30 січня 2019 р.Справа № 524/7439/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Тацій Л.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 по справі № 524/7439/17
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Шпак Віталії Василівни третя особа Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шпак Віталії Василівни (далі - відповідач), в якому просив скасувати постанову Шпак Віталії Василівни АА №672186 від 17.09.2017р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП, зобов'язати Шпак В.В. відшкодувати моральну шкоду у розмірі 500 грн. на карту Укрсиббанку НОМЕР_1.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.04.2018р. визначено третьою особою по справі - Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.10.2018р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 26.10.2018р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також, просить суд апеляційної інстанції відшкодувати матеріальну шкоду, завдану необхідністю витрат на юридичну допомогу у розмірі 500 грн. та моральну шкоду, завдану незаконними діями відповідача у розмірі 500 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилається на повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм права.
Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.09.2017 року інспектором роти №1 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП лейтенантом поліції Шпак В.В. винесено постанову АА №672186 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 85 грн.
Як вбачається із зазначеної постанови, позивач 17.09.2017 року о 09 год. 12 хв. у м. Кременчуці по вул. Сердюка в сквері ім. Бабаєва у громадському місці розпивав пиво алкогольне "Перша приватна броварня", чим порушив громадський порядок, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 178 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано суду доказів, які б підтверджували факт розпивання позивачем алкогольного пива в сквері ім. Олега Бабаєва, однак, позивачем фактично не оскаржується те, що 17.09.2017р. в м. Кременчуці по вул. Ігоря Сердюка в сквері імені Бабаєва, у громадському місці він розпивав алкогольне пиво.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн. є похідною від вимог про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП).
Згідно з ч.ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.10, 11 КУпАП).
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідальність за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді, передбачена статтею 178 КУпАП.
Так, згідно з частиною 1 статті 178 КУпАП розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Під час розгляду справи встановлено, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у оскаржуваній позивачем постанові від 17.09.2017р. серії АА №672186, та не підтверджується жодними іншими доказами.
На підтвердження факту вживання позивачем алкогольних напоїв (пива), відповідачем не надано диск з відеозаписом нагрудного реєстратора, який би містив фіксацію факту вживання позивачем алкогольних напоїв (пива), або за яким можливо було б зробити висновок, що позивач знаходився у стані алкогольного сп'яніння у громадському місці.
Крім того, висновки відповідача про розпивання позивачем 17.09.2017 в м. Кременчуці по вул. І. Сердюка, сквер Ґім. Бабаєва пива зі змістом алкоголю жодними доказами не підтверджено.
Чинне законодавство встановлює порядок проведення огляду на стан сп'яніння лише водіїв транспортних засобів, що регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
При цьому нормативних актів щодо встановлення стану алкогольного сп'яніння щодо осіб, які не є водіями транспортних засобів, чинне законодавство про адміністративні правопорушення не містить.
Разом з цим, аналіз статті 251 КУпАП та вищезазначеної Інструкції надає підстави для висновку про те, що стан сп'яніння особи, яка не є водієм транспортного засобу, може бути встановлений на підставі даних, отриманих внаслідок застосування алкотесту, огляду лікаря, показів свідків, фото- і відео- доказів.
Проте, матеріали справи не містять жодної інформації про здійснення відповідачем заходів для проведення медичного освідування позивача на стан сп'яніння, або інших доказів того, що позивач дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також факту розпивання позивачем пива у громадському місці. Жодних пояснень свідків до матеріалів справи не надано.
Тобто, в основу суті проступку, який зазначений в оскаржуваній постанові, покладені лише певні висновки самого відповідача без зазначення відповідних доказів.
В порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідачем не надано належних доказів правомірності свого рішення.
З урахуванням відсутності належних та достатніх доказів вчинення правопорушення колегія суддів дійшла висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.
З огляду на наявні у матеріалах справи документи факт розпивання позивачем 17.09.2017 в м. Кременчуці по вул. І. Сердюка, сквер Ґім. Бабаєва пива зі змістом алкоголю не підтверджено жодним доказом, тому колегія суддів дійшла висновку, що постанова Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Шпак Віталії Василівни від 17.09.2017р. серії АА №672186 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В обґрунтування своїх позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 не зазначив жодних обставин та не навів жодних фактів заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому такої шкоди та не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову.
Що стосується вимоги апелянта про відшкодування матеріальної шкоди, завданої необхідністю витрат на юридичну допомогу у розмірі 500 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, апелянтом не надано до суду жодного розрахунку витрат та доказів, які б свідчили про виконання адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права робіт, їх обсяг, витрачений на це час, також не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права.
Таким чином, заявлений розмір судових витрат на юридичну допомогу у сумі 500,00 грн. є необґрунтованим та відшкодуванню не підлягає.
В силу п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.10.2018 року по справі № 524/7439/17 - скасувати.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.10.2018 по справі № 524/7439/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Шпак Віталії Василівни, третя особа - Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА №672186, винесену 17.09.2017р. інспектором роти №1 батальйону управління патрульної поліції в м.Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шпак Віталією Василівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення в сумі 85 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Л.В. Тацій І.М. Ральченко