ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 січня 2019 року № 826/13902/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0167861311 від 30.05.2018р.;
- визнати протиправним рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, оформлене актом №759/26-15-13-11-28 від 10.05.2018, яким відмовлено у відшкодуванні податкової знижки за іпотечним житловим кредитом за результатами перевірки податкової декларації за 2017 рік;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві підготувати висновок про повернення суми надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 03 коп. на користь позивача та подати такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України у строк, що не перевищує 10 днів;
- зобов'язати відповідача здійснювати відшкодування податкової знижки на користь позивача за іпотечним кредитним договором №014/4038/74/48707 від 09.11.2006р. до його повного погашення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема, як зазначає позивач, у лютому 2018 року ним було подано декларацію про доходи за 2017 рік, з метою оформлення податкової знижки за іпотечним кредитом. За результатами підрахунку доходів і витрат із сплати відсотків за іпотечним кредитом позивачем самостійно був визначений розмір відшкодування податкової знижки в сумі 2 770,03 грн.
Проте, за результатами камеральної перевірки декларації ГУ ДФС у м. Києві, оформленої актом №759/26-15-13-11-28 від 10.05.2018р., позивачу було відмовлено у відшкодуванні податкової знижки з тих підстав, що об'єкт житлової іпотеки був придбаний позивачем у листопаді 2006 року, в той час як п. 175.4. ст.175 Податкового кодексу України передбачено право платника податку на податкову знижку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбавається.
Як зазначає позивач, 07.06.2018р. ним було отримано повідомлення-рішення №0167861311 від 30.05.2018р., згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання до 2 770,03 грн. Однак позивач вважає таке збільшення суми грошового зобов'язання безпідставним, оскільки зазначену суму відшкодування у виді податкової знижки він не отримував через відмову у її виплаті самого ж податкового органу, а отже сума податкового зобов'язання в такому випадку дорівнює 0,00 грн.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що акт перевірки та винесене на підставі нього податкове повідомлення рішення прийняте у повній відповідності до чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що ОСОБА_1, з метою використання права на податкову знижку, подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій задекларовано суму витрат, понесених за користування іпотечним житловим кредитом.
Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 cт. 20 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік громадянина ОСОБА_1.
За результати перевірки було складено Акт від 10.05.23018р. № 75926-15-13-11-28 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 завищено суму витрат для нарахування податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом на 15389,07 грн., оскільки відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири від 09.11.2006р., об'єкт житлової іпотеки придбавався у 2006 році, тому відповідно до п. 175.4 cт. 175 Податкового кодексу України право на включення витрат, понесених у 2017 році відсутнє.
30 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі зазначеного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0167861311 (далі - ППР) про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 770,03 грн. за основним платежем.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.п 14.1.170. п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 166.1, 166.2 статті 162 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Оригінали зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.
Підпункт 166.3.1 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу.
Згідно з п. 175.4 ст. 175 ПУ України право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:
- об'єкт житлової іпотеки придбавається;
- збудований об'єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.
У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.
Платник податку може відновити право на включення частини суми процентів, фактично сплачених за новим іпотечним житловим кредитом, до податкової знижки без дотримання зазначених у цій статті строків у разі:
а) примусового продажу або конфіскації об'єкта іпотеки у випадках, передбачених законом;
б) ліквідації об'єкта житлової іпотеки за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у випадках, передбачених законом;
в) зруйнування об'єкта житлової іпотеки або визнання його непридатним для використання з причин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
г) продажу об'єкта іпотеки у зв'язку з неплатоспроможністю (банкрутством) платника податку відповідно до закону.
Судом встановлено, що 09.11.2006р. між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу ? частини квартири НОМЕР_1, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1.
09.11.2006р. між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 були відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом, за наслідками звітного 2017 року, оскільки відповідно до вказаного вище договору купівлі-продажу ? частки квартири від 09.11.2006р. об'єкт житлової іпотеки позивачем було придбано у 2006 році.
Отже, згідно приписів п. 175.4 ст. 175 ПУ України (10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбавається) право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з цією статтею розпочалось у позивача у 2006 році та закінчилось у 2015 році включно.
Посилання позивача на Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV, яким не було передбачено обмеження у відшкодуванні податкової знижки за іпотечним кредитом, 10-річним строком, суд вважає безпідставним.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим Кодексом України.
З набранням чинності ПК України Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" визнано таким, що втратив чинність з 1 січня 2011 року.
Листом Міністерства юстиції України від 29.04.2011 № 5149-0-26-11-18 надано роз'яснення законодавства та повідомлено: «Щодо усунення суперечностей між положеннями нормативно-правових актів зауважуємо, що при розв'язанні таких правових колізій, як правило, застосовуються загальновизнані прийоми тлумачення правових норм (надання переваги нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо).
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового Кодексу України як нормативно-правового акта, який прийнято пізніше.
При цьому у статті 22 Конституції України мова йде саме про неможливість звуження змісту та обсягу конституційних права і свобод людини і громадянина, до яких право на податкову знижку не відноситься.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій