Справа №345/1943/18
Провадження № 2/345/36/2019
30.01.2019 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
судді Якиміва Р.В.,
секретар судового засідання Гладенька Л.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
за участю представника позивача ОСОБА_3,
представників відповідача ОСОБА_4,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищенаведеним позовом, мотивуючи його тим, що з 26.01.2000 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 Оскільки сімейне життя в них не склалося рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.11.2016 шлюб було розірвано.
В період шлюбу вони придбали автомобіль марки «Ford Transit Connect», який був зареєстрований за відповідачем. Позивач зазначила, що дійти згоди про добровільний розподіл спільного майна вони не можуть. Тому ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію замість належної їй частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі 62216,00 гривень, а також понесені нею судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задоволити.
Представник відповідача позов визнав частково, вказав, що транспортний засіб дійсно був придбаний подружжям у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя, однак вважає розмір грошової компенсації завищеним.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26.01.2000 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області був розірваний (а.с. 7).
З листа Територіального сервісного центру 2642 в Івано-Франківській області вбачається, що 14.08.2013 за відповідачем зареєстровано автомобіль марки «Ford Transit Connect», 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 8).
Ймовірна вартість автомобіля складає 124 432,00 гривень (а.с. 34).
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У відповідності до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею проживають діти.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", зокрема п. 23 передбачено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Частинами 2, 4 статті 71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його.
Ураховуючи те, що автомобіль був набутий сторонами під час перебування в шлюбі та за спільні кошти, суд вважає його об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки автомобіль є неподільною річчю суд присуджує позивачу грошову компенсацію 1/2 частини його вартості, а сам транспортний засіб залишає у власності відповідача.
Представник відповідача, частково визнавши позов, не погоджується із оціночною вартістю транспортного засобу, яка згідно довідки від 27.11.2018 складає 124 432,00 гривень (а.с. 34), разом з тим не надав суду належних та допустимих доказів, які б визначали іншу йоговартість.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1057,20 гривень (а.с. 1, 17).
На підставі наведеного та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості транспортного засобу марки «Ford Transit Connect», 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 62 216 (шістдесят дві тисячі двісті шістнадцять) гривень 00 копійок, а також 1057 (одну тисячу п'ятдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.
Транспортний засіб марки «Ford Transit Connect», 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - залишити у власності ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.01.2019.
Суддя