Справа№ 308/11009/18
30.01.2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070170001030 від 22.08.2018 року, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Ужгород, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
21.08.2018 року, в другій половині дня, обвинувачений ОСОБА_4 , скориставшись наявним у нього доступом до домоволодіння та переконавшись у відсутності господаря, таємно, з корисливих спонукань, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, зайшов у домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де з чорної шкіряної сумки, розташованої на тумбочці біля ліжка спальної кімнати, викрав грошові кошти в сумі 40000 грн., 350 доларів США, а також 10 нагрудних знаків (медалей), розміщених на стелажі тієї ж кімнати, що належать ОСОБА_5 . Після викрадення грошових коштів та армійських знаків, маючи реальну можливість розпоряджатися викраденим майном, ОСОБА_4 поніс вищевказане майно у кімнату № 2 готельного комплексу «Уют» за адресою: АДРЕСА_3 , що належить потерпілому ОСОБА_5 та помістив у поліетиленовий пакет, частину коштів витратив на покупку спиртних напоїв та продуктів харчування. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму, що становить 40000 грн. та 350 доларів США.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю та у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив, що 21.08.2018 року, він, скориставшись наявним у нього доступом до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , переконавшись у відсутності господаря, зайшов у вказане домоволодіння, звідки із сумки, що знаходилася на тумбочці в спальній кімнаті, викрав 40000 грн. та 350 доларів США, а також 10 медалей. Викрадені гроші та медалі він поніс у кімнату готельного комплексу «Уют» в с. Оноківці. Частину грошей він витратив на придбання спиртних напоїв та продуктів харчування.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Повідомив, що викрадені грошові кошти йому повернуто, за виключенням 160 євро. Цивільний позов у даному провадженні до обвинуваченого ним не пред'являвся. Міру покарання обвинуваченому залишає на розсуд суду.
Розглянувши матеріали кримінального провадження суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю.
Оскільки прокурор, обвинувачений та потерпілий не заперечили щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, та дослідженням характеризуючих даних про особу обвинуваченого.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним у обвинувальному акті, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу винного, який на диспансерному обліку психоневрологічного диспансерного відділення Ужгородської міської поліклініки не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Враховуючи наведене та конкретні обставини справи, за яких вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов'язків.
Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.
Процесуальних витрат немає.
Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 349, 368-370, 373, 374, 377, 394, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази:
10 нагрудних медалей, 5 купюр номіналом 200 грн., 5 купюр номіналом 500 грн., 7500 грн., купюри в доларах США загальною сумою 326, що повернуто власнику на відповідальне зберігання - вважати повернутими за належністю;
три сліди папілярних ліній рук - знищити;
барсетку темно-коричневого кольору, барсетку чорного кольору - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: ОСОБА_1