оплати цих рахунків, що доводить понесені ДП «ІЗМ МТП» витрати. ДП «ІЗМ МТП» не є постачальником електроенергії, позивач лише компенсує свої витрати за подану у склад ХАРД електроенергію, відповідно до його площі, та передання електричної енергії мережами ДП «ІЗМ МТП».
Позивач стверджує, що позивач та відповідач погодили істотну умову договору - ціну, яку встановили у Додатку до договору, а пунктами 4.1.1. та п. 4.1.3 лише погодили умови її зміни. При цьому, зазначені пункти договору були узгоджені обома сторонами без жодних заперечень при укладанні договору та не оскаржувались у подальшому. Крім того, жодних заперечень щодо отриманих рахунків, розрахунків та актів виконаних робіт, які надсилав Порт, відповідач на адресу ДП «ІЗМ МТП» не направляв.
Що стосується розрахунку належної позивачу орендної плати позивач вказує, що відповідно п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2019р.) - 70% орендної плати до державного бюджету, 30% державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно, а отже посилання Митниці на те, що орендна плата сплачується до Державного бюджету стосується лише 70% орендної плати.
Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив посилається на ті самі підстави що і у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2010р. мж ОСОБА_5 відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (далі Орендодавець, РВ ФДМУ) та Ізмаїльською митницею (правонаступник - Південна митниця Міндоходів, ОСОБА_3 митниця ДФС (далі відповідач, Орендар, Митниця) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі договір оренди) №39ф, відповідно до акту приймання - передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі позивач, ДП «ІЗМ МТП», Балансоутримувач, Порт), відбулась фактична передача державного нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень відсіку №1 складу ХАРД, розміщених на території ВПК-3 ДП «ІЗМ МТП», площею 1031,80кв.м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7 (фактична адреса м. Ізмаїл, вул. Дунайська, 2) в оренду ОСОБА_3 митниці ДФС.
27.08.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №34к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, згідно з яким позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку складу ХАРД загальною площею 3341кв.м, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах відповідача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується нежитловим приміщенням - відсіком №1 складу ХАРД площею 1031,8кв.м., розміщеним на території ВПК-3 порту, залишковою вартістю 109061,72грн. Орендоване приміщення використовується для зберігання затриманих предметів по протоколах про порушення митних правил на митному посту "Ізмаїл" Південної митниці. Відповідач відшкодовує позивачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг (додаток 1). Порядок здійснення оплати передбачений розділом ІІІ договору. Даний договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє з 01.01.2011р. до 31.12.2011р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
На виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату за період з жовтня 2015р. по травень 2018р., а саме №139/87 від 30.10.2015р. на суму 9230,46грн. (жовтень 2015р.), №150/87 від 30.11.2015р. на суму 9228,44грн. (листопад 2015р.), №167/87 від 30.12.2015р. на суму 9224,75грн. (грудень 2015р.), №7/87 від 29.01.2016р. на суму 4548,64грн. (січень 2016р.), №21/87 від 29.02.2016р. на суму 4553,89грн. (лютий 2016р.), №31/87 від 31.03.2016р. на суму 4535,35грн. (березень 2016р.), №50/87 від 29.04.2016р. на суму 4578,90грн. (квітень 2016р.), №62/87 від 31.05.2016р. на суму 4579,02грн. (травень 2016р.), №67/87 від 30.06.2016р. на суму 4572,42грн. (червень 2016р.), №90/87 від 29.07.2016р. (липень 2016р.), №97/87 від 31.08.2016р. на суму 4609,01грн. (серпень 2016р.), №108/87 від 30.09.2016р. на суму 4640,44грн. (вересень 2016р.), №132/87 від 31.10.2016р. на суму 4622,98грн. (жовтень 2016р.), №143 від 30.11.2016р. на суму 4658,66грн. (листопад 2016р.), №154/87 від 30.12.2016р. на суму 4600,55грн. (грудень 2016р.), №7/87 від 31.01.2017р. на суму 5648,48грн. (січень 2017р.), №13/87 від 28.02.2017р. на суму 5663,00грн. (лютий 2017р.), №33/87 від 31.03.2017р. на суму 5612,80грн. (березень 2017р.), №42/87 від 30.04.2017р. на суму 5625,76грн. (квітень 2017р.), №56/87 від 31.05.2017р. на суму 5642,16грн. (травень 2017р.), №67/87 від 30.06.2017р. на суму 5637,91грн. (червень 2017р.), №80/87 від 31.07.2017р. на суму 5664,97грн. (липень 2017р.), №96/87 від 31.08.2017р. на суму 5703,96грн. (серпень 2017р.), №109/87 від 30.09.2017р. на суму 5691,47грн. (вересень 2017р.), №114/87 від 31.10.2017р. на суму 5679,88грн. (жовтень 2017р.), №137/87 від 30.11.2017р. на суму 5663,33грн. (листопад 2017р.), №146/87 від 31.12.2017р. на суму 5698,94грн. (грудень 2017р.), №14/87 від 31.01.2018р. на суму 8749,34грн. (січень 2018р.), №22/87 від 28.02.2018р. на суму 8748,29грн. (лютий 2018р.), №34/87 від 31.03.2018р. на суму 5653,99грн. (березень 2018р.), №56/87 від 30.04.2018р. на суму 5647,98грн. (квітень 2018р.), №72/87 від 14.06.2018р. на суму 6190,80грн. (перерахунок березня-квітня 2018р.), №67/87 від 06.08.2018р. на суму 2821,45грн. (травень 2018р.).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати комунальних послуг, Фондом державного майна України не було продовжено дію договору оренди. Враховуючи ігнорування зі сторони відповідача листів Фонду та не підписання акту повернення майна, ДП «ІЗМ МТП» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про повернення складу ХАРД. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.11.2016р. у справі №916/2262/16 (залишеним без змін Постановою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 17.10.2017р.) виселено ОСОБА_3 митницю ДФС з нежитлових приміщень відсіку №1 складу ХАРД, розміщених на території ВПК-3 ДП „ІЗМ МТП площею 1031,80кв.м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дунайська, 2 (стара назва Щорса).
Відповідно до п. 5.8 та 10.8 договору оренди у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу Об'єкт оренди у належному стані протягом трьох робочих днів.
Згідно п. 10.9 договору майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акту приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання - передавання про повернення майна покладається на Орендодавця.
Судом встановлено, що склад ХАРД був повернутий ДП «ІЗМ МТП» 11.05.2018р. за актом прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 27.08.2010р. нерухомого майна, що належить до державної власності. Отже, користування складом ХАРД припинилось саме 11.05.2018р., а отже відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг до моменту повернення складу ХАРД.
Відповідно до п. 4.1.1 договору розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача.
На разі змін цін та тарифів, в тому числі і централізованих, сума комунальних платежів змінюється на підставі діючих калькуляцій.
До договору №34к від 23.05.2011р. сторонами був підписаний додаток - розрахунок плати комунальних послуг, де сторони передбачили, що плата за комунальні послуги включає в себе відшкодування витрат по експлуатації будинку та території, пропорційно площі зайнятих приміщень: 1031,8кв.м х 1,26 грн. = 1300,07грн., відшкодування витрат за використану електроенергію 81,33 кВт.год. х 0,7651 грн. = 62,23 грн., всього на місяць 1634,76грн. з ПДВ 20%. Та встановили, що сума комунальних платежів змінюється на разі змін нормативних і централізованих цін та тарифів.
Посилання відповідача на відсутність у нього зобов'язання оплачувати спірні послуги з огляду на право митних органів безоплатно користуватися приміщеннями у пунктах пропуску через митний кордон, визначене ст.ст. 188, 556 Митного кодексу України, який набув чинності1 червня 2012 року, судом до уваги не приймається оскільки з пропозиціями про внесення змін до нього відповідно до зазначених норм Митного кодексу України відповідач до позивача не звертався; в матеріалах справи відсутні будь-які докази звільнення відповідача від взятих на себе зобов'язань за договором.
