29 січня 2019 року справа № 812/639/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М.,
секретар Тішевський В.В.,
за участі представника відповідача Матусевича Р.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні провадження у приміщенні Першого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 р. (повний текст складено 23 травня 2018 року, головуючий І інстанції: Смішлива Т.В.) по справі № 812/639/18 за позовом ОСОБА_3 до головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дій, стягнення військового збору та середнього заробітку за весь час затримки, -
ОСОБА_3 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Нацональної поліції в Луганській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача середньоденне грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2017 по 26.01.2018 на загальну суму 48561,48 грн.; визнати неправомірними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо стягнення з ОСОБА_3 військового збору в сумі 420,76 грн. при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в сумі 28050,75 грн. при звільненні зі служби; стягнути з головного управління Національної поліції в Луганській області незаконно стягнений військовий збір в сумі 420,76 грн. при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в сумі 28050,75 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_3 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 липня 2017 року по 25 січня 2018 року в сумі 56387,31 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам чинного законодавства , просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на момент звільнення 12.07.2017 позивач приймав безпосередню участь в АТО, та в день звільнення, відповідно до ст.. 116 Кодексу законів про працю, повинен був отримати всі виплати, в тому числі й одноразову грошову допомогу при звільненні та з вини відповідача внаслідок несвоєчасного нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, нарахування та виплата була здійснена в день, коли позивач вже не був учасником АТО, а тому стягнута сума військового збору суперечить Закону України від 18 червня 2015 року № 548-VIII «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції».
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, де, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на Бюджетний кодекс України, постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання». Відповідачем зазначено, що у спірних правовідносинах головним розпорядником бюджетних коштів є Національна поліція України, що спростовує висновки суду першої інстанції що винагорода при звільненні, яка нараховується відповідно до п. 10 Постанови КМУ № 393 сплачується за рахунок коштів юридичної особи публічного права ГУНП в Луганській області та відповідно наявності вини відповідача щодо порушення строків виплати винагороди при звільненні.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.
ОСОБА_3 з 05.08.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 12.07.2017 продовжив службу в Національній поліції України в Луганській області.
Відповідно довідки № А-111173 від 15.12.2017 в період з 02.08.2014 по 09.08.2014, з 13.12.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 12.07.2017 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с. 18).
Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) капітана поліції ОСОБА_3 слідчого, слідчого відділення Біловодського відділу поліції вважати таким, що вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення з 12.07.2017 року. (арк.спр 81).
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 11.07.2017 № 486 о/с звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_3 слідчого, слідчого відділення Біловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), з 12.07.2017, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 15 років 11 місяців 08 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 21 добу (а.с. 67).
Наказом № 691 о/с від 29.09.2017 ОСОБА_3 відповідно до наказу МВС України від 23.11.2016 № 1235 «Про затвердження Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції» у зв'язку зі звільненням прийнято рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції. Стаж роботи в поліції для виплати складає 15 років 11 місяців 08 днів (а.с. 68).
Відповідно до листа відповідача № 158/111/22-2018 від 28.03.2018, колишній співробітник ГУНП в Луганській області ОСОБА_3 звільнений зі служби 12.07.2017, остаточний розрахунок проведений 27.07.2017 після надходження фінансування за 12 діб липня 2017 року та одноразової грошової винагороди за участь в АТО за червень-липень 2017 року. Одноразова грошова винагорода при звільненні сплачена у січні 2018 року при надходженні відокремленого додаткового фінансування на виплату одноразової грошової винагороди при звільнені. Нараховано ОСОБА_3 у сумі 28050,64 грн. та відповідно чинного законодавства утримано та нараховано податки та збори, у тому числі військовий збір у розмірі 1,5% у сумі 420,76 грн (а.с. 69).
Факт перерахування ОСОБА_3 вихідної допомоги у сумі 27629,88 грн підтверджено платіжним дорученням за № 20 від 24.01.2018 з відміткою казначейської служби про перерахування (оплату) на рахунок позивача 26.01.2018 (а.с. 70).
Дані обставини встановлені судом першої інстанції сторонами не оспорюються.
Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції, виходив з того, що в нормах спеціального законодавства питання стосовно строків розрахунку з працівником під час його звільнення та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ не врегульовані, а відтак необхідно застосовувати норми трудового законодавства, зокрема, статей 116, 117 КЗпП України.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
За правилами статті 102 вказаного Закону пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Разом з тим, а ні Законом України «Про Національну поліцію», а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів внутрішніх справ.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У справі встановлено, що позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ з 12.07.2017 року згідно з наказом начальника ГУНП в Луганській області № 486 о/с від 11.07.2017, тоді як фактичний розрахунок (виплату вихідної допомоги) проведено 26 січня 2017 року.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність вини у невиплаті позивачу у день звільнення одноразової грошової допомоги внаслідок ненадходження асигнувань від Національної поліції України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, суд не приймає до уваги, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, а відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача та стягнення військового збору в розмірі 420,76 грн. із суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби слід зазначити наступне.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив з того, що одноразова грошова допомоги при звільненні зі служби в поліції фактично сплачена позивачу 26 січня 2018 року, коли він вже не брав безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції, а тому на нього не розповсюджувались пільги, встановлені п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати військового збору, що є помилковим, оскільки зазначена одноразова допомога мала бути нарахована позивачу на час його звільнення за наявності статусу особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції.
Відповідно до частини 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції рішення в частині відмови позовних вимог про стягнення військового збору з Головного управління Національної поліції в Луганській області прийнято з неповним з'ясуванням обставин у справі, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 р. у справі № 812/639/18 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення військового збору та в цій частині ухвалити нову постанову.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) військовий збір в сумі 420,76 грн. (чотириста двадцять грн. 76 коп.) при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби.
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 р. у справі № 812/639/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 29 січня 2019 року.
Головуючий Л.В. Ястребова
Судді І.Д. Компанієць
Г.М. Міронова