Провадження № 22-ц/803/690/19 Справа № 205/3001/17 Суддя у 1-й інстанції - Скрипник К.О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
30 січня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3, Житлово-будівельний кооператив № 429 про поділ спільного майна подружжя, -
17 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. З урахуванням уточнень, просила поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_2, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з: 1- коридор, 2,3 - житлові, 4- кухня, 5- санвузол, І - лоджія, загальною площею 45,1 кв.м., житловою - 27,3 кв.м. (том 1 а.с. 2-4, 26-27).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3, Житлово-будівельний кооператив № 429 про поділ спільного майна подружжя - задоволено. Поділено майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з: 1- коридор, 2,3 - житлові, 4- кухня, 5- санвузол, І - лоджія, загальною площею 45,1 кв.м., житловою - 27,3 кв.м. Вирішено питання судових витрат (том 1 а.с.213-217).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 залишити без задоволення (том 1 а.с.221-227,238-245).
В порядку ст. 360 ЦПК України, від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (том 2 а.с.16-19).
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16 грудня 1995 року зареєстрували шлюб, у відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис № 1570 (свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 16 грудня 1995 року (том 1 а.с.12).
Згідно ордеру на житлове приміщення в будинку ЖБК № 429 від 05.01.1996 року ОСОБА_4 була видана квартира АДРЕСА_1 на склад сім'ї - він, як основний квартиронаймач та ОСОБА_5 (племінниця) (том 1 а.с.135).
З матеріалів справи вбачається, що згідно з зобов'язанням від 03.01.1996 року ОСОБА_4 отримав від ЖБК № 429 позику в сумі 412100000 руб. строком на 30 років на придбання вказаної вище квартири (том 1 а.с.75).
Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_4 вибув з членів ЖБК № 429, а відповідач ОСОБА_1 07.04.1998 р. став і є членом ЖБК № 429.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вселилися до квартири АДРЕСА_1 у березні 1996 року та згідно довідки ЖБК № 429 від 16.05.2017 року у вищезазначеній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_2, їх дочки - ОСОБА_3 (том 1 а.с.17).
Встановлено, що за спірну квартиру сплачено пайовий внесок в ЖБК № 429 в повному обсязі (том 1 а.с.200).
Довідка про те, що ОСОБА_4 сплатив пай за спірну квартиру в повному обсязі є недійсною, згідно довідки голови ЖБК № 429 (том 1 а.с.199).
Згідно реєстраційного посвідчення від 24.04.1998 року, виданого на підставі довідки ЖБК від 17.04.1998 року, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записаного в реєстрову книгу № LXI за реєстровим № 29-183 в інвентаризаційній справі право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (том 1 а.с.52,69).
Встановлено, що вищезазначена спірна квартира належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 15.01.2014 року (том 1 а.с.14-16).
Допитані свідки в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснили, що пай був повністю сплачений за час подружнього життя сторін, за рахунок їх спільних коштів, коштів, які надавалися також батьками сторін по справі, як допомога молодій сім'ї.
Таким чином, відповідно до положень ч. 1ст. 15 Закону України «Про власність» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 20.06.2007 року на підставі Закону України від 27.04.2007 року № 997-V) та ст. 355 ЦК України, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира була надана для проживання сім'ї, тобто є спільним майном подружжя, яке відповідно до положень ст.69 СК України підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Доводи апеляційної скарги, що спірну квартиру викупив ОСОБА_6, але належним чином не оформив свого права власності, вийшов з членів кооперативу, передавши свій пай відповідачу, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки судом першої інстанції встановлено, що надані відповідачем квитанції в підтвердження того, що саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сплачували пай, не підтверджують всю загальну суму по зобов'язанню, яку необхідно було сплатити, а тільки лише - відповідну частину. Суд апеляційної інстанції не наділений правом переоцінки доказів, що були досліджені судом першої інстанції та яким надана оцінка у відповідності до вимог ЦПК.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено, що вона приймала участь у сплаті пайових внесків за квартиру, спростовується матеріалами справи, зокрема поясненнями свідків.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим та його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: