Справа № 142/47/19
Провадження№ 2-а/142/2/19
іменем України
30 січня 2019 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А.,
при секретарі Курасевич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Васюти Володимира Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до відповідача поліцейського роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Васюти В.М., в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 552750 від 10 січня 2019 року, яка винесена поліцейським роти №3 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Васютою Володимиром Миколайович про притягнення мене, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень як незаконну.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що 10 січня 2019 року поліцейський роти №3 управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Васюта Володимир Миколайович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 552750 за ч. 1 ст. 126 КУпАП із подальшим накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за порушення пункту 2.1 «ґ», 2.1 «а» Правил дорожнього руху України. Згідно тексту даної постанови «10.01.2019 року 02 годин 30 хвилин, у м. Луцьк, вул. Ковельська 84, водій, керуючи т/з не мав при собі та не пред'явив поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з, чим порушив п. 2.1 «ґ», 2.4 «а» ПДР України (текст постанови). Із винесеною відносно нього постановою він не згоден, так як вона є незаконною та необґрунтованою, оскільки не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та із порушенням порядку розгляду та прийняття рішення по справі. Відтак, 16.01.2019 року йому на поштову адресу надійшов лист із управління патрульної поліції у Волинській області, в якому містилась постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії, НК№552750 за ч. 1 ст. 126 КУпАП із подальшим накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за порушення пункту 2.1 «ґ», 2.1 «а» Правил дорожнього руху України. Також вказує, що дійсно, 10.01.2019 року він керував транспортним засобом Шкода Октавія, номерний знак НОМЕР_1, у м. Луцьк, та був зупинений працівниками поліції. Працівник поліції витребував у нього посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію та поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Він пред'явив перелік документів поліцейському, який повідомив, що йому він випише штраф за порушення правил дорожнього руху, та, переписавши його анкетні данні, пішов до свого службового автомобіля, а він продовжив рух далі, так як жодного повідомлення про його затримання від поліцейського не чув. Крім того позивач зазначає, що під час розгляду справи, поліцейський належним чином не повідомив його про час та місце розгляду справи, не роз'яснив йому положення ст. 268 КУпАП. Також, в порушення ст.ст.245,280 КУпАП поліцейський, при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Під час спілкування із поліцейськими він пояснював, що транспортний засіб Шкода Октавія, номерний знак НОМЕР_1, є застрахований та є предметом укладення договору цивільно-правової відповідальності, про що є відповідний сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка", який було пред'явлено поліцейському. Щодо відсутності наразі внутрішнього договору страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб, то поліцейському було надано пояснення, що даний транспортний засіб тільки в'їхав на територію України, через дві зони митного контролю (республіки Польща та України) та о 02 годині 30 хвилин даний поліс оформити не представилось фактичної можливості, так як страхові кантори або пункти були закриті. Однак, поліцейський не прийняв до уваги наданий ним сертифікат та пояснення, а повідомив його, що він порушив ПДР, та відносно нього буде винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення. Після цього, поліцейський пішов до свого службового авто, та через деякий час прийшов до нього та запитав, чи він буде отримувати копію постанови. На його зауваження, що поліс цивільно-правової відповідальності у нього є в наявності, та що він пред'явить його і за необхідності передасть поліцейському, останній повідомив, що даний поліс не є дійсний на території України. Також, поліцейський не прийняв до уваги його зауваження, що п. 2 ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» (від 28.01.1993 року) «водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а в п. 2 ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (від 01.07.2004) «контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами національної поліції при складанні протоколів щодо порушень ПДР, та оформленні матеріалів ДТП». Так як протокол щодо порушень ПДР України відносно нього не складався, та оформлення матеріалів ДТП не відбувалось, законодавчо він навіть не зобов'язаний був пред'являти даний поліс поліцейському. На його неодноразові наполягання прийняти до уваги п 1. листа Міністерства Юстиції України від 26.12.2008 N 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», а саме що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. З невідомих йому причин, поліцейський проігнорував його пояснення та прохання, а також не пред'явив жодного доказу вчинення ним будь яких адміністративних правопорушень та порушень правил дорожнього руху. Вказує, що його діях не було умислу на вчинення правопорушення та вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126КУпАП є незаконним та не обґрунтованим. Постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, а тому підлягає скасуванню як незаконна, через те, що він по-перше не був належним чином проінформований про час та місце розгляду справи, під час керування транспортним засобом правил дорожнього руху він не порушував, В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, так як поліс в нього в наявності був, та він пред'явив його поліцейському на його незаконну вимогу, хоча міг би того не робити. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення; по-друге: постанова виносилась поліцейським без його присутності та без врахування його пояснень та зауважень щодо обставин справи; по-третє: поліцейський йому не роз'яснив положення ст. 307, 308 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст. 287-289 КУпАП, та права, передбачені ст. 286 КУпАП особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; по-четверте: в постанові, в порушення ст. 283 КУпАП, не містить повного найменування посадової особи (не зазначено спеціальне звання поліцейського); По-п'яте: постанова НК№552750 від 10.01.2019 - не відповідає вимогам Наказу МВС №1395, а саме: прізвище, ім'я, по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її місце проживання (перебування), місце роботи, а також посада, спеціальне звання та прізвище, ім'я, по батькові поліцейського записані не друкованими літерами та нерозбірливим почерком, наявні виправлення в даті винесення постанови.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте подав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності та підтримав позовні вимоги.
Відповідач Васюта В.М. в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак від представника відповідача Гаврилишиної Т.І. на офіційну електронну адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог - ОСОБА_1 до поліцейського роти №3 УПП у Волинській області ДПП Васюти Володимира Миколайовича, про скасування постанови - відмовити повністю.
