справа№1340/6179/18
25 січня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплати пенсії, виплати перерахованого та виплати пенсії в подальшому з врахуванням розміру 88 процентів відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію ОСОБА_1, виплатити перераховане та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 85 процентів відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 11.12.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням розміру 88% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення права на перерахунок, тобто з 01.01.2016 року.
Відповідачем 28.11.2018 року надано відповідь, в якій зазначено, що розмір пенсії обчислений за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії, тобто максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до частини 2 статті 13 зазначеного закону, у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
На думку позивача, при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. При проведенні перерахунку відповідач не був наділений повноваженнями щодо зменшення максимального розміру пенсії, який був обчислений під час призначення пенсії в розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому з 01.01.2016 року пенсії у розмірі 88 відсотків відповідних сум грошового забезпечення вчиненні не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що ним правомірно перераховано пенсію позивачу, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення позивача, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії з 01.01.2016 року встановлений максимальний розмір пенсії, зокрема, 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Представником відповідача 17.01.2019 року, вх. № 1835 через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, яке не враховується судом, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, відносяться до категорії справ незначної складності і такі розглядаються судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 26 грудня 2018 року у даній справі було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
З 31.12.2003 року позивач звільнений органів внутрішніх справ у відставку за віком.
Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ з 2003 року, призначена йому пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» становила 88% грошового забезпечення.
11.12.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням розміру 88% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення права на перерахунок, тобто з 01.01.2016 року.
Листом від 17.01.2019 року відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії із застосуванням 88% грошового забезпечення у зв'язку з тим, що з 01.01.2016 року йому було здійснено перерахунок відповідно до чинної на момент перерахунку норми ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачає максимальний розмір пенсії - 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну відмову протиправною та такою, що порушує його права щодо пенсійного забезпечення.
Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, оскільки за правовою природою протиправна бездіяльність полягає у пасивній поведінці суб'єкта владних повноважень, тобто не вчинення дій, які б мав вчинити. З матеріалів справи вбачається, що відповідач вчинив дії щодо розгляду звернення позивача про перерахунок пенсії, однак позивач не згідний з такими.
Незгода позивача із результатами розгляду його заяви про перерахунок пенсії щодо предмету спору по даній справі, не є беззаперечним доказом протиправної бездіяльності відповідача.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії щодо предмету спору у розмірі 88% грошового забезпечення, з врахуванням наступного:
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена за вислугу років у розмірі 88% грошового забезпечення.
Згідно п. а ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 2 статті 13 цього ж Закону, передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.
Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесенні зміни до ч. 2. ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відтак, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, яка призначена ще з 2003 року у відповідача починаючи з 01.01.2018 року були відсутні правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача 70-ми відсотками грошового забезпечення, з посиланням на ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки дане обмеження, на думку суду, не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії призначених на час дії цієї ж норми (в редакції на момент спірних правовідносин), і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 88% грошового забезпечення.
Вказана позиція суду по суті узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17, від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17.
Пунктом 8 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. № 1166-VII, який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами «70» відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 88 % до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення.
Проте, зменшення пенсії відповідача за вислугу років до 70 % грошового забезпечення, на думку суду, є протиправним, та таким що в порушення ст.ст. 22, 58 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 8 липня 2015 року у справі №732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17.
Зазначене свідчить про наявність порушеного права позивача щодо встановлення з 01.01.2018 року при перерахунку розміру його раніше призначеної пенсії обмеження її розміру в межах 88%.
Отже, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу зменшенням відсоткового розміру пенсії з 88 % на 70% вчинені не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.
Отже, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З цих же підстав, з врахуванням повноважень суду встановлених ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідним зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2018 року.
Відтак позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Норми права, які застосував суд, наступні:
Згідно ч. 2 ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( яка діяла на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно ч. 1 ст. 63 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Згідно ч. 4 ст. 63 цього ж Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Мотиви застосування вказаних норм наступні: вказані норми визначають максимальний розмір пенсії на момент прийняття рішення про призначення такої позивачу та підстави перерахунку пенсії.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 (81300, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) від 11.12.2018 року про перерахунок тв. виплату пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 704,80 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 29.01.2019 року.
Суддя Гавдик З.В.