вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" січня 2019 р. м. Київ Справа № 901/2027/13
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши скаргу № 1342/18 від 22.11.2018 Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на дії державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД»,
м. Одеса
до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Київ
про стягнення
за участю представників сторін:
від позивача: Булгаров О.О., представник за довіреністю;
від відповідача (скаржник): Поник В.В., представник за довіреністю;
від ВДВС: не з'явився.
встановив:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2013 у справі № 901/2027/13 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 604 992,00 грн. основного боргу, 2 928,84 грн. 3 % річних за договором поставки № 647 від 20.06.2012, 128 412,00 грн. основного боргу, 2 068,66 грн. 3% річних за договором поставки № 433 від 11.05.2012 та 14 768,03 грн. судового збору; в задоволенні позову в частині стягнення 7 322,11 грн. пені за договором поставки № 647 від 20.06.2012 та стягнення 5 171,66 грн. пені за договором поставки № 433 від 11.05.2012 відмовлено.
12.08.2013 видано наказ на примусове виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2013 у справі № 901/2027/13.
23.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» надійшла скарга на дії державного виконавця та посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у виконавчому провадженні № 39610222.
У своїй скарзі, скаржник просить суд визнати неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Вакуленка Р.А. щодо винесення постанови від 24.10.2018 про передачу виконавчого провадження № 39610222 та дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової І.Г. щодо винесення постанови від 25.10.2018 про прийняття виконавчого провадження № 39610222, зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області скасувати відповідні постанови.
Частиною 1 ст. 342 ГПК України, передбачено, що скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2018 скаргу Акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2018.
Через канцелярію суду від ТОВ «Марко ЛТД» надійшло клопотання (вх. № 34136/18 від 10.12.208) про відкладення розгляду скарги.
Ухвалою суду від 12.12.2018 розгляд скарги був відкладений на 09.01.2019.
Ухвалою суду від 20.12.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Так, під час розгляду скарги, представник скаржника підтримав доводи наведені у скарзі та просив суд задовольнити її.
Представником ТОВ «Марко ЛТД», наданий відзив на скаргу на дії державного виконавця (вх. № 34165/18 від 10.12.2018), в якому останній заперечує проти її задоволення. Так, у своєму відзиві ТОВ «Марко ЛТД» вказує на те, що Головне територіальне управління юстиції Херсонській області дотримано вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до ч. 1 ст. 24 названого Закону передбачено, що виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням майна. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на території Херсонської області має нерухоме та інше майно у с. Стрілкове Генічеського району, проте, як саме товариство знаходиться у місті Києві. До того ж, відповідно до поданого відзиву стягувач, посилаючись на ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, зауважив, що всі дії боржника спрямовані на уникнення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а тому просив визнати факт зловживання правами у даній справі щодо оскарження дій державного виконавця та, відповідно, стягнути в дохід Державного бюджету штраф з представника ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» за зловживання процесуальними правами у вигляді подання безпідставної скарги на дії державного виконавця, яка має явно штучний характер.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: зокрема зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм, суд дійшов висновку, що наведені стягувачем аргументи стосовно дій позивача не свідчать про зловживанням ним процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України, а тому відсутні правові підстави для задоволення відповідного клопотання стягувача про визнання зловживанням процесуальними правами та стягнення з представника боржника штрафу.
Представник органу ДВС в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечення на скаргу яка розглядається, до суду не надіслав. Відділ ДВС належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить наявні в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення відділу ДВС поштового відправлення та прийняття останнім телефонограми.
Враховуючи те, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України), господарський суд вважає, що неявка представника органу ДВС в судові засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши і перевіривши подані в підтвердження обґрунтування скарги докази, заслухавши пояснення стягувача та боржника, судом встановлено.
Скаржник (АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») звернувся до господарського суду Київської області зі скаргою на дії начальника та старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у справі № 901/2027/13.
Предметом скарги є оскарження дій начальника та старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо вчинення дій з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 у справі № 901/2027/13.
Згідно з ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З аналізу вказаної норми випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, вчинені ними під час, у зв'язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Приписами ст. 1, ч. 1 ст. 24, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон України "Про виконавче провадження") унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 4 Розділу І, пп. 1, 4 Розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5) (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень) передбачено, що виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, здійснюється відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
За заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають, зокрема, виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.
Поряд з тим, пунктом 1 Розділу V Інструкція з організації примусового виконання рішень передбачено, що питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу).
Державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження постанови, зазначеної у абзаці третьому цього пункту, винести постанову про передачу виконавчого документа та направити виконавчий документ до відповідного органу державної виконавчої служби.
Так, з наданих сторонами виконавчого провадження документів слідує, що 23.10.2018 ТОВ «Марко ЛТД» звернулось із заявою № 901/2027/13 до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Херсонській області про відновлення виконавчого провадження № 39610222.
24.10.2018 ТОВ «Марко ЛТД» звернулось із заявою № 901/2027/13 до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Херсонській області про направлення виконавчого провадження № 39610222 за місцезнаходженням боржника.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Вакуленко Р.А. від 24.10.2018, виконавче провадження № 39610222 передано відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіповою Іриною Геннадіївною від 25.10.2018, прийнято виконавче провадження № 39610222.
Водночас, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової І. Г., виконавчий документ, наказ №901/2027/13 від 12.08.2013 передано Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Вказана постанова мотивована тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» знаходиться за адресою: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26, офіс 505.
Таким чином, зі змісту вищенаведених постанов слідує, що начальником відділу та старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, у відповідності до пункту 1 Розділу V Інструкція з організації примусового виконання, вчинено виконавчі дії щодо передачі виконавчого документа іншому органу виконавчої служби.
Водночас, сама по собі постанова старшого державного виконавця Осіпової І.Г. про прийняття виконавчого провадження, як і назви відповідно винесених начальником відділу та старшим державним виконавцем постанов «про передачу виконавчого провадження, про прийняття виконавчого провадження», не свідчать про порушення відповідними особами ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавце провадження» та п. 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки за результатами відповідно вчинених виконавих дій до іншого органу виконавчої служби було передано саме виконавчий документ, а не виконавче провадження, у той час як положеннями п. 5 розділу V Інструкції унормовано порядок передачі виконавчого провадження від одного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби.
Вказаним вище спростовуються посилання скаржника стосовно передачі начальником відділу старшому виконавцю невідновленого виконавчого провадження.
Відповідно до абз. 2 п. 6 розділу V «Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень» Інструкції, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 7 розділу V «Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень» Інструкції, передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюється у випадку, визначеному, абз. 2 п. 6 цього розділу, зокрема, за рішенням державного виконавця, на виконані у якого перебуває виконавче провадження.
За таких обставин, оскільки законом стягувачу надано право альтернативного вибору місця вчинення виконавчих дій, у той час як ані положеннями Закону України «Про виконавче провадження», ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено можливості відновлення виконавчого проваджень, які перебували на виконанні в органі ДВС на окупованій території, поза порядком, визначеним для виконання рішення суду, суд дійшов висновку про необгрунтованість доводів скаржника стосовно відсутності у посадових осіб вказаного виконавчого органу повноважень на винесення відповідних постанов з передачі та прийняття виконавчого документу.
Доводи скаржника щодо порушення начальником відділу передбачених строків для винесення постанови визнаються судом неспроможними, позаяк постанову про передачу виконавчого провадження начальником відділу винесено 24.10.2018 - в день надходження заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження.
Пунктом 4 розділу XV Інструкції передбачено строки для винесення постанови про відновлення виконавчого провадження, попри те як строків винесення інших постанов, як-то постанови про передачу виконавчого провадження, вказані положення Інструкції не містить.
Решта ж посилань скаржника стосовно передачі начальником відділу старшому виконавцю самостійно, без письмового доручення, виконавчого провадження оцінюються судом критично, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено вимоги стосовно винесення начальником відділу постанов, у тому числі про передачу виконавчого документу/провадження, виключно за письмовим дорученням.
За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, розглянувши скаргу № 1342/18 від 22.11.2018 Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на дії державного виконавця та посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у виконавчому провадженні № 39610222 щодо винесення постанов від 24.10.2018 та 25.10.2018, встановивши, що державним виконавцем повною мірою вживаються заходи щодо належного дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», а скаржником не доведено належними та допустимими доказами протиправність дій посадових осіб відділу ДВС, господарський суд приходить до висновку щодо відмови Акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в задоволенні скарги на дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та ст. ст. 1-3, 18, 129, 339 - 345 ГПК України, господарський суд, -
постановив:
В задоволенні скарги № 1342/18 від 22.11.2018 Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на дії державного виконавця та посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Дата підписання повного тексту ухвали - 31.01.2019.
Суддя О.О. Христенко