вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1628/18
Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Богдан»
прo визнання недійсним договору підряду та стягнення 85 982,00 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
Позивача: Фомін О.Д.
Вiдповiдача: Вовченко К.С.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Богдан» (надалі - відповідач) прo визнання недійсним договору підряду та стягнення 85 982,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1628/18, підготовче засідання призначено на 18.09.2018 року.
До канцелярії суду 17.09.2018 року представником відповідача подано відзив на позов б/н від 14.09.2018 року.
У зв'язку з терміновим відрядженням судді А.Ю. Кошика, підготовче засідання, призначене на 18.09.2018 року не відбулося, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2018 року підготовче засідання у справі № 911/1628/18 перенесено на 08.11.2018 року.
До канцелярії суду 05.11.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив б/н б/д.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 27.11.2018 року.
У підготовчому засіданні 27.11.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 27.11.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 27.11.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.12.2018 року.
Згідно зі ст. 217 Господарського процесуального кодексу України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
У судовому засіданні 13.12.2018 року суд закінчив з'ясування обставин та перевірку їх доказами та оголосив про перехід до судових дебатів, судове засідання призначалось на 27.12.2018 року.
В судовому засіданні 27.12.2018 року оголошувалась перерва на 10.01.2019 року.
В судовому засіданні 10.01.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 10.01.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Богдан» (відповідач) було укладено Договір підряду № 17/Б-П6-П від 31.10.2017 року (далі - Договір) про виконання капітального ремонту житлового будинку, а саме роботи: « 6021 - Капітальний ремонт житлового фонду. Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вул. Празька, 6 у Дніпровському районі м. Києва, за кодом ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація (згідно ДСТУ БД. 1.1.-1:2013) в об'ємі, визначеному у кошторисній документації до договору відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2017 №3 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2017 року №1279. (згідно ДСТУ БД. 1.1.-1:2013). Балансоутримувачем будинку являється Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва.
Відповідно до п.3.1. Договору ціна Договору становить 429 910,00 грн., крім того ПДВ 20% 85 982,00 грн., а всього 515 892,00 грн. Протокол погодження договірної ціни був узгоджений та підписаний позивачем та відповідачем 31.10.2017 року.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та Акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В з відомістю ресурсів підписаними уповноваженими представниками сторін і акт витрат на проведення експертизи кошторисної документації.
Відповідно до п.4.3. Договору Замовник (позивач) сплачує вартість прийнятих від підрядника (відповідач) робіт на підставі Довідки про вартість виконаних робіт за формою не пізніше 30 банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок Замовника.
Відповідно до п. 6.1.3. Договору Замовник (позивач) має право ініціювати внесення змін у Договір, вимагати розірвання Договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень Підрядником (відповідачем) умов Договору підряду.
На виконання умов Договору позивач здійснив розрахунки з відповідачем за Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 на загальну суму 515892 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
- №2329 від 27.12.2017 року на суму 1 917,60 грн.;
- №839 від 21.11.2017 року на суму 136 390,16 грн.;
- №2328 від 27.12.2017 року на суму 377 584,24 грн.
В той дже час, позивач зазначає, що сума податку на додану вартість (ПДВ) відповідно до Протоколу погодження договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за Договором становить 85 982,00 грн.
На момент проведення публічних закупівель, а саме 23.10.2017 року разом з усіма необхідними документами, відповідач надав свідоцтво №200078437 про реєстрацію платника податку на додану вартість, чим підтвердив свій статус платника ПДВ. Даний факт підтверджується наявною інформацією на Моніторинговому порталі публічних закупівель.
Однак, під час реєстрації податкових накладних та проведення розрахункових касових операцій було встановлено факт відсутності у відповідача свідоцтва платника податку на додану вартість. За даними сайту Державної фіскальної служби України 26.07.2017 року рішенням контролюючого органу відповідачу анульовано свідоцтво платника ПДВ.
У зв'язку з чим, позивач стверджує, що при укладенні спірного Договору відповідачем було введено позивача в оману в частині включення до вартості Договору сум ПДВ, які фактично сплачені безпідставно.
В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним Договору в частині включення до вартості робіт сум ПДВ позивач посилається на норму ст. 230 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
В обґрунтування вимоги про зобов'язання відповідача повернути сплачені в ціні робіт суми ПДВ 85 982,00 грн. як безпідставно сплачені, позивач посилається на ст. 1212 Господарського кодексу України та п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України».
В позові позивач просить визнати недійсним п.3.1 Договору підряду № 17/Б-П6-П від 31.10.2017 року про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ - 85 982, 00 грн. та загальної ціни Договору з врахуванням суми ПДВ - 515 892,00 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Богдан» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 85 982,00 грн. безпідставно сплачених сум ПДВ.
Відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив що підрядні роботи за Договором виконані належним чином та оплачені позивачем в повному обсязі згідно домовленостей сторін та складених первинних документів. Татким чином, сторонами повністю виконані взяті на себе зобов'язання за спірним Договором.
Щодо посислань позивача на обман під час укладення Договору в частині включення до ціни Договору сум ПДВ, в той час, як відповідачем (Підрядником) замовчано про факт анулювання свідоцтва платника ПДВ 26.07.2017 за самостійним рішенням контролюючого органу, тобто надано недостовірну інформацію, відповідач наголосив, що відповідні обставини не впливають на обсяг прав та обов'язків позивача щодо ціни Договору, яку погоджено сторонами за вільним волевиявленням, питання щодо сплати ПДВ в першу чергу стосується оподаткування.
Відповідно до п. 14.1.178 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Крім того, спірні правовідносини регулюються відповідно до порядку та правил визначення вартості будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, формуванні договірної ціни та проведенні розрахунків, які врегульовані наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013».
Відповідно до пунктів 5.8.16, 5.8.17 вищенаведеного Наказу до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (пункт 6.1.5.6 Наказу).
Таким чином, на стадії складання зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків.
При цьому, у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов'язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%.
Кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг). З цієї точки зору, перевищення вказаної вартості внаслідок розширення переліку встановлених складових витрат, застосування інших розцінок, коефіцієнтів, норм витрат, тощо, без збільшення складу та обсягів запланованих робіт або погіршення їх якості і є, за своїм змістом, завищенням вартості робіт.
Відповідач також зазначив, що сторонами під час укладення спірного Договору погоджено всі його істотні умови, а сааме, ціну договору, включаючи податок на додану вартість, яка сторонами не зменшувалась, відповідач як підрядник виконав покладені на нього Договором зобов'язання, а позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником роботи з капітального ремонту у будинку за адресою: вул. Празька, 6 у Дніпровському районі м. Києва, без зауважень щодо їх якості та кількості, розрахувався за них у повному обсязі, за визначеною в Договорі та Проектно-кошторисній документації ціною, що підтверджується наявним у матеріалах справи документами.
Кошти, які позивач заявляє до стягнення у вигляді податку на додану вартість у розмірі 85 982 грн. отримані відповідачем за умовами Договору, який сторонами виконаний у повному обсязі, відтак, такі кошти набуто за наявності правової підстави.
При цьому, кошти перераховані саме на виконання зобов'язань за Договором, отже, такі кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. Правовідносини сторін у цьому разі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Також відповідач зазначив, що він є сумлінним платником податків, Договір підряду в даному випадку укладався внаслідок проведення публічних закупівель. Вся інформація щодо ТОВ «БК «Богдан» перевірялась позивачем до укладення Договору підряду та під час його виконання відповідачем. При цьому, станом на дату подання даного відзиву відповідач також має свідоцтво платника податку на додану вартість.
Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може існувати без умов щодо ціни вартості товару. Відповідно до ст. 180 ГК України, без погодження сторонами ціни договору такий договір є неукладений. Оскільки, пункт договору в частині включення в оплату податку на додану вартість містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним в цій частині. З таких самих підстав відсутні правові підстави як для визнання недійсним п. 3.1 Договору підряду, так і стягнення з відповідача 85 982 грн.
Дослідивши надані сторонами обґрунтування та заперечення позовних вимог, враховуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 Цивільного кодексу України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
За твердженням позивач, обман відповідача при укладенні спірного правочину виражений у пасивній формі (замовчування обставин) та полягає у безпідставному включенні до вартості робіт, проведених відповідачем, суми ПДВ за ставкою 20%.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Крім того, у відповідності до умов п. 4.1 Договору підряду розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт та акта приймання виконаних робіт.
У відповідності до п. 5.1 Договору підряду здача-приймання виконаних робіт по об'єкту оформлюється актом приймання виконаних робіт.
В силу статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
В даному випадку у даній справі позивачем було підписано акти приймання-передачі виконаних робіт та не було подано відповідачу жодних заперечень щодо ціни та предмету Договору підряду, що свідчить про погодження позивачем з умовами Договору підряду, в тому числі в частині визначення ціни Договору.
Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на викладене, підписавши спірний Договір підряду сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05.07.2013 прийнято національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», яким встановлені правила та порядок визначення вартості будівництва, формування договірної ціни та проведення розрахунків.
За змістом пункту 4.9. зазначених Правил вартість будівництва визначається зокрема на стадії проектування - в складі інвесторської кошторисної документації,
Пунктами 5.8.16, 5.8.17 зазначених Правил визначено, що до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.
Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (пункт 6.1.5.6 Правил).
Таким чином, на стадії складання зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому, у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов'язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%, кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг).
Відповідно до частини 2 статті 845 Цивільного кодексу України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
Таким чином, зменшення вартості витрат за умови забезпечення належної якості робіт в розумінні наведеної норми Цивільного кодексу України визначається як ощадливість підрядника та є правомірними діями.
В матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання відповідачем умов спірного Договору, зокрема, доказів погіршення якості обумовлених видів робіт. В спірному Договорі сторони погодили всі його істотні умови, в т.ч. ціну договору, яка сторонами не зменшувалась, позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником підрядні роботи без зауважень щодо їх якості та неналежного виконання і провів їх оплату за обумовленою в договорі ціною.
Частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суду необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними, саме на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Сам по собі факт нездійснення, ненарахування до сплати чи несплати підприємством до відповідного бюджету сум ПДВ за спірним Договором після його підписання (в процесі виконання підрядних робіт) та після отримання грошових коштів не свідчить про наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними (у тому числі в частині), на момент їх вчинення. Питання, пов'язані з податковими правовідносинами, що виникли між підприємством та державою в особі фіскальних органів, не входять до кола обставин, які підлягають дослідженню у даній господарській справі, оскільки регулюють інші правовідносини.
В межах обставин господарських відносин сторін, які підлягають дослідженню в матеріалах справи, позивачем не доведено як включення у вартість робіт сум ПДВ (тобто фактично визначення ціни в більшому розмірі) вплинуло на волю позивача укласти спірні правочини і в чому полягав протиправний умисел відповідача.
Тобто позивачем не доведено і за наслідками розгляду спору не встановлено, що обставини включення ПДВ в ціну Договору мають істотне значення у взаємовідносинах сторін за Договором, як того вимагає ст. 230 Цивільного кодексу України. Також, позивачем не обґрунтовано обставин, наведених в ст.203 Цивільного кодексу України, а саме якій нормі законодавства суперечить спірна частина Договору.
Аналогічної праововї позиції також дотримується Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 19.06.2018 року у справі № 918/769/17 та Постанові від 12.03.2018 року у справі № 910/22319/16.
З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання недійсним п.3.1 Договору підряду № 17/Б-П6-П від 31.10.2017 року про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ - 85 982, 00 грн. та загальної ціни Договору з врахуванням суми ПДВ - 515 892,00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Богдан» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 85 982,00 грн. безпідставно сплачених сум ПДВ, суд зазначає, що за приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За загальним правилом, викладеним в ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на встановлені судом обставини щодо правомірності Договору підряду, який в повному обсязі і належним чином виконаний сторонам як в частині підрядних робіт, так і їх оплати, відсутні підстави вважати спірні суми ПДВ безпідставно сплаченими та такими, що підлягають поверненню.
Крім того, позовні вимоги у відповідні частині позивачем не обґрунтовані, оскільки ст. 1212 Цивільного кодексу України визначає підстави для повернення безпідставно отриманого майна, в тому числі і грошових коштів, в той час, як між сторонами відповідна правова підстава існує і є чинною (Договір підряду).
Таким чином, за насліками розгляду спору судом не встановлено достатніх підстав для визнання недійсним п.3.1 Договору підряду № 17/Б-П6-П від 31.10.2017 року про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ - 85 982, 00 грн. та загальної ціни Договору з врахуванням суми ПДВ - 515 892,00 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Богдан» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 85 982,00 грн. безпідставно сплачених сум ПДВ.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідачем не заявлено до відшкодування судових витрат, тому відповідне питання не розглядається.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позову Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Богдан» прo визнання недійсним договору підряду та стягнення 85 982,00 грн. відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик