вул. 25 Серпня, 192, м. Болград, Одеська область, 68702, тел. /факс: (04846) 4-31-21,
e-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua, web:https://bg.od.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 02897690
30.01.2019
Справа №497/2020/18
Провадження №1-кп/497/25/19
30.01.2019 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград кримінальне провадження №42018161020000030 від 13.04.2018 року з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дудчани Нововоронцовського району Херсонської області, громадянина України, українця за національністю, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зі слів - неодружений, але має малолітню дитину, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, має незакінчену середню освіту, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,
-який обвинувачується за ч.4 ст.407 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у порушення ст.ст.17,65,68 Конституції України, ст.ст.11,16,30,35,37,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,2,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах особливого періоду, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без дозволу відповідних командирів та без поважних причин, знаючи про те, що він має проходити військову службу та маючи реальну можливість для цього, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, тобто, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (крім строкової служби), 02 квітня 2018 року о 08 год. 00 хв., діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , тобто, без поважних причин ухилявся від проходження військової служби тривалістю понад один місяць, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, проводив час на власний розсуд до 12 листопада 2018 року. За час відсутності в частині обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез'явлення вчасно на військову службу військової частини та його причини не повідомив.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні військовослужбовцем (крім строкової служби), військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений пояснив, що він дійсно самостійно без дозволу залишив військову службу, оскільки вважав незаконними вимоги свого безпосереднього командира щодо відсутності ввіреного майна. Про вчинене шкодує, просить суворо не карати, сам, добровільно усвідомив наслідки та протиправність своїх дій, добровільно повернувся, бажає понести покарання і виправитись, продовжувати своє життя без порушень Закону, має дитину, у вихованні якої бажає брати участь, одружитися з матір'ю своєї дочки, бажає продовжувати службу, розуміє, що вчинив як дитина, вчинив помилку - що не порадився з кваліфікованим юристом стосовно ситуації, яка його на службі перестала влаштовувати і у зв'язку з якою в нього виникло непорозуміння з безпосереднім керівником. Наразі він намагається обмірковувати свої вчинки, радитися з юристами, буде намагатися не допускати вчинення правопорушень.
Оскільки у судовому засіданні обвинувачений визнав фактичні обставини вчинення злочину, не оспорює їх, його позиція є добровільною, а тому суд за згодою учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів, що підтверджують ці обставини, обмежившись допитом обвинуваченого, роз'яснивши учасникам провадження позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку відповідно до вимог ст.349 КПК України.
Прокурор не заперечувала проти судового розгляду провадження за положеннями ст.349 КПК України, надала суду письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, просила призначити покарання, визначене санкцією статті КК України, за якою ОСОБА_4 обвинувачується - в нижній її межі, посилаючись на наявність обставин, що пом'якшують покарання і на відсутність таких, що покарання обтяжують.
Вислухавши у судовому засіданні обвинуваченого, прокурора, дослідивши надані докази, вивчивши досудову доповідь органу пробації, суд дійшов наступного висновку.
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-У11 «Про затвердження Указу президента України «Про часткову мобілізацію»), в Україні оголошено про мобілізацію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час у період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
30 серпня 2017 року між навідником відділення управління 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_5 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 (три) роки.
19 грудня 2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 273 солдат ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду навідника десантно-штурмової роти відділення управління 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_4 проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 зобов'язаний дотримуватися вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №548-ХІУ визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги вищевказаного Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
-свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
-бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
-беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
-постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
-знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
-дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
-поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
-бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
-вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
-виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
-додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Зі службовими та особистими питаннями військовослужбовець має звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Військовослужбовці мають постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
-додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
-виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
-поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно розпорядку робочого дня військової частини НОМЕР_1 на 2018 рік - робочий день у частині починається о 08 год. 00 хв., кінець робочого дня - о 17 год. 00 хв.
Проте, 02 квітня 2018 року о 08:00 годині, у порушення вищенаведених вимог, солдат ОСОБА_4 не вийшов вчасно на службу без поважних причин, почав ухилятися таким чином від проходження військової служби, у тому числі - за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , і тривало це до 12 листопада 2018 року.
12 листопада 2018 року солдат ОСОБА_4 добровільно прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 №33-РС від 12.11.2018 року, і був призначений на посаду навідника взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , тобто приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Таким чином, суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_4 , які полягали у самовільному залишенні місця несення служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), - за ч.4ст. 407 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання, тобто, суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст.65 КК України.
Так, обвинувачений вчинив тяжкий злочин відповідно до вимог ст. 12 КК України, за місцем проходження служби характеризується негативно, раніше не судимий.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, в ході досудового розслідування і судового розгляду не встановлено.
Пом'якшуючими обставинами відповідно до ст.66 КК України, суд визнає добровільне припинення правопорушення - добровільне і самостійне повернення до військової частини обвинуваченого, визнання ним вини, його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.
Визначаючи покарання, суд враховує також, що обвинувачений має постійне місце проживання, характеризується за місцем постійного проживання позитивно, має на утриманні малолітню дитину.
Крім того, суд враховує висновки досудової доповіді органу пробації, згідно яких ризик вчинення обвинуваченим повторного правопорушення та ризик небезпеки його для суспільства також визначений як середній, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його виправлення та перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства, а згідно сертифікатів та медичного огляду, наданих прокурором, стан його здоров'я придатний для військової служби.
Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, беручи до уваги особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, тому він підлягає притягненню до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі в межах санкції ст.407 ч.4 КК України, але, враховуючи наявність кількох пом'якшуючих обставин та висновки органу пробації, - вважає за можливе застосувати до обвинуваченого дію статті с.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи обставини кримінального провадження та ставлення самого обвинуваченого до скоєного, відсутність тяжких наслідків, що, хоча й не настали не з волі обвинуваченого, проте відсутні, суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та його перевиховання.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, не находить для цього підстав суд й наразі, оскільки він до суду з'являється, продовжує проходити службу, відсутні відомості про скоєння ним інших правопорушень.
На підставі викладеного, керуючисьст.12,75,76,407ч.4 КК України, ст.ст.368, 370,374 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.407 ч.4 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, - з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.1,2ч.1ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі вимог ч.3ст.76 КК України, здійснення нагляду за ОСОБА_4 покласти на командира військової частини, а в разі звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем фактичного проживання засудженого - починаючи з дня набрання даним вироком законної сили і протягом 1 (одного) року з моменту ухвалення вироку.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 - не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення та набирає законної сили по закінченню цього строку в разі, якщо він не оскаржений.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору
Суддя ОСОБА_1