ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2019Справа № 910/15006/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Головного управління Національної поліції у м. Києві
про стягнення 238 697, 66 грн.
Представники:
від позивача: Богданевич Ю.В.;
від відповідача: Шерехора Т.В.
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві (далі-відповідач) про стягнення 238 697, 66 грн., з яких: заборгованість з орендної плати у сумі 3, 60 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства у розмірі 170 075, 64 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у сумі 638, 21 грн., пеня у сумі 28 236, 31 грн., інфляційні втрати у розмірі 30 793, 22 грн. та 3 % річних у сумі 8 950, 68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015.
Ухвалою Господарького суду міста Києва від 13.11.2018 позовну заяву Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" залишено без руху. Встановлено Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду: письмові обґрунтовані пояснення, в яких зазначити із чого складаються витрати підприємства, як підставу для стягнення компенсації у розмірі 170 075, 64 грн.; детальний обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних за прострочення сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства із зазначенням дати виникнення заборгованості за відповідним платежем та періоду нарахування інфляційних та 3% річних.
16.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.12.2018.
06.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачем заявлено про стягнення заборгованості, яка виникла за період з 01.05.2015 по 31.10.2018, проте Головне управління Національної поліції у м. Києві є новоутвореним територіальним юридичним органом, діяльність якого розпочата з моменту набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015, а додаткова угода з позивачем була укладена з 04.03.2016, тож відповідач зазначає, що не має відношення до заборгованості яка виникла до 04.03.2016.
11.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що між сторонами 04.03.2016 було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої відповідач набув всі права та обов'язки орендаря за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1820 від 25.02.2015.
У судовому засіданні 13.12.2018 оголошено перерву до 24.01.2019.
22.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав письмові заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вважає безпідставним посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 834 від 13.10.2015.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 24.01.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
25.02.2015 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - підприємство) укладено договір № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, умовами якого передбачено, що орендодавець на підстав рішення Київської міської ради від 22.01.2015 № 32/897 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Будівельників, буд. № 6 літера А, для розміщення бюджетної установи.
Відповідно до п. 2.1. договору, об'єктом оренди є: нежитловий будинок, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 1022, 50 кв.м., в т.ч. підвал - 346, 70 кв.м., 1 поверх - 348, 30 кв.м., 2 поверх - 327, 50 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно п. 2.2. договору, вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим 06.11.2014 актом оцінки нерухомого майна (стандартизована оцінка) станом на 30.09.2014 року становить 5 762 781, 22 грн.
Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (п. 2.4. договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250 встановлено 1 грн. на рік.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2. договору).
Умовами п. 3.3. договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка за вересень 2014 складає 11, 23 грн на місяць; компенсацію витрат підприємства, яка за вересень 2014 складає 3 374, 52 грн. на місяць.
Згідно п. 3.6. договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувач) - КП "Київжитлоспецексплуатація", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Відповідно до п.3.7. договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.
Пунктом 4.2. договору визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі (орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою) своєчасно і в повному обсязі.
У відповідності до п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягується у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.02.2015 по 23.02.2018 (п. 9.1. договору).
На виконання умов договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві нежилий будинок, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 1022, 5 кв.м., у тому числі: підвал - 346, 7 кв.м., І поверх - 348, 3 кв.м., ІІ поверх - 327, 5 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, № 6 літера А., що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 25.02.2015.
04.03.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - первинний орендар), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - балансоутримувач) та Головним управлінням Національної поліції у місті Києві (далі - новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, умовами якої передбачено, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» Головне управління МВС України міста Києва ліквідовується, та створено нову юридичну особу Головне управління Національної поліції у м. Києві, а також зважаючи на те, що Головне управління МВС України міста Києва, первинний орендар на безоплатній основі відступив новому орендарю Головному управлінню Національної поліції у місті Києві повністю всі права та обов'язки орендаря за договором № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, сторони вирішили викласти преамбулу та розділ 10 договору в наступній редакції: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - орендодавець, Головне управління Національної поліції у місті Києві - орендар та Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" - балансоутримувач.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялася вимога № 062/15/1/03-5918 від 24.10.2018, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 170 713, 85 грн., яка складається з боргу по сплаті орендної плати за 2016, 2017 та 2018 роки у розмірі 3, 60 грн., заборгованості з компенсації витрат підприємства за період з 01.05.2015 по 31.10.2018 у сумі 170 075, 64 грн., та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди за період з 01.05.2015 по 31.10.2018 у розмірі 638, 21 грн., яка отримана відповідачем 29.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за 2016, 2017 та 2018 роки у розмірі 3, 60 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за період з 01.05.2015 по 31.10.2018 у сумі 170 075, 64 грн., та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди за період з 01.05.2015 по 31.10.2018 у розмірі 638, 21 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 28 236, 31 грн., інфляційні втрати у розмірі 30 793, 22 грн. та 3 % річних у сумі 8 950, 68 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).
Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом вище, на виконання умов договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві нежилий будинок, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 1022, 5 кв.м., у тому числі: підвал - 346, 7 кв.м., І поверх - 348, 3 кв.м., ІІ поверх - 327, 5 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, № 6 літера А., що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 25.02.2015.
Так, 04.03.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - первинний орендар), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - балансоутримувач) та Головним управлінням Національної поліції у місті Києві (далі - новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, умовами якої передбачено, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» Головне управління МВС України міста Києва ліквідовується, та створено нову юридичну особу Головне управління Національної поліції у м. Києві, а також зважаючи на те, що Головне управління МВС України міста Києва, первинний орендар на безоплатній основі відступив новому орендарю Головному управлінню Національної поліції у місті Києві повністю всі права та обов'язки орендаря за договором № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, сторони вирішили викласти преамбулу та розділ 10 договору в наступній редакції: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - орендодавець, Головне управління Національної поліції у місті Києві - орендар та Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" - балансоутримувач.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Головне управління Національної поліції у місті Києві утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 3, 60 грн.
Умовами п. 3.3. договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка за вересень 2014 складає 11, 23 грн на місяць; компенсацію витрат підприємства, яка за вересень 2014 складає 3 374, 52 грн. на місяць.
Згідно п. 3.6. договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувач) - КП "Київжитлоспецексплуатація", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Пунктом 4.2. договору визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі (орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою) своєчасно і в повному обсязі.
Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Головного управління Національної поліції у м. Києві перед Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" за Договором № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015 по сплаті орендної плати за 2016, 2017 та 2018 роки у розмірі 3, 60 грн., заборгованості з компенсації витрат підприємства за період з 01.05.2015 по 31.10.2018 у сумі 170 075, 64 грн., та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди за період з 01.05.2015 по 31.10.2018 у розмірі 638, 21 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою про заборгованість зі сплати орендної плати, розрахунком компенсації витрат підприємства, розрахунком компенсації за користування земельною ділянкою, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що відповідач не має відношення до заборгованості яка виникла до 04.03.2016, оскільки як вбачається зі змісту укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 04.03.2016 до договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, яка підписана в тому числі відповідачем та скріплена його печаткою, Головне управління МВС України міста Києва, первинний орендар на безоплатній основі відступив новому орендарю Головному управлінню Національної поліції у місті Києві повністю всі права та обов'язки орендаря за договором № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015.
Відповідно до п.3.7. договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, враховуючи умови п. 3.7. договору, відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця, тобто починаючи з 06 числа кожного наступного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору № 1820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.02.2015, не здійснив сплату по орендній платі, а також оплату компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 3, 60 грн., заборгованості з компенсації витрат підприємства у розмірі 170 075, 64 грн., заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у сумі 638, 21 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 28 236, 31 грн., інфляційні втрати у розмірі 30 793, 22 грн. та 3 % річних у сумі 8 950, 68 грн.
При цьому, суд зазначає, що не приймає до розгляду подані позивачем до суду 16.11.2018 та 10.01.2019 розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки як вбачається з останніх позивач збільшує суму 3 % річних та інфляційних втрат, проте відповідна заява про збільшення розміру позовних вимог до суду не подавалася позивачем.
У відповідності до п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягується у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
При цьому, суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування пені та відповідно у розмірі пені, що підлягає стягненню.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 28 236, 28 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 06.05.2018 по 30.10.2018 нараховані на суму 3 ,60 грн. (борг по оренді), на суму 170 075, 64 грн. (борг з компенсації витрат підприємства) та на суму 638, 21 грн. (борг з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою), а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 30 793, 22 грн. та 3 % річних у сумі 8 950, 68 грн., суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що в останніх допущено помилку у визначені періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як встановлено судом вище з 6 числа кожного наступного місяця за розрахунковим відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання, проте розмір 3% річних та інфляційних втрат нарахований позивачем вірно, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, тож підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 950, 68 грн. - 3 % річних та 30 793, 22 грн. - інфляційних втрат за період з 06.01.2016 по 30.10.2018.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, ідентифікаційний код - 40108583) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код - 03366500) 3 (три) грн. 60 коп. - заборгованості з орендної плати, 170 075 (сто сімдесят тисяч сімдесят п'ять) грн. 64 коп. - заборгованості з компенсації витрат підприємства, 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 21 коп. - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 28 236 (двадцять вісім тисяч двісті тридцять шість) грн. 28 коп. - пені, 8 950 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 68 коп. - 3 % річних, 30 793 (тридцять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 22 коп. - інфляційних втрат та 3 580 (три тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 19 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 29.01.2019.
Суддя Щербаков С.О.