Свої заперечення, викладенні у відзиві на позовну заяву обґрунтував тим, що позивач, наполягаючи на скасуванні винесеної постанови в справі про адміністративне правопорушення НК №552750 від 10.01.2019 року, стверджує, що він мав діючий поліс ОСЦПВ ВНТЗ «Зелена карга». Також відповідач вказав, що 10.01.2019 року о 02 години 30 хвилин при здійсненні патрулювання у місті Луцьку було зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: громадянин ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_1, при перевірці документів не мав при собі поліс ОСЦПВ ВНТЗ (зелена карта), що є порушенням ч.1 ст. 126 КУпАП. Частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до пп. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Підпункт 2.4 Правил дорожнього руху встановлює, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1. Положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі ст. 53 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати перевірку наявності чинного на території України договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які перетинають державний кордон України, незалежно від належності та місця реєстрації транспортного засобу. Стаття 10 вищевказаного Закону встановлює, що укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування); договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Внутрішні договори страхування діють виключно на території України. Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах. Під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності. Під час зупинку водій не пред'явив ні одного ні іншого документу. Як передбачено в ст. 1 Закону, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах/
Згідно пункту 17.1.статті 17 Закону № 1961-ІV страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Наказом МВС України від 29.11.2007 № 451 затверджено Інструкцію з організації діяльності підрозділів Державтоінспекції МВС України щодо контролю за наявністю у водіїв полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхових сертифікатів "Зелена картка" при нагляді за дорожнім рухом.
Пунктом 2 розділу II Інструкції встановлено, що водій зупиненого транспортного засобу зобов'язаний пред'явити, у тому числі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Щодо транспортних засобів, що зареєстровані в інших державах, таким документом може бути страховий сертифікат "Зелена картка", виданий іноземною страховою організацію, або поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.Згідно абзацу сьомого пункту 2 розділу І Інструкції, страховий сертифікат "Зелена картка" - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені в такому сертифікаті, зразок якого наведений у додатку 2.
Так, при дослідженні додатку 2 вказаної Інструкції (зразка страхового сертифіката "Зелена картка", затвердженого Додатком 1 Зміненої Зведеної Резолюції щодо покращання руху автодорожнього транспорту (R.E. 4). прийнятого на 66-й сесії), встановлено, що наданий позивачем поліс, який був пред'явлений ним відповідачу, повністю не відповідає вимогам, які зазначені в Додатку 2 (поширення дії на території України, іноземна страхова організація, відсутній напис INTERNATIONAL MOTOR INSURANCE CARD)
Відповідач вважає, що позивачем, як власником транспортного засобу, порушено Правила дорожнього руху України. ОСОБА_1 зобов'язаний був надати на вимогу посадової особи Національної поліції поліс (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів( страхового сертифіката «Зелена картка»)
При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ним було встановлено, що розгляд даної справи належить до компетенції Національної поліції України та його компетенції як інспектора УПП у Волинській області рядового поліції відповідно до покладених на нього повноважень.
Тому, на підставі ст. 279 КУпАП було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення з оголошення ОСОБА_1, яка саме справа підлягає розгляду (не пред'явлення полісу ОСЦПВ ВНТЗ (страхового сертифіката «Зелена картка»), та що він притягається до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, було роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки відповідно до ст. 268 КУпАП.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 278 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складався, було заслухано пояснення ОСОБА_1 по факту вчинення ним адміністративного правопорушення, досліджено наявні докази по справи. В ході розгляду справи від позивача клопотань, які підлягали задоволенню не надходило, заперечень, які б ґрунтувались на доказах, він не висловлював, об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення викладена належним чином у відповідності до диспозиції ч.1 ст.126 КУпАП.
При розгляді справи відповідачем як посадовою особою було з'ясовано, що саме ОСОБА_1 не мав при собі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВНТЗ (страхового сертифіката «Зелена картка» , тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, є винна у його вчиненні, ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України.
Суд, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи оцінивши в сукупності наявні у справі докази, приходить наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що відповідно до постанови поліцейського роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Васюти В.М., серії НК № 552750 від 10 січня 2019 року позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень за порушення вимог п. 2.1 «ґ», 2.1 «а» Правил дорожнього руху, яке полягало в тому, що 10.01.2019 року 02 годин 30 хвилин, у м. Луцьк, вул. Ковельська 84, водій, керуючи т/з не мав при собі та не пред'явив поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положенням ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до вимог ст. 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до положень п. 1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з вимогами п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до вимог п. 2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, у тому числі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до вимог п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу працівників поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1. ПДР.
Положеннями п.п. 3,5 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено,що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення та здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
В силу вимог ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.ст. 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 10 січня 2019 року під час зупинки транспортного засобу, на вимогу працівника поліції з метою перевірки не надав документів, передбачених п. 2.1. ПДР.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем доведений факт порушення позивачем ПДР, а саме те, що водій не мав при собі та не пред'явив на вимогу працівників поліції документи, передбачені п. 2.1. ПДР.
Також, позивачем не надано суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, а також те, що скоєне ОСОБА_1 правопорушення не потягло за собою настання будь-яких негативних наслідків , правопорушення вчинене особою вперше, суд вважає можливим звільнити позивача від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, задовольнивши частково позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 22, 122, 247, 251, 283,286 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Васюти Володимира Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити частково.
Змінити захід стягнення, застосований відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 552750 від 10 січня 2019 року, яка винесена поліцейським роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Васютою В.М., звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, обмежившись усним зауваженням.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: