Справа № 161/14028/18
Провадження № 2/161/829/19
28 січня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Плахтій І.Б.,
з участю секретаря судових засідань - Царюк Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Луцького прикордонного загону ДПСУ (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
03.09.2018 заступник військового прокурора Луцького гарнізону, на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся в суд з позовом в інтересах Луцького прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за квартирну плату (утримання будинку) та спожиті комунальні послуги.
Вимоги позову обґрунтовує тим, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі ордера №69 від 24.11.1997 надано житлове приміщення АДРЕСА_1 , в якості службового житла військовослужбовця Луцького прикордонного загону ДПС України, яке рахується за ним по теперішній час. Дане житлове приміщення перебуває на балансі Луцького прикордонного загону ДПС України. Луцький прикордонний загін надає квартиронаймачам, проживаючим у службовому житлі, відповідні комунальні послуги, в тому числі електричну та теплову енергію, холодну воду та інше. ОСОБА_1 неналежно виконував обов'язки по сплаті квартирної плати та спожитих послуг, станом на 15.05.2018 у нього утворилась заборгованість в розмірі 6803,84 грн.
За заявами Луцького прикордонного загону ДПС України 29.03.2013 та 28.04.2015 Луцьким міськрайонним судом було видано судові накази про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за квартплату та спожиті комунальні послуги. За заявами останнього судові накази були скасовані.
Разом з тим, 07.05.2018 ОСОБА_1 було частково погашено заборгованість в розмірі 500 грн.
А тому, заступник військового прокурора просив стягнути суму заборгованості за квартирну плату (утримання будинку) та спожиті комунальні послуги в розмірі 6 303,84 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 , подав відзив на позовну заяву, у якому вказав на: порушення позивачем строків позовної давності (ст.257 ЦК України); відсутність заборгованості по квартплаті (утриманню будинку) в період з 2009 року по 2014 рік; порушення вимог тарифів за утримання будинку; недоведеності факту надання послуг саме відповідачу в період з 2010 року, оскільки останній в квартирі не проживав, послуг не отримував. За викладених обставин, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник Луцького прикордонного загону подав відповідь на відзив, де зазначено, що нарахування квартирної плати та комунальних послуг здійснюється згідно тарифів, розроблених житлово-експлуатаційним відділенням загону, які затверджені начальником Луцького прикордонного загону та погоджені органами місцевого самоврядування. Оскільки, ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем, станом на листопад 2018 року службове житло не здав, а тому перебуває в статусі квартиронаймача. Вказівка відповідача на пропуск строків позовної давності не відповідає дійсності, оскільки позивач звертався до суду із заявами про видачу судових наказів у передбачений законодавством строк.
Прокурор військової прокуратури Луцького гарнізону Довган Н.Я. подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Представник позивача Луцького прикордонного загону Кошатюк І.А. подала суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України. На пред'явлений позов відповідач подав відзив.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що державі Україна в особі Державної прикордонної служби України на праві державної власності належить гуртожиток, який розташований в АДРЕСА_2 (а.с. 11, 12).
На підставі ордера на жиле приміщення в гуртожитку №69 (а.с. 13) відповідачу ОСОБА_1 надано право на заняття жилого приміщення гуртожитку, а саме: кімнати АДРЕСА_1 .
З копії картки прописки (а.с. 14) встановлено, що відповідач з членами своєї сім'ї зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .
Враховуючи установлену ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати комунальних послуг та положення ч.1 ст.543 ЦК України, позивач вправі звернутися з даним позовом як до усіх користувачів компослуг, так і до будь-кого з них окремо. В даному випадку позивач обрав право звернення з позовом про сплату заборгованості за квартирну плату та комунальні послуги до основного квартиронаймача ОСОБА_1
ОСОБА_1 є споживачем в розумінні поняття, наведеного у ст.1, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції (далі Закон України № 1875-IV).
Згідно ч.1 ст.68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 30 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37 «Про службові жилі приміщення», передбачено, що наймач службового жилого приміщення зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) за затвердженими у встановленому порядку ставками і тарифами.
З довідки № 246 від 18.05.2018 (а.с. 15), довідки про нарахування квартплати та комунальних послуг за період 2009-2013 станом на 15.05.2018 (а.с.17-19), розрахунку заборгованості житлово-комунальних послуг за період 2009-2014 (а.с. 20) встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 та його дружини по квартплаті та комунальних послугах за вказаний період становить - 6803,84 грн.