Доводи відповідача щодо неправомірної зміни позивачем в односторонньому порядку вартості експлуатаційних витрат і комунальних послуг, визначеної договором у твердій сумі, є необґрунтованими, оскільки пп. 4.1.1 п. 4.1 договору передбачено, що у разі змін цін і тарифів, в тому числі нормативних і централізованих, сума комунальних платежів змінюється на підставі діючих калькуляцій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 188 Митного кодексу України з метою прискорення виконання митних формальностей під час переміщення транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам органів доходів і зборів у виконанні ними своїх службових обов'язків. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи.
Відповідно до ч. 2 ст. 556 цього Кодексу у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку.
Аналогічні положення наведено у ст. 11 Закону України “Про морські порти України”, згідно з якою адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Із системного аналізу зазначених норм матеріального права можна зробити висновок, що чинним законодавством передбачено безоплатне забезпечення (надання у тимчасове користування) органів доходів і зборів службовими та побутовими приміщеннями, а також обладнанням, засобами та каналами зв'язку для виконання митних формальностей. Водночас зазначеними нормами не передбачено покладення витрат з утримання такого майна на балансоутримувача або на особу, з якою митні органи уклали договір оренди чи зберігання.
Крім того, зі змісту ч. 1 ст. 511, ч. 1 ст. 519, ст. 520 Митного кодексу України вбачається, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Витрати у справі про порушення митних правил складаються, зокрема, з видатків на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу. Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731 затверджено Порядок обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, згідно з яким витрати на зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил та розміщених на складах, які використовуються митними органами за договорами оренди чи зберігання, обраховуються на підставі калькуляції витрат за добу зберігання на відповідних складах згідно з договором з дня їх фактичного розміщення на цих складах.
Аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017р. по справі №916/3164/14.
Тобто із системного аналізу норм матеріального права, чинним законодавством передбачено безоплатне забезпечення органів доходів і зборів службовими та побутовими приміщеннями, а також обладнанням, засобами та каналами зв'язку для виконання митних формальностей, а як встановлено судом зазначений склад ХАРД використовувався відповідачем для зберігання затриманих предметів по протоколах про порушення митних правил.
Щодо посилань відповідача на те, що договір №34к припинив свою дію разом із припиненням договору оренди державного майна у зв'язку з чим у відповідача відсутні зобов'язання щодо виконання його умов, суд зазначає наступне.
Пункт 8.3 договору №34к від 23.05.2011р. встановлює, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 8.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Отже, строк дії договору, у разі відсутності заяви сторони, направленої у встановлений строк, продовжується на наступний рік.
Матеріали справи не містять заяв ані позивача ані відповідача про припинення договору.
Крім того, п. 8.6 договору встановлює підстави припинення чинності договору внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено, загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду, в інших випадках передбачених чинним законодавством України.
Жодних із перелічених вище підстав, які встановлюють припинення або розірвання договору матеріали справи не містять, а отже договір є діючим, та його умови підлягають повному виконанню сторонами.
Як вже було зазначено вище, склад ХАРД був повернутий ДП «ІЗМ МТП» 11.05.2018р. за актом прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 27.08.2010р. нерухомого майна, що належить до державної власності. Отже, користування складом ХАРД припинилось саме 11.05.2018р.
Щодо посилань відповідача на те, що ціна договору №34к становить 14936,83грн. у тому числі відшкодування експлуатаційних витрат складає 14040,72 грн., відшкодування витрат за використану електроенергію 896,11грн. та те, що відповідач міг проводити платежі за договором від 23.05.2011р. тільки відповідно до ціни договору, визначеної пунктом 2.2 договору від 23.05.2011р., а саме 14936,83грн. судом до уваги не приймаються оскільки п.2.1. договору встановлено, що відповідач відшкодовує позивачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг згідно додатку №1, а як було вказано вище додатком №1 до договору №34к, який є його невід'ємною частиною, встановлено, що сума комунальних платежів змінюється на разі змін нормативних і централізованих цін та тарифів.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу актів виконаних робіт за період з жовтня 2015р. по травень 2018р. також судом до уваги не приймаються оскільки в матеріалах справи містяться копії поштових повідомлень, які свідчать про направлення відповідачу рахунків на оплату наданих позивачем послуг, крім того в матеріалах справи міститься копія вимоги №32-292-357 від 12.05.2017р., яка свідчить про направлення відповідачу актів виконаних робіт.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг до моменту повернення складу ХАРД, а саме за період з жовтня 2015р. по травень 2018р. згідно виставлених позивачем рахунків на загальну суму 188513,15грн.
Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 9869,88грн. з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 9869,88грн. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р., а саме за рахунком №96/87 від 31.08.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 994,21грн., за рахунком №109/87 від 31.10.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 992,03грн., за рахунком №114/87 від 31.10.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 990,01грн., за рахунком №137/87 від 30.11.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 987,12грн., за рахунком №146/87 від 31.12.2017р. за період 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 993,34грн., за рахунком №14/87 від 31.01.2018р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 1525,03грн., за рахунком №22/87 від 28.02.2018р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 1524,84грн., за рахунком №34/87 від 31.03.2018р. за період з 01.05.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 827,49грн., за рахунком №56/87 від 30.04.2018р. за період з 01.06.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 663,53грн., за рахунком №72/87 від 14.06.2018р. за період з 01.08.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 372,30грн. за допомогою програми «Законодавство», вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 9869,88грн. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р., а саме за рахунком №96/87 від 31.08.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 994,21грн., за рахунком №109/87 від 31.10.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 992,03грн., за рахунком №114/87 від 31.10.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 990,01грн., за рахунком №137/87 від 30.11.2017р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 987,12грн., за рахунком №146/87 від 31.12.2017р. за період 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 993,34грн., за рахунком №14/87 від 31.01.2018р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 1525,03грн., за рахунком №22/87 від 28.02.2018р. за період з 01.04.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 1524,84грн., за рахунком №34/87 від 31.03.2018р. за період з 01.05.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 827,49грн., за рахунком №56/87 від 30.04.2018р. за період з 01.06.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 663,53грн., за рахунком №72/87 від 14.06.2018р. за період з 01.08.2018р. по 01.10.2018р. у розмірі 372,30грн.
Щодо стягнення з відповідача 8543,65грн. 3% річних та 28213,05грн. інфляційних за період з 01.12.2015р. по 01.10.2018р. слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 8543,65грн. за період 01.12.2015р. по 01.10.2018р. за допомогою програми «Законодавство» вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 8543,65грн. за період 01.12.2015р. по 01.10.2018р.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних у сумі 28213,05грн. за період з 01.12.2015р. по 01.10.2018р. за допомогою програми «Законодавство» вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні у сумі 28213,05грн. за період з 01.12.2015р. по 01.10.2018р.
Щодо стягнення з відповідача орендної плати у сумі 2,36грн. слід зазначити наступне.
Пунктом 3.1. договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами та доповненнями і становить 1 гривню на рік.
Судом встановлено, що відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення відсіку №1 складу ХАРД, площею 1031,8кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, що перебувають на балансі Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт».
Згідно п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами та доповненнями за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2019р.) - 70% орендної плати до державного бюджету, 30% державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Посилання відповідача на те, що договором не передбачалось перерахування орендної плати позивачу судом до уваги не приймається оскільки п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами та доповненнями, якою передбачена сплата 30% орендної плати на рахунок Балансоутримувача державного майна.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем 30% орендної плати на рахунок позивача (Балансоутримувача державного майна) позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 30% орендної плати у сумі 2,36грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт” до відповідача ОСОБА_3 митниці ДФС за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 Управління Державної казначейської служби в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 відділення Фонду державного майна України по Одеській області про стягнення 188513,15грн. заборгованості за договором №34к від 23.05.2011р., 9869,88грн. пені, 8543,65грн. 3% річних, 28213,05грн. інфляційних, 2,36грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна №39ф від 27.08.2010р., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3527,13грн. покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт” до відповідача ОСОБА_3 митниці ДФС за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 Управління Державної казначейської служби в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 відділення Фонду державного майна України по Одеській області про стягнення 235142,09грн. - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_3 митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) 188513,15грн. заборгованості за договором №34к від 23.05.2011р., 9869,88грн. пені, 8543,65грн. 3% річних, 28213,05грн. інфляційних, 2,36грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна №39ф від 27.08.2010р., 3527,13грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 01 лютого 2019р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова