ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2019Справа № 910/11641/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В, розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест»
до 1) Фізичної особи-підприємця Клименко Олега Анатолійовича
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Інтерсервіс»
про стягнення 134 635,92 грн.
Представники:
від позивача: Шаповал О.В.;
від відповідача-1: Починок В.В.;
від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Клименко Олега Анатолійовича (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтерсервіс" (далі-відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача грошових коштів в якості компенсації витрат за договором оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017 в розмірі 134 635, 92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" та Фізичною особою-підприємцем Клименко Олегом Анатолійовичем було укладено договір оренди техніки з екіпажем № 01-05/17, відповідно до якого експлуатація, утримання та обслуговування технічних засобів здійснюється персоналом відповідача-1 та за його рахунок. Проте, як зазначає позивач, орендодавець (відповідач-1) не дотримався усіх умов договору, а саме експлуатація транспортних засобів здійснювалася за рахунок позивача та останнім понесені витрати у розмірі 5879 літрів дизельного пального та 38 літрів мастила, що в грошовому еквіваленті становить 134 635, 92 грн. В свою чергу, позивачем 02.05.2017 було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтерсервіс" договір поруки № 02/05-17, за яким відповідач-2 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017 та нести солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 134 635, 92 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази надіслання на юридичну адресу відповідача-1 (АДРЕСА_1) копії позовної заяви з додатками.
18.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, здійснюється розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.10.2018.
11.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача-1 подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 у справі 904/2452/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" до Фізичної особи-підприємця Клименко Олега Анатолійовича про визнання недійсним договору оренди техніки з екіпажем №01-05/17 від 01.05.2017 в частині п. 1.1 договору.
У судовому засіданні 11.10.2018 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 15.11.2018.
22.10.2018 представник відповідача-1 через відділ автоматизованого документообігу суду подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що фактичної передачі транспортних засобів, зазначених в п. 1.1 договору, технічної документації, ключів тощо за актами приймання-передачі не відбувалося, а тому, на думку відповідача, останній не є укладеним.
12.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження, в яких позивач зазначає, що предметом позовних вимог у справі №904/2542/18 є визнання договору оренди недійсним в частині передання певної кількості майна, а не спір щодо наявності факту укладення та виконання договору оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017, а тому справа №904/2542/18 не є взаємопов'язаною з даною справою.
15.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу від Фізичної особи-підприємця Клименко Олега Анатолійовича надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач-1 просить витребувати у Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» належним чином засвідчені копії договорів підряду №2017/д/УКС/495 від 21.03.2017 та №2017/д/УКС/1009 від 12.07.2017 з усіма додатками, укладених між ТОВ «Компанія Транс-Інвест» та ПАТ «Південний ГЗК»; письмове підтвердження того, чи включена вартість паливно-мастильних матеріалів в погоджені показники кошторисної вартості підрядних робіт за договорами підряду №2017/д/УКС/495 від 21.03.2017 та №2017/д/УКС/1009 від 12.07.2017, укладених між ТОВ «Компанія Транс-Інвест» та ПАТ «Південний ГЗК».
У судовому засіданні 15.11.2018 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 13.12.2018.
23.11.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що не складення сторонами акту приймання-передачі техніки в оренду не може свідчити про невиконання умов договору оренди, оскільки своїми конклюдентними діями ТОВ «Компанія Транс-Інвест» та ФОП Клименко О.А. підтвердили наявність у них правовідносин саме за договором оренди.
29.11.2018 представник позивача подав до Господарського суду міста Києва заперечення на клопотання про витребування доказів, в яких позивач зазначає, що клопотання про витребування доказів подане відповідачем-1 з пропущенням строку та без обґрунтування поважності причин його пропуску, а також те, що відповідачем-1 не доведено об'єктивну неможливість самостійного отримати перелічені у клопотанні докази, при цьому, на думку позивача, запитувана інформація не відноситься до предмету позову.
У судовому засіданні 13.12.2018 розглянувши клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, суд зазначив про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/11641/18, визнав подане клопотання необґрунтованим та відмовив у його задоволенні, оскільки у даному випадку суд не вбачає неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі.
Крім того, розглянувши подане відповідачем-1 клопотання про витребування додаткових доказів, суд з урахуванням предмету та підстав позову у даній справі, відмовив у його задоволенні, оскільки не вбачав які обставини можуть підтвердити ці докази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/11641/18 призначено на 24.01.2019.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Суд відзначає, що відповідач-2 повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем-2 не подано, у судове засідання представників не направлено.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 24.09.2018, від 11.10.2018, від 15.11.2018 та від 13.12.2018 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, буд. 14, кімната 16.
Суд відзначає, що з матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що 01.10.2018 представником відповідача-2 отримано ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 про відкриття провадження у справі у справі № 910/11641/18, 19.10.2018 отримано ухвалу суду від 11.10.2018 про виклик у судове засідання призначене на 15.11.2018 та 23.11.2018 представником відповідача-2 отримано ухвалу суду від 15.11.2018 про виклик у судове засідання призначене на 13.12.2018.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Проте, конверт з ухвалою суду від 13.12.2018 повернувся до суду з відміткою: «за даною адресою не розшукано».
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-2 мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою суду від 13.12.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача-2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 13.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва
01.05.2017 між Фізичною особою-підприємцем Клименко Олегом Анатолійовичем (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» (далі - орендар) укладено договір оренди техніки з екіпажем № 01-05/17, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування (оренду) наступні транспортні засоби з екіпажем, а саме: ТАТRA державний номер НОМЕР_1; ТАТRA державний номер НОМЕР_2; ТАТRA Т 815 державний номер НОМЕР_3; ТАТRA 815 державний номер НОМЕР_4; КРАЗ 6510 державний номер НОМЕР_5; КАМАЗ 35511 НОМЕР_15; Трактор Т-130 МГ-1 бульдозер, НОМЕР_18; КРАЗ автокран, державний номер НОМЕР_6; АТЛАС, екскаватор; ТАТRA державний номер НОМЕР_7; ТАТRA державний номер НОМЕР_8; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_9; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_10; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_11; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_12; АВТОСАМОСКИД НОВО державний номер НОМЕР_13; АВТОСАМОСКИД ФОТОН державний номер НОМЕР_16; АВТОСАМОСКИД МЗКТ державний номер НОМЕР_14; АВТОСАМОСКИД ХАНИЯ державний номер НОМЕР_17; АВТОКРАН КРАЯН державний номер НОМЕР_6.
Відповідно до п. 1.2. договору, експлуатація, утримання і обслуговування технічних засобів, зазначених у п. 1.1. договору відповідно до їх цільового призначення, стандартів та технічних нормативів здійснюється персоналом (працівниками) орендодавця на його ризик і за його рахунок.
Орендоване майно, зазначене у п. 1.1. договору, передається в оренду для його використання орендарем за цільовим призначенням у його господарській діяльності на об'єктах, які визначаються орендарем на його розсуд протягом дії договору (п. 1.3. договору).
Згідно п. 2.1. договору, орендоване майно, зазначене у п. 1.1. договору є переданим орендодавцем і прийнятим орендарем в оренду за наявності акту приймання-передачі, підписаного у двох примірниках уповноваженими представниками сторін, який є невід'ємною частиною даного договору. Стан орендованого майна зазначається у вказаному акті.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що орендар протягом 10 днів після спливу строку дії цього договору, його дострокового розірвання, припинення, повертає, а орендодавець приймає майно, визначене у пункті 1.1. цього договору, у стані з урахуванням нормального зносу на підставі акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками обох сторін.
Обов'язок зі складання акту приймання-передачі майна покладається на сторону, що здійснює передачу майна (п. 2.6. договору).
Відповідно до п. 4.2.2. п. 4.2. договору, орендодавець зобов'язаний забезпечити на свій ризик і за свій рахунок експлуатацію і обслуговування орендованого майна кваліфікованим персоналом (найманими працівниками) орендодавця, яким створити належні умови праці відповідно до актів чинного законодавства у сфері трудових відносин та охорони праці. Нести перед орендарем відповідальність за дотримання вказаними працівниками трудової та технологічної дисципліни, графіків змінності, вимог у сфері санітарії, охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, безпеки руху, а також локальних нормативних актів за місцем використання орендованого майна у сфері пропускного та внутрішньооб'єктового режиму, ввезення/вивезення, внесення/винесення та переміщення матеріальних цінностей. Відшкодувати орендареві або іншим особам шкоду, завдану порушенням вказаних вимог з вини орендодавця або його працівників. Нещасні випадки або профзахворювання які мали місце із персоналом (працівниками) орендодавця, задіяними у виконанні даного договору, обліковуються і розслідуються орендодавцем згідно з чинним законодавством.
Цей договір діє з моменту його підписання сторонами по 31.12.2017, а у частині взаєморозрахунків - до повного виконання. Зазначений строк може бути продовжений виключно за угодою сторін (п. 6.1. договору).
Додаток № 1 від 01.05.2017 до договору оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017 сторони погодили перелік видів порушень та матеріальної відповідальності орендаря та орендодавця.
02.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Інтерсервіс» (далі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» (далі - кредитор) укладено договір поруки № 02/05-17, відповідно до якого за договором поруки поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Фізичною особою-підприємцем Клименко Олегом Анатолійовичем (далі - боржник) його зобов'язань перед кредитором за договором оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 в частковому обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Сторони домовились, що даною порукою зобов'язання боржника, що виникнуть з договору оренди, забезпечуються лише частково, в межах суми, яка становить 2 000, 00 грн. (п. 1.2. договору).
Згідно п. 2.1. договору, поручитель зобов'язаний при пред'явленні вимоги кредитора про виконання зобов'язання, сплатити зазначену у вимозі суму грошових коштів протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги кредитора. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково.
Строк дії даного договору визначений моментом повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 6.2. договору).
Як зазначає позивач, в період з серпня місяця по вересень місяць 2017 року включно, відповідачем було надано в оренду, а позивачем прийнято транспортні засоби з екіпажем у кількості 6 одиниць, а саме АВТОСАМОСКИД ХОВО державний номер НОМЕР_13; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_11; Водовоз Камаз державний номер НОМЕР_19; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_12; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_9; Бульдозер Т-130 державний номер НОМЕР_18.
Також позивач зазначає, що відповідач-1 неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, оскільки експлуатація транспортних засобів здійснювалася за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест», у зв'язку з чим позивач поніс витрати у розмірі 5879 літрів дизельного пального та 38 літрів мастила, що в грошовому еквіваленті становить 134 635, 92 грн., на підтвердження чого позивач надає подорожні листи № 22281 від 01.08.2017, № 24329 від 09.08.2017, № 24248 від 10.08.2017, № 1390 від 11.08.2017, № 1828 від 14.08.2017, № 1812 від 15.08.2017, № 23008 від 03.08.2017, № 23075 від 04.08.2017, № 24362 від 07.08.2017, № 2209 від 15.08.2017, № 21252 від 03.08.2017, № 25464 від 17.08.2017, № 25465 від 18.08.2017, № 25498 від 21.08.2017, № 25448 від 22.08.2017, № 25434 від 23.08.2017, 25004 від 27.08.2017, № 25016 від 28.08.2017, № 25036 від 29.08.2017, № 25050 від 30.08.2017, № 25460 від 18.08.2017, № 25479 від 19.08.2017, № 25496 від 21.08.2017, № 25450 від 22.08.2017, № 25431 від 23.08.2017, № 25011 від 27.08.2017, 25058 від 31.08.2017, № 25257 від 16.08.2017, № 25255 від 17.08.2017, № 25253 від 18.08.2017, № 25791 від 21.08.2017, № 25753 від 22.08.2017, № 25828 від 23.08.2017, № 26159 від 27.08.2017, № 26167 від 28.08.2017, № 26718 від 29.08.2017, № 26736 від 30.08.2017, № 25486 від 19.08.2017, № 25191 від 21.08.2017, № 25453 від 22.08.2017, № 25436 від 23.08.2017, № 25007 від 27.08.2017, № 25443 від 28.08.2017, № 25027 від 29.08.2017, № 25043 від 30.08.2017, № 25061 від 31.08.2017, № 25075 від 04.09.2017, № 25073 від 05.09.2017, № 25085 від 06.09.2017, № 25089 від 07.09.2017, № 25093 від 08.09.2017, № 25005 від 01.09.2017, № 25070 від 04.09.2017, № 25076 від 05.09.2017, № 25082 від 06.09.2017, № 25092 від 07.09.2017, № 27413 від 03.09.2017, № 1148 від 04.09.2017, № 27083 від 08.09.2017, № 28453 від 12.09.2017, № 28497 від 13.09.2017, № 28721 від 14.09.2017, № 25064 від 01.09.2017, № 25068 від 04.09.2017, № 25079 від 05.09.2017, № 25083 від 06.09.2017, № 25088 від 07.09.2017, № 25096 від 08.09.2017, № 28002 від 11.09.2017, № 28004 від 12.09.2017, № 2810 від 13.09.2017, № 28015 від 14.09.2017, № 28018 від 15.09.2017, № 28901 від 19.09.2017, № 29563 від 21.09.2017, № 29966 від 27.09.2017, № 29995 від 28.09.2017, № 25101 від 18.09.2017, № 25106 від 19.09.2017, № 25109 від 20.09.2017, № 25112 від 21.09.2017, № 25121 від 22.09.2017, № 29456 від 25.09.2017, № 29809 від 26.09.2017, № 29813 від 27.09.2017, № 29818 від 28.09.2017, № 30730 від 29.09.2017, а також акти виконаних робіт № 1508/3 від 15.08.2017, № 1508/5 від 15.08.2017, № 1508/3 від 15.08.2017, № 3108/6 від 31.08.2017, № 3108/7 від 31.08.2017, № 3108/10 від 31.08.2017, № 3108/11 від 31.08.2017, № 3108/12 від 31.08.2017, № 3108/13 від 31.08.2017, № 3108/14 від 31.08.2017, № 3108/15 від 31.08.2017, № 1509/5 від 15.09.2017, № 1509/6 від 15.09.2017, № 1509/9 від 15.09.2017, № 1509/10 від 15.09.2017, № 3009/5 від 30.09.2017, № 3009/7 від 30.09.2017, відповідні акти підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Так, позивачем на адресу відповідача-1 направлялись претензії від 20.06.2018 та 23.07.2018, в яких позивач просив відповідача-1 компенсувати витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» на експлуатацію отриманих від відповідача-1 в оренду транспортних засобів у розмірі 134 635, 92 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та копіями фіскальних чеків № 7206 від 25.06.2018 та від 24.07.2018.
Листом від 27.07.2017 № 27/7-18 відповідач-1 надав відповідь на вищезазначені претензії позивача, в якому зазначив, що договір оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017 після його підписання сторонами не виконувався, акт приймання-передачі техніки не складався, фактичної передачі техніки в оренду не відбулося, а тому вказаний договір є нечинним. Крім того, відповідач-1 повідомив, що за усною домовленістю протягом серпня місяця по вересень місяць 2017 року включно відповідачем-1 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» надавалися послуги вантажної, вантажопідйомної, автотранспортної та самохідної техніки - автокранів, автосамоскидів, бульдозерів, екскаваторів, водовозу, з виконання робіт на об'єктах ПАТ «ПівдГЗК», ПрАТ «ПівнГЗК», та ПрАТ «ІнГЗК» на підставі договорів підряду укладених між цими підприємствами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест». Ці послуги були прийняті позивачем без заперечень та зауважень за двосторонніми актами, в яких визначені вид послуги, одиниця виміру, ціна та вартість. Крім того, відповідач-1 зазначив, що дані послуги з виконання робіт за домовленістю сторін забезпечувалися паливно-мастильними матеріалами замовника і їх вартість не включалася до вартості наданих відповідачем-1 послуг.
Листом від 22.08.2018 позивач надав відповідь на вищезазначений лист відповідача-1, в якому позивач зазначив, що не складення сторонами акту приймання-передачі техніки в оренду не може свідчити про невиконання умов договору, оскільки своїми фактичними діями сторони підтвердили наявність у них правовідносин саме за цим договором.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач-1 не дотримався усіх умов договору, а саме експлуатація транспортних засобів здійснювалася за рахунок позивача та останнім понесені витрати у розмірі вартості дизельного пального та мастила, що становить 134 635, 92 грн., в свою чергу, враховуючи що зобов'язання відповідача-1 за договором оренди забезпечені порукою, за якою відповідач-2 несе солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів грошові кошти у розмірі 134 635, 92 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем Клименко Олегом Анатолійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» було укладено договір оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування (оренду) наступні транспортні засоби з екіпажем, а саме: ТАТRA державний номер НОМЕР_1; ТАТRA державний номер НОМЕР_2; ТАТRA Т 815 державний номер НОМЕР_3; ТАТRA 815 державний номер НОМЕР_4; КРАЗ 6510 державний номер НОМЕР_5; КАМАЗ 35511 НОМЕР_15; Трактор Т-130 МГ-1 бульдозер, НОМЕР_18; КРАЗ автокран, державний номер НОМЕР_6; АТЛАС, екскаватор; ТАТRA державний номер НОМЕР_7; ТАТRA державний номер НОМЕР_8; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_9; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_10; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_11; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_12; АВТОСАМОСКИД НОВО державний номер НОМЕР_13; АВТОСАМОСКИД ФОТОН державний номер НОМЕР_16; АВТОСАМОСКИД МЗКТ державний номер НОМЕР_14; АВТОСАМОСКИД ХАНИЯ державний номер НОМЕР_17; АВТОКРАН КРАЯН державний номер НОМЕР_6.
Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, 02.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Інтерсервіс» (далі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» (далі - кредитор) укладено договір поруки № 02/05-17, відповідно до якого за договором поруки поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Фізичною особою-підприємцем Клименко Олегом Анатолійовичем (далі - боржник) його зобов'язань перед кредитором за договором оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 в частковому обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.
Як зазначає позивач, в період з серпня місяця по вересень місяць 2017 року включно, відповідачем-1 було надано в оренду, а позивачем прийнято транспортні засоби з екіпажем у кількості 6 одиниць, а саме АВТОСАМОСКИД ХОВО державний номер НОМЕР_13; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_11; Водовоз Камаз державний номер НОМЕР_19; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_12; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_9; Бульдозер Т-130 державний номер НОМЕР_18.
Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вищевикладені позивачем обставини, тобто докази фактичної передачі зазначеної позивачем техніки в оренду за договором оренди техніки з екіпажем №01-05/17 від 01.05.2017, відповідний акт приймання-передачі відсутній.
Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Згідно п. 2.1. договору, орендоване майно, зазначене у п. 1.1. договору є переданим орендодавцем і прийнятим орендарем в оренду за наявності акту приймання-передачі, підписаного у двох примірниках уповноваженими представниками сторін, який є невід'ємною частиною даного договору. Стан орендованого майна зазначається у вказаному акті.
Обов'язок зі складання акту приймання-передачі майна покладається на сторону, що здійснює передачу майна (п. 2.6. договору).
Згідно ст. 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передачі техніки в оренду за актом приймання - передачі, як це передбачено п. 2.1 договору, відповідний акт між сторонами не складався, при цьому у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою передати майно, шляхом складання акту приймання-передачі, враховуючи що відповідно до тексту позовної заяви позивач використовував частину техніки.
При цьому, суд не приймає до уваги долучені позивачем до позовної заяви акти виконаних робіт № 1508/3 від 15.08.2017, № 1508/5 від 15.08.2017, № 1508/3 від 15.08.2017, № 3108/6 від 31.08.2017, № 3108/7 від 31.08.2017, № 3108/10 від 31.08.2017, № 3108/11 від 31.08.2017, № 3108/12 від 31.08.2017, № 3108/13 від 31.08.2017, № 3108/14 від 31.08.2017, № 3108/15 від 31.08.2017, № 1509/5 від 15.09.2017, № 1509/6 від 15.09.2017, № 1509/9 від 15.09.2017, № 1509/10 від 15.09.2017, № 3009/5 від 30.09.2017, № 3009/7 від 30.09.2017, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, оскільки останні підтверджують існування правовідносини між позивачем та відповідачем з надання послуг, але поза межами даного договору, враховуючи що дані акти не містять жодних посилань на договір оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017.
В свою чергу, позивач зазначає, що факт передачі техніки в оренду підтверджується претензією відповідача-1 від 14.02.2018 № 02-14/18.
Проте, дослідивши зміст вказаної претензії суд зазначає, що в останній відповідач-1 зазначає, що відповідно до договору оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017 та на підставі окремих замовлень позивача відповідачем-1 в період з серпня місяця по грудень місяць 2017 року були надані позивачу послуги спецтехніки на загальну суму 1 930 823, 00 грн., а не передано майно в оренду.
Крім того, суд зазначає, що враховуючи кількість техніки наведеної у п. 1.1. договору (20 одиниць), а також те, що у позовній заяві позивач вказує, що ним використовувалися транспортні засоби з екіпажем у кількості 6 одиниць (частина техніки), а саме АВТОСАМОСКИД ХОВО державний номер НОМЕР_13; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_11; Водовоз Камаз державний номер НОМЕР_19; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_12; АВТОСАМОСКИД ФАВ державний номер НОМЕР_9; Бульдозер Т-130 державний номер НОМЕР_18, суд не може дійти до беззаперечного висновку у якій саме кількості було передану позивачу техніку в оренду.
При цьому, у матеріалах справи, відсутні докази сплати позивачем орендних платежів за використання відповідної техніки.
В той же час, суд вважає безпідставними твердження відповідача-1, що договір є неукладеним, оскільки як вбачається зі змісту договору оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017, сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, які необхідні для даного договору - предмет оренди, ціна та строк договору, які сторони визначили в договорі.
Також, позивач стверджує, що відповідач-1 неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, оскільки експлуатація транспортних засобів здійснювалася за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест», у зв'язку з чим позивач поніс витрати у розмірі 5879 літрів дизельного пального та 38 літрів мастила, що в грошовому еквіваленті становить 134 635, 92 грн., на підтвердження чого позивач надає подорожні листи, при цьому розрахунок суми заборгованості позивачем здійснений на підставі Середньо споживчих цін на товари (послуги) по Дніпропетровській області у 2017 році.
Проте, суд зазначає, що подоржні листи не є належним доказами, що підтверджують кількість використаного дизельного пального та мастила, оскільки зі змісту останніх неможливо встановити вартість використаного дизельного пального та мастила.
У матеріалах справи відсутні платіжні доручення, виписки з банківського рахунку, фіскальні чеки, талони, відомості на відпуск нафтопродуктів, накладні, платіжні картки тощо, тобто документи які фактично підтверджують понесені позивачем втрати на дизельне пальне у розмірі 5879 літрів та мастило у розмірі 38 літрів та те, що їх вартість становить саме 134 635, 92 грн., а також суд не вбачає яким саме чином придбавалося таке пальне та мастило оптом чи у роздріб через АЗС.
При цьому, суд зазначає, що позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача грошові кошти в якості компенсації витрат за договором оренди техніки з екіпажем № 01-05/17 від 01.05.2017 в розмірі 134 635, 92 грн.
Проте, як вбачається зі змісту договору поруки № 02/05-17 від 02.05.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Інтерсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест», а саме п. 1.2. договору, сторони домовились, що даною порукою зобов'язання боржника, що виникнуть з договору оренди, забезпечуються лише частково, в межах суми, яка становить 2 000, 00 грн.
За таких обставин, підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем належними чином не доведено факт передання йому в оренду техніки з екіпажем саме у кількості 6 одиниць (як зазначено у позовній заяві) та не надано суду доказів фактично понесених витрат на дизельне пальне у розмірі 5879 літрів та мастило у розмірі 38 літрів, як підставу для стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 134 635, 92 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» до Фізичної особи-підприємця Клименко Олега Анатолійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Інтерсервіс» про стягнення 134 635, 92 грн. не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 01.02.2019.
Суддя Щербаков С.О.