31 січня 2019 року
Справа №160/874/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
28.01.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 21.01.2019 року ВП №58104857, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Одночасно з поданням адміністративного позову позивач звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення.
Розглянувши заявлене клопотання, вивчивши надані докази на його підтвердження, суд не находить підстав для його задоволення та звільнення позивача від сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони з підстав того, що позивач фінансується з Державного бюджету України та відсутністю бюджетних асигнувань, передбачених на сплату судового збору, виходячи з наступного.
За приписами ст. 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Також і відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, вирішуючи такі клопотання суд повинен враховувати те, що, якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору. Також стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України може бути застосована і до юридичних осіб (зокрема до громадських організацій), якщо у них відсутні достатні кошти на рахунках для оплати судових витрат чи їх рух заблоковано внаслідок арешту.
Повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони не спроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування, тощо).
При цьому, необхідно зазначити, що, якщо бюджетні установи, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України та які діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати про що свідчить правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України “Про судовий збір” від 23.01.2015 року №2.
Крім того, при розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд, зокрема звертає увагу на обґрунтованість зазначених у клопотанні підстав для його задоволення, наявність доказів ужиття посадовими особами заявника заходів, спрямованих на отримання фінансування для реалізації повноважень стосовно представництва інтересів суб'єкта владних повноважень у судах, а також суд бере до уваги те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджет, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, тому невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися обґрунтованою підставою для відстрочення сплати судового збору.
Судом також враховується і те, що законодавець не вніс позивача до переліку осіб, установ та організацій, які звільняються від сплати судового збору згідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір”.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання позивача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, ст.ст. 133, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - відмовити.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець