Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
28 січня 2019 р. Справа №200/14749/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи, зобов'язання повторно розглянути заяву про переведення з одного виду пенсії на інший з урахуванням періоду роботи,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи, зобов'язання повторно розглянути заяву про переведення з одного виду пенсії на інший з урахуванням періоду роботи.
Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року позовну заяву, відповідно до вимог ч. 1 ст. 169 КАС України, було залишено без руху для усунення недоліків, а саме: надання доказів своєчасності звернення до адміністративного суду з даним позовом, а в разі пропуску цього строку - обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та надання суду доказів поважності причин його пропуску. Для усунення виявлених судом недоліків Позивачу встановлено семиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали.
На виконання ухвали суду від 26 грудня 2018 року Позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, в якому зазначено, що про порушення його прав він дізнався з відповіді органу Пенсійного фонду від 15.11.2018, якою його було повідомлено про не зарахування спірного періоду до пільгового стажу.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Позивачу 18.11.2014 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах. В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про звернення Позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку пенсії.
Виходячи із наведеного, заявлені Позивачем вимоги стосуються правомірності призначення пенсії Позивачу без врахування у складі пільгового стажу періоду роботи з 21.08.1992 по 26.05.1995 на тресті «Селидіввуглебуд» Селиівського шахтобудівельного управління. Як встановлено судом, таке призначення пенсії відбулося у листопаді 2014 року.
Згідно відмітки на поштовому відправленні, вказаний адміністративний позов з додатками було направлено на адресу суду 19.12.2018 року.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, підтверджує, що право на звернення до суду не є абсолютним.
Так у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (2009) ЄСПЛ зазначає, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Однак це право не є абсолютним та воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (також наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року ).
Кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявниці.
Отже, установлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що Позивач є одержувачем пенсії з 18 листопада 2014 року. Отже про порушення свого права Позивач повинен був дізнатися після призначення пенсії в листопаді 2014 року, оскільки пенсія є регулярною щомісячною грошовою виплатою.
Отже, фактично Позивач мав можливість звернутись за захистом свого права і не був обмежений у доступі до суду у встановлений строк.
В контексті викладеного, зважаючи на відсутність поважних причин за яких Позивач не міг звернутися за захистом своїх прав до суду, суд доходить висновку, що клопотання позивача про поновлення строків звернення до адміністративного суду, задоволенню не підлягає.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, який встановлено частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності поважних причин.
Згідно пункту 9 частини 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 КАС України.
Отже, враховуючи, що адміністративний позов подано Позивачем з порушенням строку на звернення до суду, а з клопотання про поновлення строку, а також адміністративного позову та доданих до нього матеріалів не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, дана позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Повернути адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи, зобов'язання повторно розглянути заяву про переведення з одного виду пенсії на інший з урахуванням періоду роботи.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Череповський Є.В.