ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2019Справа №910/15784/18
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Шандрук"
про стягнення 121 285,78 грн.,
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіко" (далі - ТОВ "Спіко") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Шандрук" (далі - ТОВ "Торговий дім Шандрук") про стягнення 121 285,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем згідно договору дистрибуції №27/04 від 08.04.2016 товару, у зв'язку з чим у ТОВ "Торговий дім Шандрук" виникла заборгованість перед ТОВ "Спіко" у розмірі 90 678,29 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 212,79 грн. за період з 17.02.2018 по 20.11.2018, інфляційних витрат у розмірі 4 580,87 грн. та 15% річних у розмірі 7 813,83 грн.
Також у змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіко" наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, згідно яких позивач вказує, що поніс витрати, пов'язані із розглядом даної справи у загальному розмірі 13 819,29 грн., які складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову у розмірі 1 819,29 грн. та витрат на правничу допомогу у розмір 12 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2018 відкрито провадження у справі №910/15784/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 28.11.2018 була надіслана відповідачу 29.11.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04214, м. Київ, пр-т. Оболонський, буд. 34, кв. 173 та на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Договорі дистрибуції №27/04 від 08.04.2016, який підписаний обома сторонами: 10001, м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3. Ухвала суду була отримана представником відповідачем 04.12.2018 за адресою: 04214, м. Київ, пр-т. Оболонський, буд. 34, кв. 173, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048390483 та отримана представником відповідача 07.12.2018 за адресою: 10001, м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048390475 відповідно.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наведені положення господарського процесуального кодексу кореспондуються із приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.
08.04.2016 між ТОВ "Спіко" (постачальник) та ТОВ "Торговий дім Шандрук" (дистрибутор) укладено Договір дистрибуції № 27/04 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність дистрибутора товар, для його подальшого розповсюдження на умовах, визначених у цьому Договорі, а дистрибутор зобов'язався на умовах цього Договору приймати такий товар у кількості, асортименті та по цінам відповідно до погоджених постачальником Заявок дистрибутора на постачання товару, сплатити його вартість та здійснювати його продаж та розповсюдження.
У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до дистрибутора в момент фактичної поставки товару. Датою поставки товару (тобто момент фактичної передачі товару) є дата підписання матеріально-відповідальною особою дистрибутора товарно-транспортної та видаткової накладної (при цьому дистрибутор надає постачальнику Довіреність за передбаченою додатком № 1 до даного Договору формою разом із зразками печаток або штампів, що посвідчують підписи матеріально-відповідальних осіб дистрибутора, які приймають товар разом з переліком таких осіб).
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору загальна сума якого складає суму вартості партій поставленого протягом дії даного Договору товару, зазначених в видаткових накладних. Ціна товару узгоджується в прайс-листі сторонами та ціна може будь-який час змінюватись постачальником в залежності від показників, що обумовлюють ціна товару. Ціна та асортимент товару зазначається в видаткових накладних на поставку товару.
Сторонами у п. 6.3 Договору було визначено, що дистрибутор зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар в гривнях безготівковим розрахунком на рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу в кількості 31 календарного дня з моменту відвантаження постачальником товару.
Пунктами 7.1, 7.2 Договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року включно, якщо жодна сторона письмово не повідомить іншу за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, про намір дострокового припинення дії даного Договору.
За несвоєчасну оплату поставленої партії товару, дистрибутор відповідає шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від не перерахованої суми за кожну розпочату добу прострочення платежу (п.8.2 Договору).
Крім того, сторони погодили, що у разу порушення строків оплати поставленої партії товару більше ніж на 14 календарних днів, дистрибутор зобов'язаний сплатити на користь постачальника крім пені, передбаченої п. 8.2 Договору також 15% річних від простроченої суми відповідно до ст. 692 ЦК України. У цьому випадку дистрибутор зобов'язався відшкодувати постачальнику усі збитки, в тому числі втрачену вигоду (п. 8.2.1 Договору).
Як зафіксовано в акті звірки взаємних розрахунків за січень 2018 року - червень 2018 року, який підписано позивачем та відповідачем без заперечень та скріплено їх печатками, станом на 30.06.2018 розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений згідно Договору товар складає 53 172,93 грн.
Крім того, в період з 16.01.2018 по 04.06.2018 позивачем було здійснено ще п'ять поставок товару згідно Договору на загальну суму 107 505,36 грн., про що свідчать видаткові накладні, додані до позовної заяви позивачем:
- видаткова накладна № 6 від 16.01.2018 - товар вартістю 14 515,20 грн.;
- видаткова накладна № 17 від 07.02.2018 - товар вартістю 33 330,24 грн.;
- видаткова накладна № 30 від 16.03.2018 - товар вартістю 16 329,60 грн.;
- видаткова накладна № 99 від 04.06.2018 - товар вартістю 21 772,80 грн.;
- видаткова накладна № 100 від 04.06.2018 - товар вартістю 21 557,52 грн.
