ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.01.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/999/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"
вул. Білоруська, 3, м. Київ, 04050
представник позивача - ОСОБА_1
вул. Підлісна 1, оф. 32, (3 поверх), м. Київ, 03164
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"
вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення страхового відшкодування в сумі 9100,00 грн
за участю:
Від позивача представник не з'явився
Від відповідача представник не з'явився
Встановив: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"; позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9100,00 грн.
Позиція позивача.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 006-0470075/01 НТ від 25.09.2017 та страхового акта № 63603/1 від 12.01.2018, який складено внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 29.11.2017 за участю застрахованого транспортного засобу "Mitsubishi Grandis" (державний номер НОМЕР_1) здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 9100,00 грн.
Позивач вважає, що відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до страховика (Приватного акціонерного товариства "СК "Брокбізнес"), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи те, що винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що спричинило згадане ДТП, було визнано ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" згідно полісу № АК/1590074, позивач звертається до суду із позовом до останньої про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9100,00 грн. При цьому зазначає, що враховуючи своє право на звернення до суду без вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач не проводив заходів досудового врегулювання спору із відповідачем.
Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 27 Закону України "Про страхування", статті 3, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 525, 526, 611, 636, 993, 1187 Цивільного кодексу України та статті 175, 193 Господарського кодексу України.
Позиція відповідача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився; через канцелярію суду подав відзив на позов (вх. № 18908/18 від 03.12.18).
Відповідач позов визнає в частині стягнення 6760,97 грн. страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу; щодо стягнення 2339,03 грн заперечує.
Свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним.
Згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посвідченого полісом № АК/1590074 від 30.11.2016 автомобіль марки "Hyundai Tucson", державний номер НОМЕР_2 був застрахований в ПрАТ "Страхова компанія "Галицька", страхувальником згідно даного договору є ОСОБА_2.
Порядок виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ( № 1961-IV) і страховик має діяти у спосіб та в порядку визначеному цим Законом.
Відповідач стверджує, що згідно п. 22.1ст. 22 Закону України № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Зокрема відшкодування вартості пошкодженого майна на суму заявлених вимог має бути підтверджено у визначеному законом порядку, а саме відповідно до вимог абзацу десятого частини другої статті 7 проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, проте договором
При цьому зазначає, що згідно вимог ст. 29 Закону України № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Проте, договором добровільного страхування наземного транспорту № 006-0470075/01 НТ від 25.09.2017, згідно якого позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9100,00 грн, власнику автомобіля марки "Mitsubishi Grandis", державний номер НОМЕР_1 не передбачено зняття коефіцієнта фізичного зносу автомобіля та належної оцінки майна.
Відповідач вважає, що величина страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при пошкодженні транспортного засобу не може перевищувати вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу.
Розмір страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Галицька" визначає, керуючись статтями 22, 29, 33, 34 Закону України № 1961-IV із розрахунку вартості ремонту автомобіля з урахуванням зносу, що становить 6760,97 грн відповідно до Звіту № 911-2017 про оцінку колісного транспортного засобу "Mitsubishi Grandis" (державний номер НОМЕР_1).
На думку відповідача, після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 006-0470075/01 НТ від 25.09.2017 і переходу прав потерпілої особи до позивача на отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, останній не може вимагати виплати страхового відшкодування по такому договору в розмірі іншому ніж передбачено ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Розгляд судом заяв, клопотань. Процесуальні дії вчинені судом.
Господарський суд Івано-Франківської області 19.11.2018 постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву (вх.№17358/18) до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
03.12.2018 на адресу суду надійшов відзив на позов (вих. № 1883 від 03.12.2018; вх. № 18908/18) в якому відповідач позов визнає частково в сумі 6760,97 грн, щодо стягнення решту 2339,03 грн заперечує.
07.12.2018 суд постановив ухвалу відповідно до якої здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 20.12.2018.
20.12.2018, на електронну адресу суду, надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (вх.№ 19961/18) також позивач зазначає, що підтримує позов в повному обсязі; просить суд позов задоволити.
20.12.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено на 16.01.2019.
16.01.2019 розгляд справи по суті завершено.
Обставини встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
25 вересня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" (страховик) та ТОВ "ФФУ Маркетинг" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-0470075/01 НТ (а.с. 7-9), предметом якого є страхування транспортного засобу марки "Mitsubishi Grandis", державний реєстраційний номер НОМЕР_3.
29.11.2017, о 07:00 год. у м. Києві по вул. Васильківській, 8-А, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу марки "Mitsubishi Grandis", державний номер НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_3 (власник транспорту - ФФУ Маркетинг) та транспортного засобу "Hyundai Tucson", державний номер НОМЕР_4 яким керував ОСОБА_2, що підтверджується Довідкою № 3017335522502464.
У результаті ДТП було пошкоджено, застрахований позивачем автомобіль "Mitsubishi Grandis", державний реєстраційний номер НОМЕР_3.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.02.2018 по справі № 752/25806/17 водія транспортного засобу "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Згідно приписів ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищенаведену норму закону, суд приймає постанову Голосіївського районного суду м. Києва як доказ, що саме внаслідок порушення ПДР України, водієм ОСОБА_2 який керував автомобілем марки "Hyundai Tucson", державний номер НОМЕР_4 пошкоджено автомобіль марки "Mitsubishi Grandis", реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_3.
Після вищевказаної події страхувальник (ТОВ "ФФУ Маркетинг"), звернувся до страховика (позивача) із заявою про виплату страхового відшкодування за подією, яка мала місце 29.11.2017 року.
Відповідно до складеного позивачем страхового акту № 63603/1 від 12.01.2018 (а.с. 24-25) подія, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки "Mitsubishi Grandis", державний номер НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_3 (власник транспорту - ФФУ Маркетинг), визнана страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування на підставі розрахунку (а.с. 25) в розмірі 9100,00 грн.
Виплата страхового відшкодування в розмірі 9100,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 16791 від 15 січня 2018 року (а.с. 26).
Вищезазначена оплата здійснювалася безпосередньо Фізичній особі Підприємцю - ОСОБА_4, згідно рахунку на оплату по замовленню № 2389 від 05 грудня 2017 (а.с. 20) та акту надання послуг № 196 від 23 січня 2018 (а.с. 21).
Згідно Звіту від 15.12.2017 № 911-2017 про оцінку колісного транспортного засобу, проведеного з урахуванням фізичного зносу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_5 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 6760,97 грн. (а.с. 16)
Згідно ремонтної калькуляції № 911_2017 від 15.12.2017 вартість ремонту автомобіля становить: 14837,19 грн (а.с. 18).
В матеріалах справи також наявні протокол огляду транспортного засобу від 04.12.2017 та фототаблиці (а.с. 19).
Розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми проведений наступним чином: 11000,00 грн (вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля "Mitsubishi Grandis", реєстраційний номер НОМЕР_1 ) - 1900,00 грн (сума зниження) = 9100,00 грн (а.с. 25).
Враховуючи те, що винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що спричинило згадане ДТП, було визнано ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" згідно полісу № АК/1590074, позивач звертається до суду із позовом до останньої про стягнення страхового відшкодування в розмірі 9100,00 грн.
При цьому позивач зазначає, що враховуючи своє право на звернення до суду без вжиття заходів досудового врегулювання спору, не звертався до відповідача щодо виплати страхового відшкодування, а відразу звернувся з позовом до суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 9100,00 грн.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Враховуючи приписи ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд також врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/171/17.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).
За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України.
Частиною 1 ст. 355 ГК України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування"). Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (№ 1961-IV) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду у справі № 755/18006/15-ц).
Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Положення статті 993 ЦК передбачає право страховика вимагати стягнення збитків з особи, винної у заподіянні шкоди страхувальникові. У даному випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, - з іншого. Однак тут відбувається зміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особі на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.
Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Страховику мають бути передані всі документи та докази щодо події. Страхувальник (вигодонабувач) повинен повідомити йому також всі відомості, необхідні для здійснення страховиком можливості права вимоги. Відповідно особа, відповідальна за збитки, може пред'являти страховику будь-які вимоги та заперечення, що він міг би мати проти самого страхувальника.
Оскільки, потерпіла особа звернулася за виплатою страхового відшкодування до страховика, який несе відповідальність за договором добровільного страхування наземного транспорту, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту і відповідно, не зверталася до страховика, з яким винуватець, при настанні страхового випадку уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, Позивач повинен був діяти відповідно до вимог діючого законодавства.
Відповідно до частини 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства, а ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" також передбачено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посвідченого полісом №АК/1590074 від 30.11.2016 автомобіль марки "Нуundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_4 був застрахований в ПрАТ СК "Галицька", страхувальником згідно даного договору є ОСОБА_2.
Порядок виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і страховик має діяти у спосіб та в порядку визначеному цим Законом.
Згідно п.33-1 ст. 33-1 Закону України № 1961-IV страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
Пунктами 34.2 і 34.3 ст. 34 Закону України № 1961-IV передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Зокрема відшкодування вартості пошкодженого майна на суму заявлених вимог має бути підтверджено у визначеному законом порядку, а саме відповідно до вимог абзацу десятого ч.2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Належно оцінена шкода в розумінні вищенаведеного Закону визначена аварійним комісаром, оцінювачем або експертом вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу на дату настання страхового випадку підставі Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 10.09.2003 №1440 і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (в редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.08.2009 р. за № 724/16740 (надалі Методика). Цією Методикою встановлено, що при визначені вартості відновлювального ремонту передбачено складання Звіту або висновку експерта, Протоколу огляду транспортного засобу, калькуляції відновлювального ремонту та фототаблиць пошкодженого транспортного засобу.
Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Пунктом 2.4. Методики передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається, як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Статтею 29 Закону України № 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Договором добровільного страхування наземного транспорту № 006-0470075/01 НТ від 25.09.2017, згідно якого позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9100,00 грн, власнику автомобіля марки "Mitsubishi Grandis", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 не передбачено зняття коефіцієнта фізичного зносу автомобіля та належної оцінки шкоди.
Натомість, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).
За змістом указаних положень законодавства величина страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при пошкодженні транспортного засобу не може перевищувати вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу.
В матеріалах справи наявний Звіт № 911-2017 про оцінку колісного транспортного засобу, складений оцінювачем ТзОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія" ОСОБА_5 15.12.2017 в якому зазначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Mitsubishi Grandis", державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 6760,97 грн, оскільки вартість матеріального збитку визначена, як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, то з відповідача підлягає до стягнення зазначена в Звіті сума.
Здійснення Позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 9100,00 грн. (без врахування фізичного зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту №006-0470075/01НТ від 25.09.2017, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. За договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу страховик за погодженням зі страхувальником на підставі правил добровільного страхування може встановлювати будь-який порядок і розмір виплати страхового відшкодування, а саме із застосування або без застосування франшизи та її розміру, відшкодування збитків в розмірі відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, або без урахуванням фізичного зносу, з відшкодуванням втрати товарної вартості або без відшкодування такої.
Після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №006-0470075/ОШТ від 25.09.2017 і переходу прав потерпілої особи до позивача на отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, останній не може вимагати виплати страхового відшкодування по такому договору в розмірі іншому ніж передбачено ст. 29 Закону України № 1961-ІУ.
За наведених обставин та правових норм, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Mitsubishi Grandis", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (69%) в розмірі 6760,97 грн.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 9100 грн задоволити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", вул. Білоруська, 3, м. Київ, 04050 (ідентифікаційний код 20344871) - 6760,97 (шість тисяч сімсот шістдесят гривень дев'яносто сім копійок) страхового відшкодування та 1309,17(одну тисячу триста дев'ять гривень сімнадцять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 2339,03 (дві тисячі триста тридцять дев'ять гривень три копійки) - відмовити.
Судовий збір в сумі 452,83 (чотириста п'ятдесят дві гривні вісімдесят три копійки) покласти на позивача. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01.02.2019.
Суддя Л. М. Неверовська