Справа№ 640/3264/18
н/п 1-кп/640/240/19
30.01.2019 Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
перекладача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження №12018220490000543 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чарджоу Республіки Туркменістан, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, холостого, в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -
в скоєні злочинів передбачених ч.1 ст. 187 КК України;
встановив:
04 лютого 2018 року приблизно о 03-00 годині ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_8 перебував в орендованій житловій квартирі АДРЕСА_2 . Під час спільного вживання спиртних напоїв у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння майном ОСОБА_8 . З метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 взяв зі столу кухонний ніж та напав на ОСОБА_8 , а саме прислонив лезо вказаного ножа до живота ОСОБА_8 та погрожуючи його застосуванням почав вимагати від останньої віддати йому ювелірні вироби, в які була одягнена ОСОБА_8 . Після чого, ОСОБА_7 продовжуючи погрожувати останній ножом, самостійно за допомогою ножа зрізав з шиї ОСОБА_8 ланцюжок із золота 585 проби, вагою 20,43 грами, вартістю 14078,52 гривен, з хрестиком із золота 585 проби вагою 5,80 грам вартістю 3996,84 гривень, які поклав до кишені своїх штанів. Після чого, ОСОБА_7 знов прислонив до живота ОСОБА_8 лезо ножа продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, змусив останню віддати йому браслет із золота 585 проби вагою 17, 16 грам вартістю 11825,13 гривень, каблучку із золота 585 проби вагою 1,64 грами, вартістю 1126,27 гривень, а також каблучку із золота 585 проби вагою 2,20 грам, вартістю 1615,04 гривень, які також поклав до кишені своїх штанів. В результаті незаконних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 реально сприймала погрози останнього та реально відчувала небезпеку для власного життя та здоров'я. В подальшому, ОСОБА_7 , заволодівши ювелірними виробами, які належали ОСОБА_8 , покинув місця скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд та завдавши потерпілій ОСОБА_8 матеріальні збитки на загальну суму 32641, 80 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.1 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винуватим себе у скоєні злочину не визнав, при цьому показав що у 2018р. він познайомився із ОСОБА_8 . Десь через тиждень після цього зв'язався із нею по телефону та вони домовились зустрітися. 03.02.2018р. зустрілися, сходив у кінотеатр, потім зняли квартиру АДРЕСА_3 . В кватирі почали розпивати куплені алкогольні напої, він випив лише 100 грам, потім зазначив, що випив лише 50 грам, після чого десь в три години ночі 04.02.2018р. ОСОБА_8 почала ображати чоловіків, в тому числі його, вони почали сваритися. Щоб ОСОБА_8 заспокоїлась він сказав зняти золоті прикраси, які були на ній. ОСОБА_8 спочатку розгубилась, він їй повторив свою вимогу зняти золото, після чого розірвав ланцюжок, який був одягнутий на ній, ОСОБА_9 зняла із себе інші прикраси та віддала йому, він поклав прикраси до своєї кишені. Після цього ОСОБА_8 заспокоїлась, вони помирились та лягли спати . Вранці прокинувшись, ОСОБА_8 просила повернути їй золоті вироби, однак він сказав, що піде до магазину за продуктами, потім повернеться та поверне їх золоті прикраси. Однак повертатися та віддавати прикраси він не збирався, а пішов та більше не повертався. Золоті прикраси здав до різних ломбардів, отримані гроші витратив. Визнав обсяг золотих прикрас які забрав у ОСОБА_8 та не оспорював їх вартість визначену експертом. При цьому, заперечував погрожування ОСОБА_8 ножом, просив перекваліфікувати його дії на ч.1 ст. 186 КК України
Вина обвинуваченого у скоєні злочину підтверджується наступними дослідженими судом, належними та допустимими, доказами.
Показаннями потерпілої ОСОБА_8 , відповідно до яких вона у 2018 році познайомилась із обвинуваченим. 03.02.2018р. вони зустрілися, сходили у кінотеатр, після чого близько 23:00 год. зняли квартиру АДРЕСА_2 . В квартирі повечеряли, вживали спиртні напої, десь у 02-03 годині ночі, обвинувачений почав звинувачувати, що всі жінки погані, потім взяв кухонний ніж з білою пластмасовою рукояткою, приставив їй до живота сказавши, щоб вона знімала золоті прикраси, що були на ній. Вона спочатку подумала, що це розіграш, була розгублена, однак ОСОБА_7 зрізав ножом золотий ланцюжок із хрестиком, який був одягнутий на ній, поклав їх до своєї кишені. Знову приставив до її живота ніж та повторив свою вимогу, після чого, вона зрозуміла про його серйозні наміри. Вона злякалась за своє життя та здоров'я, думала що якщо не виконає його вимоги він застосує ніж, зняла дві золоті каблучки, браслет ОСОБА_7 їй допоміг розстібнути, усі прикраси поклав до себе у карман штанів. Потім ОСОБА_7 заспокоївся та поклав ніж біля себе, і весь час слідкував за нею. Вони заснули, в ранці прокинувшись вона просила ОСОБА_7 повернути їй золоті прикраси, однак він повідомив, що сходе в магазин за продуктами, після того як повернеться поверне її прикраси. Однак він одягнувся та пішов, більше не повертався. Вона зателефонувала чоловіку який здавав їм квартиру, оскільки у неї не було ключів, він приїхав побачив її стан і вона розповіла йому про події які відбувались.
За даними протоколів впізнання із фототаблицею, потерпіла серед пред'явлення їй чотирьох чоловіків, впізнана обвинуваченого, як чоловіка , який 04.02.2018р. близько 3 год. у квартирі АДРЕСА_2 , погрожуючи застосування ножом заволодів її золотими прикрасами. Впізнала за рисами обличчя, статурі. (а.с. 148-150).
За даними протоколу слідчого експерименту із фототаблицею, ОСОБА_8 розказала та показала, як ОСОБА_7 погрожуючи їй ножом, зрізав з її шиї золотий ланцюжок із хрестиком, потім заволодів її каблучками та браслетом, які поклав собі в кишеню (а.с.133-144). При цьому у судовому засіданні потерпіла зазначила, що обвинувачений не казав, що її заріже, лише пристав ніж до її живота, однак вона сприймала його дії як реальну загрозу її життю та здоров'ю.
Згідно протоколу огляду місця події із фототаблицею, відповідно до якого оглянута квартиру розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де на кухні виявлений та вилучений ніж із білою рукояткою(а.с.128-134)
За даними протоколу пред'явлення речей для впізнання із фототаблицею, ОСОБА_8 серед пред'явлених їй чотирьох кухонних ножів впізнала ніж , із білою рукояткою, вилучених в ході огляду місця події, яким ОСОБА_7 їй погрожував. (135-138) Вказаний ніж оглянутий судом під час судового розгляду.
Показаннями свідка ОСОБА_10 , відповідно до яких він у лютому 2018р. здав квартиру розташована за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не знайомому йому ОСОБА_7 (в залі суду показав на обвинуваченого) та дівчині на ім'я ОСОБА_9 . Квартиру вони зняли десь близько 23 години до 12 години наступного дня. Наступного дня близько 7-8 годин ранку йому зателефонувала ОСОБА_11 , повідомила, що у неї немає ключів, що їй потрібно їхати. Він приїхав до квартири , ОСОБА_11 була налякана, потім почала плакати, сказала що ОСОБА_7 погрожуючи їй ножом зняв з неї золоті прикраси та пішов.
За даними протоколу впізнання із фототаблицею, свідок ОСОБА_10 серед пред'явлених йому чотирьох осіб впізнав обвинуваченого, як чоловіка, якому він разом із дівчиною ОСОБА_12 здавав квартиру по АДРЕСА_3 . Впізнав за рисами обличчя та статурі. (а.с. 145-147).
Наявність у потерпілій ювелірних виробів із золота підтверджується наданими нею бірками, де зазначено найменування виробу, його вага, проба та ціна, а також фотознімка де зображена потерпіла на якій одягнуті ланцюжок із хрестиком, браслет та каблучка.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №170 від 21.02.2018р. вартість - браслету 585 проби вагою 17,16 грам складає 11825,13 гривень ; каблучки 585 проби вагою 1,64 грами складає 1126,27 гривень; каблучки 585 проби вагою 2,20 грам - 1615,04 гривень; ланцюжка 585 проби вагою 20,43 грами - 14078,52 грн., хрестика 585 проби , вагою 5,80 грам - 3996,84 грн.
За даними протоколу огляду в приміщенні ломбарду «Свіжа копійка», оцінювач -експерт надала для огляду каблучку та копію договору на підставі якого ОСОБА_7 взяв кредит під заставу каблучки із золота 585 проби, вагою 1,74 грами.
Приведені докази у їх сукупності, свідчать про умисні дії ОСОБА_7 на відкрите заволодіння майном потерпілої, із погрозою застосування до неї насильства ножом, яку потерпіла реально сприймала як загрозу своєму життю та здоров'ю.
Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на грабіж, суд не вбачає, оскільки згідно із показами потерпілої, які узгоджуються із даним протоколу слідчого експерименту, показаннями свідка ОСОБА_10 та даними протоколів пред'явлення речей для впізнання, підтверджується наявність погрози ОСОБА_7 , потерпілій ножом.
Ті обставини, що з вилученого ножа не знімались відбитки пальців, не підтверджує невинуватості обвинуваченого, оскільки суд виходить із досліджених доказів - показань потерпілої, свідка, протоколів слідчих дій, які у своїй сукупності підтверджують погрозу обвинуваченим потерпілій ножом.
Посилання обвинуваченого на те, що кухонний ніж оглянутий судом є недопустимим доказом, оскільки потерпіла на стадії досудового розслідування казала, що ніж яким він їй погрожував був із заокругленим кінцем, тоді як оглянутий ніж має гострий кінець, є безпідставними.
Так, за положеннями ч.4 ст. 95 КК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тому показання потерпілої надані на стадії досудового розслідування судом не приймаються як доказ.
Крім того, за даними протоколу пред'явлення речей для впізнання потерпіла впізнала серед пред'явлених їй чотирьох ножів, ніж який вилучений з місця події та яким їй погрожував обвинувачений, тому підстав для визнання ножа неналежним доказом суд не вбачає.
Оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому злочині, по за розумним сумнівом, та вірну кваліфікацію вчиненого ним злочину за ч.1 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Як особа ОСОБА_7 : має постійне місце проживання, є працездатним однак ніде не працює (докази суду не надані), в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не одружений, характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Копія перепустки обвинуваченого на ПАТ «Харківський плитковий завод», як доказ працевлаштування судом не приймається, оскільки за положеннями ст.21 КЗпП України доказом який підтверджує працевлаштування особи є трудовий договір, який суду наданий не був. При цьому, судом пропонувалось сторонам надати такі докази, однак вони надані не були. Виходячи з положень ст.93 КПК України до повноважень суду не входить обов'язок щодо збирання доказів стосовно особи обвинуваченого, зокрема його працевлаштування.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується показами потерпілої та самого обвинуваченого, який зазначив, що вживав разом із ОСОБА_13 алкоголь.
При призначенні покарання ОСОБА_7 : суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини за яким вчинений злочин, особу винного, відсутність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого та наявність обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції встановленої ч.1 ст. 187 КК України у вигляді позбавленні волі, яке буде достатнім для його покарання, виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів.
Підстав для застосування ст.69 КК України (як-то зазначив захисник у судових дебатах) суд не вбачає, оскільки судом не встановлено жодної пом'якшувальної обставини. Обвинувачений свою вину у скоєному злочині не визнав, спричинену шкоду не відшкодував, при цьому його покази надані у суді свідчать про відсутність щирого каяття у вчиненому.
Відповідно до ч.3, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винною зазначаються мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд. У разі визнання особи винуватою зазначається, в тому числі рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
За положенням п.9 ч.2 ст. 133 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є в тому числі запобіжні заходи.
Обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор просив продовжити обраний обвинуваченому запобіжний захід.
З метою забезпечення кримінального провадження для запобіганню ризику - приховування обвинуваченого від суду, враховуючи призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більш ніж на 60 днів, оскільки положенням ст. 197 КПК України, передбачений строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише 60 днів. Підстав для застосування норм КПК України (п.1 ч.4 ст.374 КПК), які стосуються виправдувального вироку, суд не вбачає. Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розмір застави.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 11.02.2018р. - з моменту його фактичного затримання.
Потерпілою заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 32641, 80 гривень, моральної шкоду в сумі 25000 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 7000 грн..
Обвинувачений цивільний позов визнав частково - матеріальну шкоду в сумі 32641, 80 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., витрати на адвоката не визнав взагалі.
Відповідно до ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що неправомірними діями обвинуваченого, потерпілій спричинена матеріальна шкода в сумі 32641,80 грн., яка є доведеною та підлягає стягненню.
За ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4, розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо ) та з урахуванням інших обставин.
Суд вважає доведеним спричинення моральної шкоди ОСОБА_8 , неправомірними діями ОСОБА_7 , оскільки потерпіла внаслідок погроз обвинуваченого застосування насильства та втрати свого майна, зазнала душевних страждань, була змушена змінювати звичайний спосіб життя, прикладати додаткових зусиль для захисту своїх прав. При визначені розміру спричиненої моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності, справедливості та визначає розмір такої шкоди в сумі 10000 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 .
В частині стягнення витрат ОСОБА_8 на адвоката, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки суду не надано доказів сплати ОСОБА_8 адвокату ОСОБА_14 , з яким нею укладений , коштів в сумі 7000 грн. (квитанція, чек, тощо). Крім того, відсутній розрахунок витрат, зокрема, що саме входить у зазначену суму. У зв'язку із недоведеності понесених витрат підстави для їх стягнення відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370,371, 374 КПК України, суд,-
ухвалив :
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки.
Строк відбуття покарання рахувати з 11.02.2018р.
З метою забезпечення кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів, тобто до 30.03.2019р.
Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_15 матеріальну шкоду в сумі 32641,80 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн. В решті позову відмовити.
На вирок може бути подано апеляцію до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Київський районний суд м.Харкова.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку суду негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1