30 січня 2019 року справа №1240/2549/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Т.Г. Арабей, Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 р. (у повному обсязі складено 11 жовтня 2018 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 1240/2549/18 (головуючий І інстанції суддя С.В. Борзаниця) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 22.08.2018 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення розстрочки у виплаті йому перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по теперішній час; зобов'язати відповідача розрахувати та виплатити йому заборгованість з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з виплати сум пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року за період з 01.01.2018 по дату прийняття рішення у справі; зобов'язати відповідача проводити йому виплату перерахованої пенсії в повному обсязі без урахування розстрочки, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року (а.с. 15-16).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 1240/2549/18 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо встановлення розстрочки у виплаті позивачу перерахованої пенсії за вислугу років з 01.01.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розрахувати та виплатити позивачу заборгованість з виплати сум пенсії за період з 01.01.2018 по дату набрання рішенням суду у даній справі законної сили, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з нарахуванням компенсації втрати частини доходів станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області проводити позивачу виплату перерахованої пенсії в повному обсязі без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили (а.с. 45-48).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що, починаючи з 01.01.2017 законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (в редакції постанови Кабінету Міністрів № 103 від 21.02.2018) та п. 1 "Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України від 13.02.2008 року № 45 перерахунок пенсій, призначених на умовах Закону України № 2262, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103 передбачено, що перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Таким чином, зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України.
Постанова Кабінету Міністрів України № 103 на даний час є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Також апелянт зазначає, що відсутні підстави щодо зобов'язання останнього розрахувати та виплатити позивачу заборгованість з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з виплати сум пенсії без урахування розстрочки, оскільки відсутнє порушення строків виплати пенсії та відсутня вина головного управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років за Законом України № 2262 по лінії Міністерства оборони України.
Позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно довідки від 16.03.2018 № ФЕ 52410, виданої Луганським обласним військовим комісаріатом, яка надійшла до ГУ ПФУ в Луганській області 27.03.2018, розмір грошового забезпечення позивача становить 8888,50 грн., а саме: посадовий оклад 4790,00 грн., оклад за військовим званням (майор) 1340,00 грн; процентна надбавки за вислугу років (45 %) 2758,50 грн. (а.с. 41)
З листа ГУПФУ в Луганські області від 18.07.2018 № 9552/03-01 вбачається, що на виконання Постанови № 103 управлінням проведено перерахунок пенсії за довідкою про розмір грошового забезпечення з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 16 березня 2018 року № ФЕ 52410, виданою Луганським обласним військовим комісаріатом, яка надійшла до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області 27 березня 2018 року. Після проведення перерахунку, розмір пенсії склав 4710,91 грн. Відповідно до вимог постанови № 103 виплату підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) буде проведено з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50%; з 1 січня до 31 грудня 2019 року - 75%; з 1 січня 2020 року - 100% суми підвищення пенсії, визначеної на 1 березня 2018 року. Різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до п. 2 постанови № 103 та місячним розміром пенсії яку Ви отримували до 1 березня поточного року складає 2841,07 грн. Виплата перерахованого розміру пенсії проводиться поетапно, а саме: з 1 січня до 31 грудня 2018 року - 3290.38 грн., з 1 січня до 31 грудня 2019 року 4000,64 грн., з 1 січня 2020 року -4710,91 грн., що також підтверджується перерахунком пенсії (а.с. 7).
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи позивачу не здійснена виплата в повному обсязі перерахованої пенсії на підставі довідки від 16 березня 2018 року № ФЕ 52410, виданою Луганським обласним військовим комісаріатом.
Зазначені обставини не є спірними та не заперечуються.
Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо встановлення розстрочки у виплаті позивачу перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по теперішній час.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року № 900-VIII статтю 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.".
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Наведені положення законодавства набрали законної сили з 1 січня 2016 року.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11 листопада 2015 року № 988 (далі - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За приписами абз.2 п.15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (стаття 102 Закону № 580).
Таким чином, збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишньому працівника міліції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988.
Слід зазначити, що згідно ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, які здійснюють нарахування пенсій на підставі наданих їм відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.
Щодо доводів апелянта стосовно перерахунку та виплати пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Порядок перерахунку пенсій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 103, регулює питання відносно виплат, визначених станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704.
Пункт 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 103 містить положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262 до 1 березня 2018 року, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 1 березня 2018 р. за унормуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Пунктом 2 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України № 103 визначений порядок, яким виплата сум підвищення перерахованої пенсії, фактично зменшена (виплата 50 та 75 відсотків) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років), що порушує право позивача на отримання усієї суми підвищеної пенсії, яка повинна була розрахована та виплачена відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 45).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 прямо визначено, що вона прийнята відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262.
Частиною 4 ст. 63 Закону № 2262 визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частиною 4 ст. 63 Закону № 2262 зовсім не визначене та не передбачене право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок "виплати" перерахованих пенсій, як це вказано в постанові від 21.02.2018 № 103.
Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону № 2262, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
В свою чергу, частиною другою статті 55 Закону № 2262 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Статтею 92 Конституції України унормовано, що виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Норми Закону № 2262 (а саме: ч. 3 ст. 52, ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України (а саме - постанова від 21 лютого 2018 р. № 103), які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.
Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 відносно умов, порядку та розмірів саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин не повинні застосовуватися, оскільки відповідно до змісту ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 зовсім не визначені такі повноваження Кабінету Міністрів України.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів № 103 не скасовувалась та не визнавалась нечинною постанова Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року.
За таких обставин необхідним є відновлення права позивача на отримання у повному обсязі належних йому сум за період з 01 січня 2018 року, які повинні бути розраховані та виплачені відповідно до чинних у зазначений період нормативно-правових актів без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Частиною другою статті 55 Закону України № 2262 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги щодо зобов'язання відповідача розрахувати та виплатити позивачу заборгованість з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з виплати сум пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.
Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідачем під час розгляду справи не доведено, що, встановивши розстрочку у виплаті позивачу перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по теперішній час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, він діяв правомірно.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про зобов'язання відповідача проводити позивачу виплату перерахованої пенсії в повному обсязі без урахування розстрочки, з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили, з огляду на наступне.
Вищевказана вимога позивача носить загальний характер та є вимогою на майбутнє.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що 1. кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду.
Тобто, лише порушене право підлягає захисту, а не ті права та інтереси які, можливо, у майбутньому будуть порушені.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає недоцільним зобов'язувати відповідача проводити спірні виплати з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили, з огляду на те, що у суду відсутні докази, що рішення суду апеляційної інстанції (яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання) не буде виконано відповідачем.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області проводити позивачу виплату перерахованої пенсії в повному обсязі без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з дати набрання рішенням суду по даній справі законної сили.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 р. у справі № 1240/2549/18 - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області проводити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії в повному обсязі без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили та відмовити у задоволені позовних вимог у цій частині.
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 р. у справі № 1240/2549/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 30 січня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко