Справа № 202/2855/16-к
(1-кп/199/122/19)
28.01.2019 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1
- суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участю прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
представника ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016040660000085, який надійшов з Дніпровського апеляційного суду, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.185 КК України,
05.11.2018 року на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 31.10.2018 року про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.185 КК України.
Відповідно до обвинувального акту вбачається, що « ОСОБА_8 10 січня 2016 року, час встановити в ході досудового розслідування не представилось можливим, знаходився у кв. АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_9 . В ході цього між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник конфлікт на ґрунті особистих неприязнених стосунків.
Під час цього у вказаний час, у ОСОБА_8 раптово виник злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто на умисне вбивство ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_8 , взявши в руки молоток для відбиття м'яса, умисно наніс ним не менше чотирьох ударів в область голови, від чого ОСОБА_9 втратила свідомість та впала на підлогу.
ОСОБА_8 своїми умисними діями спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_9 , у зв'язку з чим, згідно висновку судово-медичного експерта № 38/ЛЕ/12 від 12 лютого 2016 року настала смерть останньої від закритої внутрішньочерепної травми, з крововиливами під м'які мозкові оболонки.
Умисні дії ОСОБА_8 , що виразилися у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, кваліфікуються за ч.1 ст.115 КК України.
Далі, ОСОБА_8 , 10 січня 2016 року, час встановити в ході досудового розслідування не представилось можливим, знаходився у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_9 , а саме в приміщенні квартири, де спілкувався з останньою. Після чого ОСОБА_8 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 , побачив мобільний телефон марки «Keneksi», та пару золотих сережок. В цей момент у ОСОБА_8 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), визначивши мобільний телефон марки «Keneksi», а також пару золотих сережок, які належали ОСОБА_9 , як предмети свого злочинного посягання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 , звідки діючи умисно, повторно таємно викрав мобільний телефон марки «Keneksi», та пару золотих сережок, які 1 належали ОСОБА_9 .
Отримавши змогу розпорядитись викраденим майном на власний розсуд ОСОБА_8 з місця скоєння злочину зник, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2665, 77 гривень.
Умисні дії ОСОБА_8 , що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, кваліфікуються за ч.2 ст.185 КК України».
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України і це клопотання підтримав обвинувачений ОСОБА_8 .
Мотиви сторони захисту.
1) на першому аркуші обвинувального акту відсутні відомості про найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, що є порушенням п.1 ч.2 ст.291 КПК України
2) в обвинувальному акті не вказані анкетні відомості потерпілого, що передбачено п.3 ч.2 ст.291 КПК України, не зазначається жодних відомостей про те, чи подавали заяви про визнанням їх потерпілими близькі родичі чи члени сім'ї особи, смерть якої настала внаслідок кримінального правопорушення , що передбачено ч.6 ст.55 КПК України. При тому, що ОСОБА_8 наполягає про наявність в ОСОБА_9 рідної сестри;
3) відповідно показань експерта смертельні тілесні ушкодження потерпілій були заподіяні не раніше 13 січня 2016 року, а в обвинувальному ауті вказана дата «10 січня»;
4) відповідно до ч.1 ст.279 КПК України, якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або замінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор, а не слідчий, який не мав для цього жодних повноважень;
5) суперечливість у висновках, відсутність формулювання обвинувачення, а саме. В обвинувальному акті спершу йдеться про те, що в обвинуваченого ОСОБА_8 виник з ОСОБА_9 конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків, внаслідок чого в обвинуваченого виник злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Такого поняття як умисел, мотив і мета, спрямовані виключно на позбавлення життя людини, жодною нормою КК України не передбачені. Кримінальний закон вимагає обов'язкового встановлення обставин того, що спонукало одну людину вчинити дії на позбавлення життя людини. Такий умисел чи мотив обов'язково повинні мати конкретну мету - чи корисливий, чи хуліганський, чи помсту и т.д. Це жодним чином в тексті обвинувального акту не сформульовано. Але далі в обвинувальному акті вже їдеться про те, що тільки після того, як в обвинуваченого виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_9 , у нього по ходу виник ще один умисел, спрямований на таємне викрадення належного їй майна. Такі суперечності в самому тексті обвинувального акту вимагають усунення перед тим, як має бути призначений судовий розгляд по суті обвинувачення. Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення, обставини, які впливають на ступень тяжкості кримінального правопорушення тощо. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Відсутність формулювання обвинувачення при складанні обвинувального акта призвели до грубого порушення права на захист ОСОБА_8 , оскільки порушується його право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують (тобто, відповідно до п.1 ч.3 ст.42 КПК України) та основоположні права, гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши зміст обвинувального акта відносно ОСОБА_8 та реєстр матеріалів досудового розслідування, вважає, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Питання форми та змісту обвинувального акту регулюється ст.ст. 109, 110, 291 КПК України.
Відповідно до п.5) ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення..
На підставі ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти одне з рішень, в тому числі, про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
З урахуванням вищенаведених приписів національного та міжнародного законодавства, а також практики Європейського Суду з прав людини, обвинувальний акт має суттєві недоліки відповідно до форми та змісту при викладі фактичних обставин злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 .
Зокрема, відповідно до ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушення завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, які кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
В обвинувальному акті, а також в реєстрі матеріалів досудового розслідування, всупереч п.3 ч.2 ст.291 КПК України не вказані анкетні відомості потерпілого або представника потерпілого тощо, що передбачено як обов'язковий елемент, складова частина обвинувального акту.
Органом досудового розслідування або прокурором не встановлені та не визначені потерпілий або представник потерпілого по кримінальному провадженню незважаючи на те, що ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у скоєнні вбивства особи та крадіжки чужого майна, яке належало цієї особі.
Прокурором пропонувалося визначити представником потерпілої ОСОБА_9 - будь якого представника за довіреністю Індустріальної районної у місті Дніпрі ради.
Але суд вважає таку пропозицію як таку, що не ґрунтується на вимозі закону, оскільки відповідно до ч.1 ст.58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником, тобто адвокат.
Крім того, 15.01.2016 року прокурором ОСОБА_5 було складено та підписано повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчинені вбивства, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Не зважаючи на чіткий і безумовний припис закону щодо дій прокурора, вказаних в ч.1 ст.279 КПК України, який раніше здійснив ОСОБА_8 повідомлення про підозру, 28.04.2016 року слідчий ОСОБА_10 , не маючи на це право або обов'язок, склав, підписав повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_8 підозри, якого повідомив про підозру у вчинені вбивства, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та крадіжки чужого майна, за ч.2 ст.185 КК України.
Також, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст. 291 КПК України).
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо .
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
В судових рішень Європейського Суду з прав людини, які стосуються формулювання обвинувачення зазначено:
- в рішенні від 26.06.2008 у справі «Ващенко проти України»: «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)»;
- в рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії»: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п.54. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення»;
- в рішенні від 09.10.2008 у справі «Абрамян проти Росії»: «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду
Всупереч п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, судових рішень Європейського Суду з прав людини, які стосуються формулювання обвинувачення, в обвинувальному акті не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор та слідчий вважають встановленими, а також, в обвинувальному акті відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення, а замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що в свою чергу є неприпустимим.
Системний аналіз змісту норм Кримінального процесуального Кодексу України, вказує на те, що документи органу досудового розслідування, які містять формулювання обвинувачення, повинні відображати всі елементи складу злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Однак, при описі фактичних обставин вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 та ч.2 ст.185 КК України в обвинувальному акті не викладено час скоєння злочинів, тому що на думку слідчого і прокурора «час встановити в ході досудового розслідування не представилось можливим», не викладені події, які передували перед скоєнням злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, мотив складу цього злочину фактично не сформульований, не описаний і не розкритий в обвинувальному акті, як і виклад інших обставин кримінального правопорушення за ч.1 ст.115 КК України, які слідчий з прокурором вважали встановленими за результатами досудового розслідування, та обвинувачення окремо за вказаною статтею КК України.
З огляду на викладене, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, містить численні протиріччя та недоліки, не встановлені і не вказані в обвинувальному акті потерпілий від злочинів або представник потерпілого, складання 28.04.2016 року повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, замість прокурора ОСОБА_5 , слідчим ОСОБА_10 , який не мав на це право або обов'язок, підписання ним повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_8 підозри, якого повідомив про підозру у вчинені вбивства та крадіжки чужого майна, внаслідок чого грубо порушено право ОСОБА_8 на захист, суд вважає недоцільним призначення обвинувального акту до розгляду по суті, оскільки це матиме наслідком продовження порушення права обвинуваченого на захист, яке фактично буде здійснюватися від обвинувачення, викладеного з явними і чисельними порушеннями, що є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Після повернення обвинувального акта прокурору зазначені в мотивувальній частині ухвали суду недоліки обвинувального акта повинні бути усунені протягом розумного строку.
Інші доводи захисника ОСОБА_6 , зазначені в його клопотанні, які не встановлені судом як суттєві порушення норм КПК України, на думку суду, не тягнуть за собою таких порушень вимог КПК України, які б давали підстави для повернення обвинувального акта.
Керуючись ст. 110, п. 3) ч. 3 ст. 314, ст.ст. 369,371,372, 376 КПК України, колегія суддів,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040000000085 від 29.04.2016 року відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.185 КК України - повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, для усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Повний текст ухвали оголошений о 15:30 годині 31.01.2019.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3