29 січня 2019 року м.Київ № 369/12782/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошиського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошиського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та просить суд:
визнати дії щодо припинення виплати пенсії за віком незаконними;
зобов'язати поновити виплату пенсії за віком та здійснити її перерахунок відповідно до вимог чинного законодавства України;
зобов'язати здійснити виплату недоотриманої суми пенсії, починаючи з квітня 2017 року та до моменту поновлення виплату пенсії, з урахуванням вже перерахованого розміру пенсії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у серпні 2018 року звернулась до Києво-Святошиського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з вимогою про надання інформації щодо причин невиплати їй пенсії та про поновлення виплати пенсії, однак відповідач зазначив, що для вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії позивачу необхідно особисто звернутись до управління для подання необхідної заяви.
На думку позивача, вказані дії є протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.10.2018 дану справу було передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з тим, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно автоматизованого розподілу справ між суддями вказану справу передано для розгляду судді Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Частиною 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
На день розгляду справи від відповідача заяв, клопотань чи відзиву на позовну заяву не надходило, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Пролетарським РВ УМВС України в Донецькій області 07.05.1997, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачу встановлено пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 14.05.2008.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 3244003096 від 12.12.2014.
Судом встановлено, що з 2014 року позивач перебуває на обліку в Києво-Святошинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області.
Позивач зазначає, що відповідач щомісячно нараховував та виплачував пенсію належним чином, однак з 01.04.2017 виплату пенсії було припинено, у зв'язку з чим позивач 14.08.2018 звернулась до відповідача із вимогою поновити виплату пенсії.
У відповіді від 28.08.2018 № 369/Л-01 Києво-Святошинське об'єднане управління повідомило, що для вирішення питання про поновлення виплати пенсії позивачу необхідно особисто звернутись до управління для подання відповідної заяви згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування».
На думку позивача такі дії є протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, у зв'язку з чим звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Нормами п.п. 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Кабінетом Міністрів України 05.11.2014 була прийнята постанова № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» , згідно якої (з урахуванням змін і доповнень) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 територіальний орган пенсійного фонду України своїм рішенням може припинити виплату пенсії у випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
З аналізу постанов Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, № 509 від 01.10.2014, № 367 від 05.11.2014, № 595 від 07.11.2014 випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.
Оскільки вищенаведені нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, вони не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Отже, суд приходить до висновку, що пріоритетному застосуванню підлягають норми ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 428/6579/17.
Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та абз. 6 цього пункту.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами п. 71 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Міністерством соціальної політики.
Відповідно до п.п. 2 п. 12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки жодних підстав передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для припинення виплати позивачеві пенсії не встановлено і припинення відбулося без прийняття відповідачем відповідного рішення, суд вважає дії Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області необґрунтованими та протиправними.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком незаконними та зобов'язання поновити виплату пенсії за віком та здійснити її перерахунок відповідно до вимог чинного законодавства України, та зобов'язання здійснити виплату недоотриманої суми пенсії, починаючи з квітня 2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами. 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 114,00 грн. (квитанція № 5963637 від 08.10.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41248571) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсії за віком незаконними.
Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41248571) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) виплату пенсії за віком та здійснити її перерахунок відповідно до вимог чинного законодавства України.
Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41248571) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) виплату недоотриманої суми пенсії, починаючи з квітня 2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2 114,00 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять грн.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41248571).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.