Заборгованість відповідачем частково погашена, а саме 07.05.2018 ОСОБА_1 внесено 500 грн. в рахунок плати за гуртожиток за квітень 2018 року (а.с. 16).
Не сплаченою залишилась заборгованість в розмірі 6 303,84 грн.
Відповідач у відзиві не погоджується із тарифами, згідно яких проводилосяся нарахування за комунальні послуги.
Відповідно до положень ст.123 ЖК України, порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
На час існування спірних правовідносин права мешканців гуртожитків як споживачів житлово-комунальних послуг регулювалися Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про електроенергетику», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 рроку № 1357, Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070, та іншими законами та нормативними актами з питань надання окремих видів таких послуг, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 (далі - Примірне положення).
За положеннями пункту 18 Примірного положення громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов'язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до пункту 38 цього положення.
Відповідно до пункту 38 Примірного положення витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Системний аналіз усіх зазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку про наявність у кожного власника гуртожитку права на встановлення розміру плати за проживання в гуртожитку самостійно на підставі та в порядку, визначеному самим власником відповідно до законодавства. При цьому вартість проживання у гуртожитку складається з вартості його утримання та вартості обов'язкових побутових послуг і залежить від того, чим користується особа (окремим ліжком або окремим приміщенням), оскільки, відповідно до пункту 38 Примірного положення у випадку зайняття окремої кімнати особа сплачує за комунальні послуги за ставками (тарифами) квартирної плати, установленими для будинків державного та громадського житлового фонду.
Як вбачається з довідки Луцького прикордонного загону від 05.12.2017 року №462, нарахування квартирної плати та комунальних послуг здійснюється згідно тарифів, розроблених житлово-експлуатаційним відділенням загону, які затверджені начальником Луцького прикордонного загону та погоджені органами місцевого самоврядування, зокрема у 2017 році за такими тарифами: квартирна плата - 0,1464 грн. за 1 м.кв.; опалення - 8,294 грн. за 1 м.кв.; холодна вода - 1,82 грн. за 1 людину; електроенергія - 1,68 грн. за 1 кВт (а.с.8-9).
Тобто, нарахування плати за користування жилою площею і за комунальні послуги здійснювалося позивачем відповідно до вимог законодавства.
Заперечення відповідача щодо неотримання ним комунальних послуг у період з 2010 року, оскільки за даною адресою він не проживав суд до уваги не приймає, оскільки дані обставини не підтверджені належними доказами у справі.
У п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач житлово-комунальних послуг має право на «несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні».
Доказами відсутності споживача або членів його сім'ї можуть слугувати будь-які довідки з іншого місця перебування (роботи, лікування, навчання, довготривалого відрядження тощо), видані установами і організаціями та завірені у встановленому порядку печаткою.
Право споживача на зменшення розміру плати за відповідні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї реалізується на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їхню відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Тобто, для того, щоб скористатися правом на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період відсутності споживача, споживач має подати особі, що нараховує плату, відповідну письмову заяву, а також відповідні документи, що підтверджують його відсутність.
За відомостями підрозділу УДМС України у Волинській області встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 17 травня 1996 року (а.с. 64).
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач змінював місце проживання, а також про те, що останній повідомляв Луцький прикордонний загону ДПСУ (військова частина НОМЕР_1 ) про відсутність його та членів його сім'ї за місцем реєстрації в гуртожитку.
Відтак, ОСОБА_1 не може бути звільнений від обов'язку сплати за відповідні послуги.
Щодо доводів сторони відповідача про порушення позивачем строків позовної давності, то суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності. З матеріалів справи вбачається, що за заявами позивача 29.03.2013 та 28.04.2015 Луцьким міськрайонним судом було видано накази про стягнення з відповідача в користь Луцького прикордонного загону заборгованості за житлово-комунальні послуги, які були скасовані ухвалами суду лише, відповідно, 03.10.2017 та 10.10.2017 (а.с.51-58).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В заперечення позовних вимог стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів неправомірності розрахунку заборгованості за комунальні послуги в частині наведеного боргу, який утворився внаслідок неналежного виконання обов'язку щодо сплати сум за отримані комунальні послуги та квартирну плату, а також не доведено інших тверджень, наведених у відзиві на позовну заяву. А тому, суд вважає вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 322, 901,902, 903 ЦК України, ст.ст.67, 68, 123, 130, 132 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомо) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 6 303 (шість тисяч триста три) гривні 84 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомо) на користь Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 28.01.2019.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій