Справа № 496/4122/18
Провадження № 1-кп/496/125/19
31 січня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, громадянки України, незаміжньої, раніше згідно ст. 89 КК України, не судимої, з середньою-спеціальною освітою, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючої на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді кухара господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, суд-
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу. 13.02.2017 року ОСОБА_4 призвана на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в подальшому згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.02.2017 року за №35 призначена на посаду курсанта 184 навчального центру. Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо). Відтак, з 13.02.2017 року, тобто з моменту зарахування матроса ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , вона набула статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочала виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби. Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.05.2017 за№99-РС, ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду кухара їдальні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2018 за №12-РС, ОСОБА_4 призначено на посаду кухара господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби. Проте, всупереч вищезазначених вимог закону, матрос ОСОБА_4 проходячи військову службу за контрактом у військовому званні матрос, на посаді кухара взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону, усвідомлюючи відсутність відповідного дозволу командира діючи умисно, з метою ухилитися від проходження військової служби 10.07.2018 року о 08 годині 00 хвилин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, самовільно залишила розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та продовжує незаконно перебувати поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився на службу.
Обвинувачена ОСОБА_4 допитана в судовому засіданні, в інкримінованому їй злочині передбаченому ч.3 ст.408 КК України винною себе визнала повністю, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового розслідування. Крім того пояснила, що залишила розташування військової частини, у зв'язку з тим, що її матері стало погано, і вона вимушена була піклуватися про неї у період хвороби. У вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині) щиро розкаялася, не заперечувала проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції немає. Обвинуваченої роз'яснено, що у такому випадку, вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, доведена, а дії обвинуваченої ОСОБА_4 правильно кваліфіковані як - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Судом при визначенні обвинуваченій ОСОБА_4 міри покарання, враховується ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, її особу, а також те, що вона не судима в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно ст.12 КК України, вчинений нею злочин віднесений законодавцем до категорії тяжких злочинів.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України є щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю злочину. Також, враховуючи тяжку хворобу її матері ОСОБА_5 , яка загострювалася, згідно наданих медичних документів, саме в період залишення обвинуваченою військової частини, суд відносить до обставин, які пом'якшують покарання, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки іншого піклувальника, окрім обвинуваченої, ОСОБА_5 не має.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи наявність цих обставин, що пом'якшують відповідальність та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням того, що судом було надіслано запит до КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №9» з відповіді якої вбачається, що ОСОБА_6 , яка є матір'ю обвинуваченої, дійсно у липні 2018 року зверталася до амбулаторії зі скаргами на суттєве погіршення здоров'я, із врахуванням досудової доповіді, наданої Біляївським МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, беручі до уваги стан здоров'я ОСОБА_5 , яка продовжує хворіти та потребує сторонньої допомоги, особу винної яка на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.408 КК України із застосуванням положеньст.ст.75,76 КПК України, оскільки її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
До обвинуваченої ОСОБА_4 не застосовувались засоби забезпечення кримінального провадження.
Цивільний позов, речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.369-371, 374 КПК України суд-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком в 3 (три) роки.
На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1