вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2179/15
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 29.01.2019 року (вх.№24/19 від 29.01.2019 року) про вжиття заходів забезпечення позову (скарги) шляхом зупинення передачі на реалізацію майна, зупинення реалізації майна у виконавчому провадження ВП№57438374 та заборони Державному підприємству «СЕТАМ» проводити 11.02.2019 року електронні торги у виконавчому провадження ВП№57438374
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 29.01.2019 року на дії
приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. з виконання наказу Господарського суду Київської області №911/2179/15 від 19.07.2018 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар», м. Київ
про стягнення 7773192,50 грн. та витребування майна
без виклику учасників справи
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2015 року у справі №911/2179/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Квазар» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1б, офіс 4, код 16299604) на користь Публічного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код 14314038) 15355726,60 грн. заборгованості, 7685235,19 грн. інфляційних втрат, 962589,25 грн., 3% річних та 73080,00 грн. судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 року у справі №911/2179/15 судом 19.07.2018 року видано відповідний наказ.
До Господарського суду Київської області звернувся боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Піллар» зі скаргою б/н від 29.01.2019 року (вх. №11/18 від 29.01.2019 року) на рішення та дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича у виконавчому провадженні ВП№57438374 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.07.2018 року у справі №911/2179/15, відповідно до якої, скаржник просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича щодо оцінки майна, визначення ринкової вартості майна, передачі ДП «СЕТАМ» майна, що належить боржнику, а також визнання неправомірною постанови приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича від 14.01.2019 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП№57438374.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Одночасно із скаргою б/н від 29.01.2019 року (вх. №11/18 від 29.01.2019 року) на дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, яка полягає в оскарженні дій приватного виконавця щодо визначення вартості (оцінки) арештованого майна, боржником подано заявою б/н від 29.01.2019 року (вх.№24/19 від 29.01.2018 року) про вжиття заходів забезпечення позову (скарги) в порядку ст.ст.136,137,139 Господарського процесуального кодексу України. У поданій заяві боржник просить вжити заходи до забезпечення позову та зупинити передачу на реалізацію та реалізацію майна, що належить боржнику у виконавчому провадження ВП№57438374, заборонити Державному підприємству «СЕТАМ» проводити 11.02.2019 року електронні торги у виконавчому провадженні ВП№57438374.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такої заяви з наступних підстав.
Главою 10 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, статтями 136-146) визначено підстави, заходи вжиття та скасування забезпечення позову. Виходячи із аналізу зазначених норм, застосування даних статей можливе лише до подання позовної заяви, одночасно з пред'явленням позову та після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів, якими забезпечується позов, який є вичерпним та які застосовуються як гарантія задоволення законних вимог позивача до прийняття судового рішення.
Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об єднаннями на всій території України.
У даній справі №911/2179/15 судом 29.07.2015 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог. На виконання зазначеного рішення, яке набрало законної сили, господарським судом 19.07.2018 року видано відповідний наказ.
Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається із заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, боржник просить вжити заходів до забезпечення позову та зупинити передачу на реалізацію та реалізацію арештованого майна, відповідно до ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 ст. 6 Конвенції передбачає» усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повноважень суду вживати заходи забезпечення позову в межах розгляду скарги на дії приватного виконавця.
(Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року у справі №5015/3902/12).
Крім того, як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Оскільки в Господарському процесуальному кодексі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 136-146 ГПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії приватного виконавця шляхом зупинення реалізації майна, суд вважає неможливим вихід за межі своїх процесуальних повноважень.
Враховуючи викладене, та той факт, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено вжиття заходів забезпечення скарги на дії приватного виконавця, поданої в порядку ст.ст. 339-341 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 29.01.2019 року про вжиття заходів забезпечення позову (скарги) шляхом зупинення передачі на реалізацію та реалізації майна боржника у виконавчому провадження ВП№57438374 та заборони Державному підприємству «СЕТАМ» проводити 11.02.2019 року електронні торги у виконавчому провадженні ВП№57438374.
За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 29.01.2019 року про вжиття заходів забезпечення позову (скарги) шляхом зупинення передачі на реалізацію та реалізації майна у виконавчому провадження ВП№57438374 та заборони Державному підприємству «СЕТАМ» проводити 11.02.2019 року електронні торги у виконавчому провадженні ВП№57438374 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 29.01.2019 року (вх.№24/19 від 29.01.2019 року) про вжиття заходів забезпечення позову (скарги) шляхом зупинення передачі на реалізацію та реалізації майна боржника у виконавчому провадженні ВП№57438374 та заборони Державному підприємству «СЕТАМ» проводити 11.02.2019 року електронні торги у виконавчому провадження ВП№57438374 повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання апеляційної скарги з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць