Справа № 175/3029/17
Провадження № 2/175/1182/17
21 січня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Реброва С.О.,
при секретарі Ратушної Л.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства «Славутич» прокуратури Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаними позовами до відповідача, обґрунтовуючи їх тим, що він є власником земельної ділянки №84 площею 0,0590 га з цільовим призначенням для садівництва, що розташована в садівничому товаристві «Славутич» на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Відповідач перешкоджає йому у вільному доступі у користуванні садовим будинком та земельною ділянкою, оскільки його надано у користування сторожу садівничого товариства. Вважав, що внаслідок цього порушено його права на вільне користування та володіння садовим будинком з підвалом та гаражем. Просив усунути перешкоду у користуванні земельною ділянкою та садовим будинком шляхом визнання його права володіти, користуватися та розпоряджатися, зобов'язавши відповідача виселити особу (сторожа) за межі земельної ділянки №84.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, представники відповідача заперечували проти позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що рішенням виконкому Дніпропетровської районної ради №49 від 26.02.1988 року виділено земельну ділянку площею 5,0 га для задоволення потреб членів садового товариства «Славутич» прокуратури Дніпропетровської області у садівництві та огородництві. Державними актами на право користування землею, зареєстрованими в Книзі записів Державних актів на право користування землею за №242 від 29.03.1988 року, для створення колективного саду було виділено прокуратурі Дніпропетровської області 5,0 га, а Дніпропетровському обласному суду 8,0 га.(а.с.125-131).
Позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0590 га в садовому товаристві «Славутич» на території Любимівської сільської ради на підставі рішення Любимівської сільської ради ХY сесії ХХІ скликання від 17.12.1993 року, що підтверджується Державним актом серії ІІ-ДП №081473 від 25.07.1996 року (а.с.8).
У позовній заяві позивач вказує, що він у будівельному управлінню «Союзглавзагранатоменерго» замовив збудувати для себе садовий будинок за власні кошти, який умовно у робочому проекті назвав будинком голови правління. У ньому спланував для себе кімнату, кухню, невелику прихожу для прийому садоводів, підвал і гараж для власного автомобіля. Раніше він дозволяв сторожу знаходитися у садовому будинку лише у денний час, то зараз земельну ділянку і садовий будинок надано особі (сторожу) з правом постійного проживання. На його думку, відповідач без будь-яких правовстановлюючих документів незаконно використовують його нерухомість для громадських потреб, внаслідок чого він позбавлений можливості самостійно, на власний розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися правом приватної власності.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Нормами ст.152 ЗК України, ст.386 ЦК України передбачено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив усунути перешкоду у користуванні земельною ділянкою та садовим будинком шляхом визнання його права володіти, користуватися та розпоряджатися та зобов'язати відповідача виселити особу (сторожа) за межі земельної ділянки №84.
Отже, враховуючи що позовні вимоги стосуються виселення особи (сторожа), а позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки з володіння останнього не заявлені та не ставляться, крім того будь-які докази, щодо самовільного захвату сторожем та садовим товариством «Славутич» прокуратури Дніпропетровської області земельної ділянки та садового будинку, в матеріалах справи відсутні, відтак вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу пред'явленого позову. Суд за власною ініціативою не може міняти предмет і підстави позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82,141,259,265,268,273 ЦПК України, ст.16, 386 ЦК України, ст.152, 158 ЗК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до садівничого товариства «Славутич» прокуратури Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя С.О.Ребров