Справа № 161/12222/18 Провадження №33/802/12/19 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В. П.
Категорія: ст. 124 КУпАПДоповідач: Денісов В. П.
31 січня 2019 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, його захисника Коновалова Г.В., потерпілого ОСОБА_3, його представника - адвоката ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.11.2018 щодо нього, -
Зазначеною постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 27 липня 2018 року о 17 год. 10 хв. за адресою м. Луцьк, вул. Станіславського, 58А, керуючи автомобілем "Volkswagen T4", д.н.НОМЕР_3, в порушення п.13.3 Правил дорожнього руху, при зустрічному роз'їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем "Mercedes-Benz", д.н.НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, який рухався назустріч.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та провадження у справі щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що постанова судді є незаконною, необґрунтованою та не відповідає фактичним обставинам справи. Стверджує, що він не виїжджав на зустрічну смугу руху, оскільки дорожні знаки та дорожня розмітка на ділянці дороги, на якій він їхав, відсутні, що підтверджується схемою ДТП. Дана ділянка дороги визначається водієм як дорога, яка має дві смуги руху для руху в одному напрямку та на яку поширюється режим п.11.2, 11.4, 11.5 Правил дорожнього руху. При цьому, їхати впритул до правого краю проїзної частини він не мав об'єктивної можливості через наявність там перешкод для руху, тому в даному випадку розташування його транспортного засобу під час руху повністю відповідало вимогам ПДР. У подальшому, під час руху своїм автомобілем, із-за двох тролейбусів, які стояли біля бровки на протилежному боці дороги, на його смугу руху назустріч різко та на великій швидкості виїхав автомобіль "Mercedes-Benz" під керуванням ОСОБА_3 Намагаючись уникнути лобового зіткнення з даним автомобілем, він почав гальмувати, однак інший автомобіль цього не робив та зміщувався в право, тому ОСОБА_1 повернув кермо свого автомобіля вліво. Однак, зіткнення уникнути не вдалося. Обидва автомобілі в момент зіткнення контактували між собою передніми правими частинами, що підтверджує той факт, що ОСОБА_3 їхав на зустрічній смузі на автомобіль ОСОБА_1 Цю обставину підтвердив ОСОБА_3 у своїх поясненнях суду першої інстанції, про це й свідчать уламки деталей транспортних засобів, розташування останніх на проїжджій частині дороги. З урахуванням наведеного, вважає, що саме ОСОБА_3, водій автомобіля "Mercedes-Benz", винен у даній дорожньо-транспортній пригоді, оскільки повинен був враховувати дорожню обстановку, дотримуватись безпечного інтервалу, не створювати перешкод і небезпеки для інших учасників руху.
В ході розгляду справи в апеляційному порядку ОСОБА_1 та його захисник просили приєднати до матеріалів справи копію висновку експертного дослідження судового експерта ВНДЕКЦ № 5 від 16.01.2019, у якому стверджено, що в момент зіткнення автомобіль "Mercedes-Benz", д.н.НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3 знаходився на смузі руху автомобіля "Volkswagen T4", д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1
Дані обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи й винним у скоєнні даного ДТП є ОСОБА_3
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу і просили скасувати постанову та закрити провадження у справі, пояснення потерпілого ОСОБА_3 та представника, які заперечували апеляційну скаргу та просили залишити постанову судді без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.
Так, вина ОСОБА_1 у скоєнні цього правопорушення повністю стверджується письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3, його ж поясненнями в судовому засіданні, який підтвердив фактичні обставини справи, що зазначені у протоколі, а саме вказав, що дійсно під часу руху автомобіль ОСОБА_1 повністю знаходився на зустрічній смузі для руху та після зіткнення там і залишився. Вважає, що ОСОБА_1 повинен був рухатися у крайній праві смузі.
Крім того, вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення повністю підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №066326 (а.с.1), схемою місця ДТП, фототаблицями з місця пригоди (а.с.13-18, 28-32, 40-45), а також висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.10.2018 № 8738.
Так, зазначеним висновком експерта об'єктивно стверджено, що водій автомобіля Volkswagen Т4, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 11.4. і п. 13.3. Правил дорожнього руху, а саме: рухатись в межах своєї смуги руху, не виїжджаючи на призначений для зустрічного руху бік дороги та дотримуватись безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз'їзді з автомобілем Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_4.
При наданих судом даних, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля Volkswagen Т4, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 11.4. та п. 13.3. Правил дорожнього руху.
При наданих судом даних, невідповідність дій водія автомобіля Volkswagen Т4, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 вимогам п. 11.4. та п.13.3. Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, даним висновком експерта також стверджено, що при наданих судом даних, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_4, ОСОБА_3 не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху.
Крім того, пояснення водія ОСОБА_1 про механізм розвитку ДТП, а саме - що він не виїжджав на смугу зустрічного руху, експертом визнано технічно неспроможними (а.с.50).
Також такі пояснення повністю спростовуються схемою ДТП від 27.07.2018 (а.с.2), згідно якої слід гальмування автомобіля "Фольксваген", д.н.з.НОМЕР_3, знаходиться на відстані 7,6 м від лівого краю проїзної частини по напрямку руху даного автомобіля.
З наданої стороною захисту план-схеми ДТП район вулиці Станіславського вбачається, що ширина проїзної частини в даному місці складає 18.5, а уявна осьова лінія розмітки розташована на відстані (9,25 м від краю проїзної частини (експертне дослідження №5 від 16.01.2019, сторінка 3, останній абзац).
Отже, в даному випадку транспортний засіб "Фольксваген", д.н.з.НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 під час гальмування знаходився повністю на смузі зустрічного руху, на відстані 9,25м-7,6м=1,65м від уявної осьової лінії розмітки. Чим також повністю спростовують пояснення ОСОБА_1 та його захисника про те, що він постійно рухався по своїй смузі руху.
Посилання захисника на те, що зелені насадження біля краю проїзної частини в напрямку руху водія ОСОБА_1 не давали йому змоги рухатись відповідно до вимог Правил дорожнього руху ближче до правого краю своєї смуги руху спростовуються фотознімками №1 і №2 фототаблиці №5, складеної адвокатом Коноваловим Г.В. (а.с.32), так як наявні там зелені насадження не перекривають повністю смугу руху водія ОСОБА_1, ширина якої складає 9,25 м і не змушують водія їх об'їжджати аж по смузі зустрічного руху (9,25 м.+1,65м=10,9м відстань на якій знаходиться слід гальмування автомобіля "Фольксваген" д.н.з.НОМЕР_3 від правого краю своєї смуги руху).
Доводи захисника про відсутність доказів того, що гальмівний шлях, який міститься на схемі ДТП під №7 належить автомобілю марки "Фольксваген" д.н.з.НОМЕР_3 повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема схемою ДТП від 27.07.2018, відповідно до якої слід гальмування 7 веде до правого переднього колеса автомобіля марки "Фольксваген" (а.с.2), висновок експерта №8738 від 25.10.2018 (а.с.49 зворот), висновком експертного дослідження №5 від 16.01.2019 (сторінка 4 висновку останній абзац), в яких зазначено, що це слід гальмування правого переднього колеса автомобіля "Фольксваген" д.н.з.НОМЕР_3.
Твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень п.13.3 Правил дорожнього руху, не заслуговують на увагу і повністю спростовуються п.4 Висновків судової авто технічної експертизи №8738 від 25.10.2018, відповідно до яких, невідповідність дій водія автомобіля "Фольксваген", д.н.з.НОМЕР_3, ОСОБА_1 вимогам п.11.4 та п.13.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.51 зворот).
Вказаними доказами в своїй сукупності повністю спростовуються твердження ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
При цьому, надана апеляційному суду копія висновку експертного дослідження № 5 від 16.01.2019 про те, що в момент зіткнення автомобіль марки "Mercedes-Benz" під керуванням ОСОБА_3, державний номер НОМЕР_4 знаходився на смузі руху автомобіля марки "Volkswagen T4", державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, із урахуванням вищенаведених доказів в їх сукупності не може свідчити що дії ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП, про що зазначає апелянт та його захисник.
Тому суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1, порушивши правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Твердження захисника Коновалова Г.В. про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП без встановлення вини особи є безпідставними з огляду на такі вимоги законодавства.
Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.
Згідно ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повністю дотримався даних вимог закону та правильно встановив наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та закрив провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП - у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
У науковій літературі під строком розуміють тривалість часу, з початком перебігу або із спливом якого правові норми пов'язують настання певних юридичних наслідків. При цьому строк розглядається у двох формах існування: позитивній (коли юридичні наслідки пов'язуються із спливом строку) і негативній (коли юридичне значення має саме перебіг строку).
Як убачається зі змісту п.7 ст.247 КУпАП, законодавець розглядає встановлений строк у його позитивній формі, адже передбачає такі правові наслідки його спливу як закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, у наведеному випадку при визначенні початку перебігу вказаного строку законодавець використовує суб'єктивні та об'єктивні критерії. Використання об'єктивного критерію передбачає обчислення строку з моменту вчинення правопорушення, суб'єктивного - з моменту, коли уповноважена особа отримала чи повинна була отримати інформацію щодо порушення належного йому права, свободи чи охоронюваного законом інтересу.
При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Так, відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто закриття провадження у справі за п.7 ст.247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.7 ст.247 КУпАП.
Водночас слід враховувати, що однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ст.247 КУпАП). Тобто у разі якщо факту вчинення адміністративного правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю на підставі п.1 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), а не п.7 ст.247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).
Таким чином, на думку апеляційного суду, початок перебігу встановленого ст.38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення законодавець пов'язує з вчиненням адміністративного правопорушення, встановлення наявності або відсутності якого повинно здійснюватися при вирішенні питання про закриття провадження у справі.
Статтею 280 КУпАП встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ст.247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.
Натомість, як зазначалось вище, застосування п.7 ст.247 КУпАП можливе у разі встановлення наявності протиправної винної дії чи бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що для закриття провадження у справі у зв'язку зі спливом строків для накладення адміністративного стягнення необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення (винної дії чи бездіяльності), а також враховуючи, що повноваження суду на з'ясування обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні передбачені ст.280 КУпАП, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрив провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
Також судом апеляційної інстанції враховано, що постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.11.2018 (справа № 161/12223/18, провадження № 3/161/2934/18), яка 28.01.2019 вступила в законну силу, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП (відсутністю складу адміністративного правопорушення).
Таким чином, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області 15.11.2018 щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.П. Денісов