Справа № 308/13677/18
(заочне)
24 січня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Іванов А.П.
при секретарі - Єфремовій М.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів ,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивує тим, що між нею та відповідачем 23 жовтня 2003 року було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя між ними не склалося, через різні погляди на життя, шлюбних відносин не підтримують, втратили один до одного почуття любові та поваги, шлюб існує лише формально, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Тому вважає, що збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Дитина потребують матеріального забезпечення, яке відповідач не бажає надавати в добровільному порядку. Просить суд, шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 розірвати, стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно з урахуванням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з»явились. Представник позивачки подала до суду письмову заяву, згідно якої, позовні вимоги, заявлені позивачкою підтримує в повному обсязі, просить суд, розглянути справу у їх відсутності, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення..
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило, а тому суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 224 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії І-ФМ № 137599 виданого 13.05.2016 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Юлією 23 жовтня 2003 року був зареєстрований шлюб, про що Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області складено відповідний актовий запис № 718.
Судом встановлено, що подружжя не підтримує шлюбно-сімейних відносин, спільне господарство не ведуть, проживають окремо і їх шлюб існує лише формально.
Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповіднодо ст. 112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дійсні причини позову, суд у відповідності до ст.112 Сімейного Кодексу України вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, а тому згідно вимог ч.3 ст. 105 СК України даний шлюб слід розірвати.
Частиною 2 статті 114 СК України визначено, що у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до копії свідоцтва про народження Серії І-АМ № 022225, виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області від 26.10.2005 року ОСОБА_3 народилася 14.10.2005 року і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1
У відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов»язані піклуватися про здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Мати, батько мають рівні права та обов»язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 СК України).
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що вимога позивачки про стягнення аліментів з відповідача в розмірі 2000 грн. на дитину щомісячно є обґрунтованою, а тому, суд приходить до переконання, що дана вимога підлягає до задоволення .
У відповідності до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Сімейне законодавство зобов'язує батьків утримувати дитину до досягнення ними повноліття, проте відповідач ухиляється від свого батьківського обов'язку, а тому кошти на утримання дитини (аліменти) підлягають присудженню за рішенням суду.
Керуючись ст. 24, ст. 113, ч.2 ст. 114, 115 ст. 150, 181, 182 Сімейного кодексу України, ст. ст. 13, 76, 89, 141, 206, 224, 226, 265, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити .
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який зареєстрований 23 жовтня 2003 року Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 718, свідоцтво про укладення шлюбу серії І- ФМ № 137599 від 13 травня 2016 року - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття з урахуванням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 704, 80 грн. судового збору.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч.2 ст.115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, згідно ч.4 ст.115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_5