29 січня 2019 року справа №0540/6228/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колег суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г.,
секретар Тішевського В.В.,
за участі представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Дунди В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 р. (суддя Голуб В.А., повний текст складено 23 листопада 2018 р.) в справі № 0540/6228/18-а за позовом ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2018 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати дії Костянтинівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, які полягають у невиплаті ОСОБА_4 страхових виплат (заборгованості) по втраті працездатності за період з листопада 2016 року по день смерті ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом неправомірними та зобов'язати Костянтинівське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_4 страхові виплати (заборгованість) по втраті працездатності за період з листопада 2016 року по день смерті ОСОБА_6, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.
В обґрунтування позову зазначила, що після смерті її матері ОСОБА_6 залишилась заборгованість по страховим виплатам по втраті працездатності за період з листопада 2016 року по день смерті, що складає 15802,87 грн., що підтверджується свідоцтвом право на спадщину. Вважає, що Костянтинівським міським відділенням управління Фонду соціального страхування України в Донецькій області безпідставно відмовлено позивачу у виплаті зазначеної суми.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 р. позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, які полягають у невиплаті позивачу страхових виплат (заборгованості) по втраті працездатності за період з листопада 2016 року по день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом. Зобов'язано Костянтинівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_4 страхові виплати (заборгованість) по втраті працездатності за період з листопада 2016 року по день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову з підстав порушення норм матеріального, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції, що відповідно до заяви ОСОБА_6 проводилися виплати в період з червня 2014 року по жовтень 2016 року протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 23.11.2016 року ОСОБА_6 подала заяву про припинення страхових виплат з 01 грудня 2016 року у зв'язку з переходом в Єнакієве. Постановою відділення від 23.11.2016 № 0534/73326.1/19 знято з обліку справу, яка має право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, ОСОБА_6 Причина зняття: відмова потерпілого від отримання виплат. Крім того, 19 жовтня 2016 року від управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради надійшла інформація щодо скасування довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, які були скасовані 07.10.2016, де обліковувалася ОСОБА_6 Дата зняття з обліку 31 жовтня 2016 року. Вважає, що у відповідача не виникало обов'язку щодо продовження страхових виплат потерпілій без поновлення довідки про взяття на облік.
Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи встановила наступне.
Постановою відділення ВДФССНВВ в м. Єнакієве від 07 квітня 2008 року № 0531/ 4543/4543/1 дружині померлого внаслідок професійного захворювання ОСОБА_7 - ОСОБА_6 призначено перераховану суму щомісячної страхової виплати.(а.с. 14).
Постановою ФССНВВ у м. Костянтинівці від 03 грудня 2014 року №0534/73326.1/4543.1/11 продовжено ОСОБА_6 раніше призначену щомісячну страхову виплату, як такій, яка має на це право в разі смерті потерпілого з 01 листопада 2014 року безстроково. (а.с. 38).
23 листопада 2016 року ОСОБА_6 до Костянтинівського відділення Фонду ССНВВПЗ була подана заява (зареєстрована за № 1358) про припинення страхових виплат з 01 грудня 2016 року, у зв'язку з переходом в м. Єнакієве (а.с.36).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівці від 23 листопада 2016 року № 0534/73326.1/19 знято з обліку справу особи, яка має право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, ОСОБА_6 номер справи 73326.1. Причина зняття: Відмова потерпілого від отримання виплат. Дата зняття з обліку справи 31 жовтня 2016 року (а.с.34).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
Позивач є спадкоємицею померлої матері - ОСОБА_6
На запит державного нотаріуса Єнакіївської державної нотаріальної контори від 14ю07.2017 № 01-08/02-383 відповідачем надана довідка про нараховані, але не виплачені страхові випалити за відсутності фінансування у зв'язку з проведенням АТО, що складає за період з листопада 2016 року по день смерті 15802 грн. 87 коп. (а.с. 59).
На підставі отриманої відповіді, державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина, на яку видано свідоцтво, складається, зокрема, з страхових виплат (заборгованості) по втраті працездатності за період з листопада 2016 року по день смерті ОСОБА_6 становить 15802,87 грн. (а.с. 11).
На звернення позивача та на адвокатський запит про виплату заборгованості, Костянтинівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України листом № 01-03/574 відмовило у виплаті заборгованості та повідомило, що виплата заборгованості позивачу не здійснюється, оскільки 23.11.2016 року до управління надійшла відмова потерпілого від отримання виплат ВПО. В подальшому на обліку у Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_6 не знаходилась та нарахування не проводилось (а.с.15-16, 19-20).
31 жовтня 2018 року позивач звернулась із заявою до Станично-Луганського відділення управління виконавчої дирекції у Луганській області Фонду соціального страхування України щодо виплати належних позивачу, відповідно до свідоцтва про право на спадщину недоотриманих її чоловіком страхових виплат.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав: фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з &?к;…&gс; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?л;…&? ;. Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Матеріали справи свідчать, що позивач відповідно до статті 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на майно, в тому числі, на страхові виплати (заборгованості). (а.с. 11).
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з частиною десятою статті 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих пенсії та соціальних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється цивільним законодавством.
Наявність свідоцтва про право на спадщину, яким визнано таке право за позивачем в порядку спадкування за законом переводить послідуючі відносини з суб'єктом владних повноважень, відповідачем по справі, в площину приватного права.
Виходячи з наведеного, не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб'єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав. В даному випадку існує спір про право цивільне, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами як цивільного, так і адміністративного права. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Оскільки між позивачем та відповідачами виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, та вирішив справу в порядку адміністративного судочинства.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 14 червня 2018 року по справі № 527/346/16-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року - скасувати, а провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачу право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі складена 29.01.2019.
Головуючий Л.В. Ястребова
Судді І.Д. Компанієць
Е.Г. Казначеєв