Справа № 152/1521/18
2/152/46/19
іменем України
31 січня 2019 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Одудовського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права на майно в порядку спадкування,
У жовтні ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 (далі - відповідач 1), Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (далі - відповідач 2) про визнання права на майно в порядку спадкування.
Зазначила, що 08 липня 2006 року помер ОСОБА_4.
Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається, у тому числі із земельної частки (паю), площею 1,96 умовних кадастрових гектарів, на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яку він отримав у спадщину після смерті ОСОБА_5, яка настала 26 квітня 1999 року. ОСОБА_5 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0461368, зареєстрований 26 травня 2001 року за № 36.
Позивач є спадкоємцем зазначеного спадкового майна в порядку спадкування за законом, оскільки є дружиною померлого. Іншим спадкоємцем є донька - ОСОБА_3.
Позивач та відповідач 1 вже частково оформили спадкові права після смерті ОСОБА_4 У ході підготовки матеріалів для оформлення спадщини на земельну частку (пай) нотаріусом виявлено відсутність сертифікату на право на земельну частку (пай), у зв?язку із чим останній виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Посилаючись на те, що вказане майно належало спадкодавцю, а позивач бажає його успадкувати, просить визнати за нею право на земельну частку (пай), площею 1,96 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0461368, зареєстрований 26 травня 2001 року за № 36 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4.
Позивач у судове засідання не з'явилася, однак від її представника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та представника, на задоволенні позову наполягає (а.с. 83).
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з?явилась, однак подала до суду заяву про визнання позову (а.с. 77).
Представник відповідача - Лозівської сільської радиШаргородського району Вінницької області у судове засідання не з'явився, проте до суду надійшла заява, у якій сільська рада позовні вимоги визнає, справу просить розглянути за відсутності представника (а.с. 46).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.
08 липня 2006 року помер ОСОБА_4, що вбачається зі свідоцтва про смерть ОСОБА_6 1-СР № 044705 (а.с. 10).
Ще до того, 26 квітня 1999 року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією актового запису про смерть № 22 (а.с. 82).
Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складається із її права на земельну частку (пай), площею 1,96 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, що підтверджується листом Відділу у Шаргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №Б-286/0-0.40-518/152-17 від 09 листопада 2017 року (а.с. 13).
06 лютого 1996 року ОСОБА_5 вчинила заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_4, що підтверджує копією дублікату заповіту (а.с. 11)
Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв ОСОБА_4, шляхом вступу в фактичне володіння та розпорядження спадковим майном померлої, однак свої спадкові право на майно померлої не встиг оформити, оскільки 08 липня 2006 року помер. Зазначене підтверджується довідкою виконавчого комітету Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області № 1115 від 06 листопада 2017 року (а.с. 12).
Позивач є спадкоємцем зазначеного спадкового майна в порядку спадкування за законом, оскільки є дружиною померлого, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу позивача серії І-АМ № 467873 (а.с. 9).
З метою оформлення своїх спадкових прав, позивач звернулася до нотаріуса, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовлено, про що нотаріусом винесено відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 листопада 2017 року. Причиною відмови є те, що позивачем не надано правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) (а.с. 14).
Із копії газети «Правди сила» від 23 серпня 2017 року вбачається, що втрачений сертифікат на земельну частку (пай), № 0461368, виданий на ім?я ОСОБА_5 (а.с. 15).
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із набуттям права власності на спадкове майно.
Так, згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно частини другої статті 1269 ЦК України, заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, із урахуванням зазначених вище вимог ЦК України, суд вважає, що позивач дійсно є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтями 11 та 212 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У пункті 3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, вказано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами визнання її право отримати у спадщину вищевказане спадкове майно, окрім того, на переконання суду, спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, передбачений законом.
Тому, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1право на земельну частку (пай), площею 1,96 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, що належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0461368, зареєстрований 26 травня 2001 року за № 36 в порядку спадкування за законом після смерті 08 липня 2006 року ОСОБА_4.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Войнаровський