Справа № 185/746/19
Провадження № 2-о/185/80/19
30 січня 2019 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря cудового засідання Андрухової Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 185/746/19 за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 09.11.2017 року в м. Донецьк.
Заява мотивована тим, що заявник є сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 09.11.2017 року в м. Донецьк. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що унеможливлює здійснення реєстрації смерті. Встановлення факту смерті необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть встановленої форми відповідно до норм чинного законодавства.
Заявник, представник заявника у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином,надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд заяви без його участі.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази у справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно копії свідоцтва про народження, серії ЯЕ № 546040, ОСОБА_1 - заявник, народився 08.10.1956 року, в графі мати зазначено - ОСОБА_3.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Заяву у даній справі подано ОСОБА_1 - сином ОСОБА_3.
Відповідно до п. 1 Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
На теперішній час лікарське свідоцтво про смерть видано медичним закладом тимчасово окупованої території не є підставою для реєстрації смерті на території України.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 1 Глави 5 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_3 заявник надав довідку про причину смерті, № 586 від 09.11.2017 року, форми № 106/у, видане медичним закладом, що розташований на окупованій території, згідно якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 09.11.2017 року в м. Донецьк від церебрального атеросклерозу, свідоцтво про смерть, видане 09.11.2017 року Київським відділом записів актів цивільного стану м. Донецька Державної ОСОБА_4 Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки з печаткою ДНР.
У проведенні державної реєстрації смерті, Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, було відмовлено заявнику в зв'язку з тим, що було пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, від 17.01.2019 року №43/15.4-21.
Оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим ЄСПЛ. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_3, встановленим.
Керуючись ст. 263-265, 293, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 09.11.2017 року в м. Донецьк, причина смерті - церебральний атеросклероз.
Заявник - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Донецьк.
Заінтересована особа - Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 33425930), знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, бул. Меотиди,1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя А. С. Зінченко