Справа №300/1102/18
29.01.2019 смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О. А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Воловецької РДА про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, встановлення піклування та призначення піклувальника,-
Позивач ОСОБА_1 04.12.2018 року звернулася в суд з вищезазначеним позовом, який мотивувала тим, що вона є бабою неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дочка позивачки та мати ОСОБА_2- ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя та не турбується про умови життя та виховання сина, на довгий час зникає з місця свого проживання, залишаючи сина без нагляду та засобів до існування. Батько хлопчика ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7. ОСОБА_2 проживає з позивачкою, яка повністю займається його вихованням, соціально- психологічним розвитком, забезпеченням матеріальних потреб. У зв"язку з цим, просить відібрати неповнолітнього ОСОБА_2 від матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав, встановити над ним піклування та призначити ОСОБА_1 його піклувальником.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з"явилася, надала заяву про слухання справи за її відсутності, позов підтримує.
Відповідачка ОСОБА_3 на виклик суду не з"явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, заяви про слухання справи за її відсутності до суду не надходило.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Воловецької РДА Шуста М.Д. надала заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03.10.2003 року (а.с.9) підтверджено що матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3, яка змінила прізвище на ОСОБА_3, а батьком- ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.11).
Відповідно до ч.1 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частиною 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.1 ст.152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ст.170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п. 2 (ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини); п.4 (є хронічними алкоголіками) частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Відповідно до роз'яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.
При винесенні вказаного рішення суд враховує положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
Так, з висновку органу опіки та піклування Воловецької РДА №30/02-26 від 03.01.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 негативно характеризується по місцю реєстрації у АДРЕСА_1, систематично вживає спиртні напої, відлучається з місця реєстрації на тривалий час без повідомлення про місце свого знаходження, не піклується про виховання та матеріальне забезпечення сина ОСОБА_9, залишає його без нагляду та піклування, притягалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. Орган опіки та піклування вважає, що відібрання дитини від матері та призначення піклувальником ОСОБА_1 є доцільним та відповідає інтересам дитини (а.с.45-46).
Аналізуючи всі докази по справі, суд вбачає, що відповідачка ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток неповнолітнього сина, його навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування нею своїми обов'язками, а відтак з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_2 його слід відібрати його від матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав.
У відповідності до ч.1 ст.59, ч.4 ст.60 ЦК України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
З довідок, доданих до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком (а.с.12, 13), має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, де проживає з чоловіком ОСОБА_11 та внуком ОСОБА_2 (а.с.14), матеріально- побутові умови сім"ї задовільні (а.с.17), на обліку у психіатра та нарколога при Воловецькій ЦРЛ не перебуває (а.с.18), захворювань не має (а.с.19), раніше не судима (а.с.20).
Позивачка ОСОБА_1 бажає піклуватись внуком ОСОБА_2, а він не заперечує, щоб його піклувальником була бабуся ОСОБА_1 (а.с.49).
Таким чином, керуючись виключно інтересами малолітньої дитини та доказами, зазначеними вище, суд вважає, що встановлення піклування неповнолітньому ОСОБА_2 та призначення його піклувальником ОСОБА_1 є обгрунтованим.
Згідно з ч.4 ст.170 Сімейного кодексу України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст.181 Сімейного кодексу України передбачено: за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку- відповідно до ч.2 ст.182 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки з позовом позивач звернулася 04.12.2018 року, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з цієї дати.
З урахуванням наведено, позов ОСОБА_1 слід задоволити в повному обсязі.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.
Керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 р., ст.ст.141, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.155, 170, 180, 181, 191 Сімейного Кодексу України, ст.59, 60 Цивільного кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Воловецької РДА про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, встановлення піклування та призначення піклувальника - задоволити.
Відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 від матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки АДРЕСА_2 без позбавлення її батьківських прав.
Встановити піклування неповнолітньому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити його піклувальником ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканку АДРЕСА_1 Закарпатської області.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, мешканки АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 04.12.2018 року і до досягнення нею повнолітнього віку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 704 гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Софілканич О. А.