За твердження позивача відповідачем було оплачено поставлений товар частково, а саме: в період з 16.01.2018 по 04.06.2018 було здійснено три платежі на загальну суму 70 000,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у ТОВ "Торговий дім Шандрук" заборгованості у розмірі 90 678,29 грн. та за несвоєчасне виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем нараховано за період з 17.02.2018 по 20.11.2018 пеню у розмірі 18 212,79 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 580,87 грн. та 15% річних у розмірі 7 813,83 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками сторін, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором з поставки товарів відповідачу загальною вартістю 107 505,36 грн., а саме:
- згідно видаткової накладної №6 від 16.01.2018 позивачем передано, а відповідачем (особою за довіреністю) прийнято товар вартістю 14 515,20 грн.;
- згідно видаткової накладної №17 від 07.02.2018 позивачем передано, а відповідачем (особою за довіреністю) прийнято товар вартістю 33 330,24 грн.;
- згідно видаткової накладної №30 від 16.03.2018 позивачем передано, а відповідачем (особою за довіреністю) прийнято товар вартістю 16 329,60 грн.;
- згідно видаткової накладної №99 від 04.06.2018 позивачем передано, а відповідачем (особою за довіреністю) прийнято товар вартістю 21 772,80 грн.;
- згідно видаткової накладної №100 від 04.06.2018 позивачем передано, а відповідачем (особою за довіреністю) прийнято товар вартістю 21 557,52 грн.
Окрім того, в підписаному представниками та скріпленому печатками сторін акті звірки взаємних розрахунків ТОВ "Спіко" та ТОВ "Торговий дім Шандрук" було зафіксовано наявність у відповідача станом на 30.06.2018 заборгованості перед позивачем за поставлений у попередній період згідно Договору товар, яка складає 53 172,93 грн.
Умовами Договору погоджено, що підписання дистрибутором видаткової накладної свідчить про те, що дистрибутор згоден з ціною на товар, вказаною у накладній, перевірив кількість, асортимент товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього Договору з дотриманням строків його постачання.
Зважаючи на те, що відповідач не скористався своїм правом на спростування викладених позивачем обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ "Спіко" належним чином виконано свої зобов'язання з поставки відповідачу товарів за Договором.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У п. 6.3 Договору визначено, що дистрибутор здійснює оплату за отриманий товар в гривнях безготівковим розрахунком на рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу в кількості 31 календарного дня з моменту відвантаження постачальником товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач вказує, що відповідачем було частково оплачено поставлений товар, а саме: в період з 16.01.2018 по 04.06.2018 було здійснено три платежі на загальну суму 70 000,00 грн.
З урахуванням п. 6.3 Договору та положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару. При цьому, відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений йому 16.01.2018 товар до 16.02.2018; поставлений 07.02.2018 до 10.03.2018 (8 та 9 березня є вихідними днями згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1-р від 11.01.2018); поставлений 16.03.2018 - до 16.04.2018; поставлений 04.06.2018 до 05.07.2018.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність у нього заборгованості з оплати поставленого за Договором товару та її обсяги, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що покупець взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив, у зв'язку з чим у ТОВ "Торговий дім Шандрук" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 90 678,29 грн.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Доказів сплати коштів у сумі 90 678,29 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Шандрук" заборгованості за Договором у розмірі 90 678,29 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Шандрук" суми основного боргу у розмірі 90 678,29 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за період з 17.02.2018 по 20.11.2018 пені у розмірі 18 212,79 грн., інфляційних витрат у розмірі 4 580,87 грн. та 15% річних у розмірі 7 813,83 грн.
Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов'язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У пункті 8.2 Договору сторонами було погоджено, що дистрибутор відповідає за несвоєчасну оплату поставленої партії товару шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від неперерахованої суми за кожну розпочату добу прострочення платежу.
З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір, порядок нарахування пені та строк такого нарахування, а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими встановлено обмеження періоду нарахування штрафних санкцій піврічним терміном, у даному випадку не підлягають застосуванню.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначеного позивачем періоду - з 17.02.2018 по 20.11.2018, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 18 212,79 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором є правомірною та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що сторонами у п. 8.2 Договору визначено, що за порушення строків оплати поставленої партії товару більше ніж на 14 календарних днів, з покупця стягується 15% річних від простроченої суми (тобто, було визначено інший розмір процентів, ніж визначений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України), суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат та процентів річних з урахуванням визначеного позивачем періоду - з 17.02.2018 по 20.11.2018, та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність стягнення з ТОВ "Торговий дім Шандрук" інфляційних витрат у розмірі 4 580,87 грн. та 15% річних у розмірі 7 813,83 грн.
З огляду на наведене, позовні вимоги ТОВ "Спіко" до ТОВ "Торговий Дім Шандрук" про стягнення 121 285,78 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
При зверненні до суду із позовом позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрат на правничу (адвокатську) допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2018 між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Наше право" (виконавець) та ТОВ "Спіко" (клієнт) був укладений Договір про надання правової (адвокатської) допомоги, за змістом якого клієнт доручає, а виконавець зобов'язується за винагороду та на замовлення клієнта протягом дії цього Договору надавати правову допомогу клієнту.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження отриманої правничої допомоги, позивач надав суду платіжне доручення №7899 від 30.10.2018 на суму 12 000,00 грн. про сплату позивачем отриманих послуг від Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Наше право" та акт надання послуг згідно Договору про надання правової (адвокатської) допомоги від 30.10.2018.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 12 000,00 грн.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Шандрук" (04214, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 34, кв. 173; ідентифікаційний код 39625945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко" (13313, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Мирне, вул. Володарського, буд. 151А; ідентифікаційний код 30741101) заборгованість у розмірі 90 678 (дев'яноста тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 29 коп., пеню у розмірі 18 212 (вісімнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 580 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 87 коп., 15% річних у розмірі 7 813 (сім тисяч вісімсот тринадцять) грн. 83 коп., судовий збір у розмірі 1 819 (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 29 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 01.02.2019.
Суддя Р.В.Бойко