Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 січня 2019 р. № 520/9551/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області та Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 нарахування пенсії за вислугу років рішеннями №1115 від 03.11.2018 та №14 від 21.11.2017, одночасно скасувавши дані рішення;
- зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області та Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, врахувавши спеціальний трудовий стаж в період з 10.05.2017 по 09.07.2017, з загальним спеціальним трудовим стажем роботи 26 років 6 місяців 19 днів, починаючи з 04 вересня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.09.2017 вона звільнилась з посади вчителя та 04.09.2017 звернулась до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою про призначення пенсії за вислугою років, як педагогічний працівник. Рішенням Харківського приміського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Харківській області №5595 від 02.11.2017 позивачу в призначенні пенсії за вислугою років відмовлено, так як відсутній спеціальний стаж 26 років 6 місяців, а зараховано лише 26 років 1 місяць. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 скасовано рішення Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №5595 від 02.11.2017 та рішення №14 від 21.11.2017 щодо відмови нарахувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 та зобов'язано Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області та Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, з урахуванням висновків суду. 01.08.2018 позивач повторно звернулась до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою про призначення пенсії за вислугою років, проте рішенням відповідача від 03.08.2018 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи - 26 років 6 місяців, оскільки в період роботи з 23.11.2016 по 10.07.2017 ОСОБА_1 була відсторонена від роботи. Проте, позивач не погоджується із вказаним рішенням, оскільки у період з 10.05.2017 по 09.07.2017 вона була звільнена з-під варти та відносно неї було обрано запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Також, ухвалою суду відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області та Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 нарахування пенсії за вислугу років рішеннями №14 від 21.11.2017, одночасно скасувавши дане рішення.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача - Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, надано до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що при розгляді поданих ОСОБА_1 документів, рішеннями №1115 від 03.11.2018 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 26 років 06 місяців, оскільки за спірний період з 10.05.2017 по 09.07.2017 заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася, страхові внески не сплачувалися, а тому, відсутні підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу, а отже й неможливо вказаний період включити до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області також надано до суду відзив, відповідно до якого він просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що призначення пенсії за вилогу років не входить до компетенції головного управління, крім того, зазначив, що рішення Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області є правомірним.
Крім того, разом із відзивами на позовну заяву відповідачами було подано заяву, в якій вони просили суд призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Судом було ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з власної ініціативи як іншу справу, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи згідно частини 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а не за клопотанням позивача, яке подається згідно частини 1 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 2 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
З огляду на те, що судом ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з власної ініціативи та у зв'язку з відсутністю клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження відповідно судом не визначалося строку відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, тому правила передбачені частиною 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України в даному випадку не застосовуються, оскільки не передбачено подання відповідачем заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в даному випадку.
Враховуючи вищевикладене, заяву відповідачів про розгляд справи за правилами загального провадження суд залишає без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 06 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з письмовою заявою щодо призначення пенсії за вислугу років. До вказаної заяви позивачем подано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року по справі № 820/1936/18.
Рішенням Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 03.08.2018 № 1115 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років із-за відсутності необхідного спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців, передбаченого п. "е" статтею 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як вбачається із вказаного рішення № 1115 від 03.08.2018, позивачу зарахований період роботи позивача з 15.09.1997 по 30.08.1998 з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року по справі № 820/1936/18. Поряд із тим, у вказаному рішенні зазначено, що зарахувати період роботи з 23.11.2016 по 09.07.2017 в Люботинській спеціалізованій школі-інтернаті 1-3 ступенів "Дивосвіт" Харківської обласної ради не має підстав, у зв'язку із тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку), а позивач у вказаний період буда відсторонена від роботи.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно з пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнилась 01.09.2017, що не заперечується сторонами по справі, спеціальний стаж для неї повинен складати не менше 26 років 6 місяців.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2016 застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (СІЗО №27 м. Харкова) на 60 днів - до 19 січня 2017 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.01.2017 продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27) в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, тобто до 18.03.2017.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15.03.2017 строк тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) ОСОБА_1 продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 13 травня 2017 року.
Судом встановлено, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10.05.2017 по справі №630/121/17 до ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту до 09.07.2017.
Так, позивач зазначила, що оскільки вона у цей час не трималася під вартою та не відбувала покарання в місцях позбавлення волі, період з 10.05.2017 по 09.07.2017 - перебування на обліку в Люботинському відділенні поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області, як особи щодо якої обрана міра запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, їй має бути зарахований до спеціального стажу роботи.
Таким чином, позивач не погоджується із неврахуванням Харківським приміським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області спеціального трудового стажу за період з 10.05.2017 по 09.07.2017 в Люботинській спеціалізованій школі-інтернаті 1-3 ступенів "Дивосвіт" Харківської обласної ради.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно зі статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Коло осіб, які підлягають загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено статтею 11 вказаного вище Закону.
Так, відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: 1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; 2) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 3) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; 4) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України); 4-1) працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження; 5) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України); 6) особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських об'єднаннях та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на таких посадах; 7) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту; 8) особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини; 9) один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства; 10) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, а також особи, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 11) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу"; 12) патронатні вихователі, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; 13) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; 14) непрацюючий інший з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Згідно з пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Виходячи із положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що для отримання пенсії за вислугу років необхідна наявність двох вимог - досягнення спеціального віку та наявність страхового стажу роботи. Наявність страхового стажу підтверджується тим, що особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та щомісячно сплачувала страхові внески.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 01.09.2017 звільнена КЗ "Люботинська спеціалізована школа-інтернат 1-3 ступенів "Дивосвіт" Харківської обласної ради.
Як вбачається із довідки КЗ "Люботинська спеціалізована школа-інтернат 1-3 ступенів "Дивосвіт" Харківської обласної ради заробітна плата ОСОБА_1 за період з 10 травня 2017 року по 09 липня 2017 року не нараховувалася, страхові внески з неї сплачено не було, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 знаходилась цілодобово під домашнім арештом.
Отже, позивачем не дотримано двох обов'язкових вимог для отримання пенсії за вислугу років.
Враховуючи викладене та те, що за спірний період з 10.05.2017 по 09.07.2017 заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася, страхові внески не сплачувалися, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу, а отже й неможливо вказаний період включити до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).
Довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку позивачем до суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 10.05.2017 по 09.07.2017 спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку із чим рішення Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №1115 від 03.11.2018 є законним т а не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Євгена Котляра, буд. 4, м. Харків, 61052), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м.Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О.Чудних